Рішення № 41972917, 04.12.2014, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" грудня 2014 р.Справа № 921/1207/14-г/6

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

Розглянув справу

за позовом Прокурора Гусятинського району Тернопільської області (пров. Героїв Майдану, 9, смт. Гусятин, Гусятинський район, Тернопільська область) в інтересах держави в особі Копичинецької міської ради (вул. 22 Січня, 28, м. Копичинці, Гусятинський район, Тернопільська область, 48260)

до відповідача Фермерського господарства "Масар-Агро" (вул. І. Богуна, 1, м. Копичинці, Гусятинський район, Тернопільська область, 48260)

про вжиття заходів щодо укладення та реєстрації договору оренди земельної ділянки.

За участю представників:

прокурора: Ковальчук О.Р.

позивачів: Турган Н.М., Пацюрко Г.А.

відповідача: не з'явився

Прокурор Гусятинського району звернувся в господарський суд Тернопільської області з позовом в інтересах держави в особі Копичинецької міської ради до Фермерського господарства "Масар-Агро" про вжиття заходів щодо укладення та реєстрації договору оренди земельної ділянки.

Вимоги прокурора мотивовано ухиленням ФГ "Масар-Агро" від укладення договору оренди земельної ділянки, на якій розташовані належні відповідачу об'єкти нерухомого майна.

У відзиві на позов та усних поясненнях представника, наданих в судовому засіданні 20 листопада 2014 року, відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що виконання рішення міської ради щодо укладення в місячний термін договору оренди було неможливим у зв'язку з тим, що в установленому порядку право власності на земельну ділянку за органом місцевого самоврядування не було оформлено. А це було обов'язковим згідно з чинним тоді законодавством.

Крім того, запропонована органом місцевого самоврядування відсоткова ставка для визначення розміру орендної плати надмірно висока і не може бути акцептована орендарем.

Відповідач також зазначив, що із моменту затвердження проекту землеустрою ФГ "Масар-Агро" поміняло свою організаційно-правову форму і вид діяльності та неодноразово зверталось до позивача із заявою про зміну цільового призначення земельної ділянки. Однак, такі клопотання Копичинецькою міською радою розглянуті не були.

За твердженням відповідача, за користування земельною ділянкою ним сплачується до бюджету земельний податок у розмірі 1% грошової оцінки, заборгованість по сплаті якого відсутня.

Враховуючи існування між сторонами розбіжностей щодо умов, які є істотними при укладенні договору оренди та відсутність проекту такого договору в суду немає підстав для задоволення позову.

В судовому засіданні, призначеному вперше на 20 листопада 2014 року було оголошено перерву до 04 грудня 2014 року.

В засідання 04 грудня 2014 року уповноважений представник відповідача не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в порядку передбаченому ст. ст. 64, 87 ГПК України, пунктом 2.6.7 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації № 28 від 20.02.2013 року.

При даних обставинах, зважаючи на неявку відповідача без зазначення причин та доказів, що вказують на причини такої неявки, недотримання приписів ст.22 ГПК України щодо зобов'язання осіб, які беруть участь у справі добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними у ній документами.

В розпочатому судовому засіданні, учасникам процесу роз'яснювались належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20,22,29,81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання аудіозапис судового засідання не здійснювався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, у т.ч. дані у передніх засіданнях, думку прокурора, судом встановлено:

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, Копичинецькій міській раді на праві комунальної власності належить земельна ділянка площею 6,7438 га за адресою вул. Богуна, 1а у м. Копичинці, Гусятинського району, Тернопільської області, кадастровий №6121610400:02:1106, дата державної реєстрації земельної ділянки 14 серпня 2013 року.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01 січня 2014 року становить 2114855,60 грн. (витяг з технічної документації №228/3 від 07 листопада 2014 року).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Приватному підприємству "Масар-Агро", правонаступником якого є відповідач, на праві приватної власності (свідоцтво серії САС №741007 від 26 липня 2010 року) належить м'ясопереробний цех з забійним пунктом по вул. Богуна, 1а у м. Копичинці, Гусятинського району, Тернопільської області.

Право користування земельною ділянкою, на якій розміщено належний ФГ "Масар-Агро" об'єкт нерухомого майна та ділянку необхідну для обслуговування цього об'єкта оформлено не було.

Рішенням сесії Копичинецької міської ради №16 від 16 січня 2013 року постановлено затвердити проект землеустрою та передати ПП "Масар-Агро" в оренду на 49 років земельну ділянку площею 6,7438 га із земель промисловості для розміщення та експлуатації будівель та споруд розміщених по вул. Богуна, 1а, в м. Копичинці, затверджено ставку орендної плати в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки та покладено на ПП "Масар-Агро" в місячний термін укласти договір оренди та виконувати обов'язки землекористувача, передбачені ст. 96 Земельного кодексу України.

Вимоги Копичинецької міської ради щодо оформлення права користування земельною ділянкою ПП "Масар-Агро" не виконав.

Користування відповідачем земельною ділянкою без правовстановлюючих документів стало підставою звернення прокурора до суду із позовом про усунення порушень закону в примусовому порядку.

Не оформлення у встановленому законом порядку права користування земельною ділянкою відповідач пояснив непомірно високою відсотковою ставкою для визначення розміру орендної плати.

Як стверджує відповідач, перешкодою для укладення договору оренди була відсутність державної реєстрації за Копичинецькою міської ради права комунальної власності на земельну ділянку, отже остання не була об'єктом цивільний прав.

Після проведення 14 серпня 2013 року державної реєстрації права комунальної власності, ПП "Масар-Агро" зверталось до Копичинецької міської ради з клопотаннями №434 від 09 жовтня 2013 року та №469 від 11 листопада 2013 року, про надання дозволу на викуп земельної ділянки.

Рішенням сесії Копичинецької міської ради №217 від 31 жовтня 2014 року в задоволенні клопотання ПП "Масар-Агро" №434 від 09 жовтня 2013 року відмовлено.

В той же час, на запит Копичинецької міської ради №729 від 25 жовтня 2013 року щодо виконання обов'язку по укладенню договору оренди, ПП "Масар-Агро" надало відповідь про економічну невигідність укладення договору оренди, оскільки 12% від 2114855,60 грн. нормативної грошової оцінки становить 253782,67 грн., сплата якої в умовах нестабільності та погіршення фінансового становища підприємства є неможливою.

03 квітня 2014 року, 05 травня 2014 року, 07 листопада 2014 року ПП "Масар-Агро" зверталось до Копичинецької міської ради з заявами №№147,243,279 про перегляд ставки орендної плати.

У зв'язку з не набранням необхідної кількості голосів, рішення про зменшення ставки сесією міської ради не прийнято (копії листів №№210 від 19 травня 2014 року, 324 від 22 липня 2014 року наявні у матеріалах справи).

07 серпня 2014 року ПП "Масар-Агро" реорганізовано шляхом перетворення у фермерське господарство.

Мотивуючи зміною організаційно-правової форми з підприємства на фермерське господарство та виду діяльності, ФГ "Масар-Агро" тричі зверталось до органу місцевого самоврядування з заявами №№145 від 08 вересня 2014 року, 183 від 17 вересня 2014 року, 228 від 10 жовтня 2014 року про зміну цільового призначення земельної ділянки із земель промисловості на землі сільськогосподарського призначення та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою.

В листах №№383 від 09 вересня 2014 року, 410 від 24 вересня 2014 року Копичинецька міська рада клопотання ФГ Масар-Агро" відхилила та наполягала на необхідності укладення договору оренди відповідно до рішення №16 від 16 січня 2013 року.

Як вбачається з наданих платіжних доручень, відповідач сплачував до бюджету земельний податок за користування ділянкою. Згідно з довідкою Гусятинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Тернопільській області, податковий борг по земельному податку станом на 01грудня 2014 року відсутній.

На запитання суду представник позивача повідомила, що проект договору був наданий представнику відповідача Корольовій І.О., але доказів цього не має. І саме Корольова І.О. проти отримання проекту договору заперечує (формуляр (протокол) судового засідання від 04 грудня 2014 року.

Станом на 04 грудня 2014 року своє право користування вказаною земельною ділянкою ФГ "Масар-Агро" не оформило.

З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, право визначення підстав та предмета позову, які становлять предмет судового дослідження, належить виключно позивачу.

Однак, поданими суду доказами позивачем не доведено обґрунтованості підстав, з якими заявник пов'язує свої вимоги.

Так, земельні правовідносини, зокрема пов'язані із користуванням, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України „Про оренду землі", Цивільним кодексом України, іншими Законами України, постановами Кабінету Міністрів України у випадках, передбачених законом, а також договором оренди землі.

Стаття 13 Конституції України, серед іншого визначає, що земля, яка знаходяться в межах території України, є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю (ст. 83 ЗК України).

Розпорядження землями територіальних громад та вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, в силу ст. 12 ЗК України, п.34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" належить до повноважень сільських, селищних, міських рад.

Тобто, своє право на землі комунальної власності територіальна громада реалізує через відповідні органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

За правилами ч. 2 ст. 206 ЗК України, плата за землю справляється відповідно до закону.

Пункт 14.1.147 статті 14 Податкового кодексу України встановлює, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

В порядку ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з ст. 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Норми ч.1 ст. 123 ЗК України встановлюють, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

У відповідності до ч.10 ст. 123 ЗК України, рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються, зокрема: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

В силу ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Право оренди земельної ділянки, відповідно до ст. 125 ЗК України виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

При цьому, згідно зі ст. 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Змістом ч. 8 ст. 93 ЗК України визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Стаття 1 Закону України "Про оренду землі" (161-14) визначає оренду землі як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

В порядку ч.2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

У відповідності до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору, згідно з ч.2 п.1 ст. 638 ЦК України, є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір оренди землі, згідно з ст. 14 Закону України "Про оренду землі" укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 15 Закону України "Про оренду землі" наводить перелік істотних умов договору оренди землі, одними з яких є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, та цільове призначення земельної ділянки.

За визначенням, наведеним у ст. 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (п.2 ст. 638 ЦК України).

За змістом ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Згідно з ч.1 ст. 649 ЦК України, розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

Стаття 181 ГК України встановлює загальний порядок укладання господарських договорів, згідно з яким :

1. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

2. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

3. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, згідно з ст. 187 ГК України розглядаються судом.

День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо такого спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше (ч.2 ст. 187 ГК України).

Стаття 84 ГПК України покладає на суд обов'язок у спорі про спонукання укласти договір вказувати в резолютивній частині рішення умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

В листах № 01-8/211 від 07 квітня 2008 року та від 01 січня 2010 року, Вищий господарський суд зазначає, що суд вправі задовольнити позов про спонукання укласти договір лише в разі, якщо встановить, що існує правовідношення, в силу якого сторони зобов'язані укласти договір, але одна із сторін ухилилася від цього. Тому в резолютивній частині рішення, яким задовольняється позов про спонукання укласти договір, слід вказувати на те, що спірний договір є укладеним (у відповідній редакції).

У разі якщо підставою спору стала відмова відповідача від укладення договору, суду у рішенні необхідно встановити умови такого правочину, із урахуванням вимог ст. 180 ГК України та відповідного закону.

Судове рішення встановлює факт існування договору і породжених ним зобов'язань.

Враховуючи приписи згаданих вище норм закону, волю власника землі (позивача) оформлене рішенням №16 від 16 січня 2013 року та обставин даної справи, користування відповідачем земельною ділянкою площею 6,7438 га по вул. Богуна, 1а в м. Копичинці повинно бути платним і здійснюватись за умовами договору оренди землі, укладення якого є обов'язковим.

Разом з тим, прокурором та позивачем (всупереч ст. 181 ГК України та ст. 641 ЦК України) не представлено на розгляд суду проект такого договору, який укладається в письмовій формі із зазначенням та обґрунтуванням його істотних умов. Зокрема, розміру орендної плати (її індексації) та цільового призначення земельної ділянки.

Натомість у заявленій вимозі йдеться про вжиття судом заходів щодо укладення та реєстрації ФГ "Масар-Агро" договору оренди земельної ділянки.

З огляду на наведене, заявлений прокурором позов є передчасним, а тому в його задоволенні слід відмовити.

Відповідно до п.4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача, за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор.

Звільнення органу місцевого самоврядування (позивача у справі) від сплати судового збору при пред'явленні позовів названого виду Законом України "Про судовий збір" не передбачено.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1,2, 4-3,12, 22,29,33,34,43,44,49,82-85 ГПК України, Закону України "Про судовий збір", суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Копичинецької міської ради (вул. 22 Січня, 28, м. Копичинці, Гусятинський район, Тернопільська область, код 04058380) в дохід Держбюджету 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. судового збору.

Видати наказ.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи та особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, через місцевий господарський суд.

Дата підписання: 19 грудня 2014 року.

Суддя І.П. Шумський