Ухвала суду № 41972827, 19.12.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

19.12.2014 р. Справа № 914/2042/14

Суддя господарського суду Львівської області Крупник Р.В., розглянувши матеріали справи

за зустрічним позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю лікувально-профілактичного підприємства «Горицвіт», м. Львів;

до відповідача:

Комунальної 1-шої міської поліклініки, м. Львів;

про:

визнання дійсним додатку до договору оренди, визнання чинним договору оренди

у справі:

№ 914/2042/14

за позовом:

Комунальної 1-шої міської поліклініки, м. Львів;

до відповідача:

Товариства з обмеженою відповідальністю лікувально-профілактичного підприємства «Горицвіт», м. Львів;

про:

звільнення та повернення об’єкту оренди

ВСТАНОВИВ:

10.06.2014р. на розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Комунальної 1-шої міської поліклініки до Товариства з обмеженою відповідальністю лікувально-профілактичного підприємства «Горицвіт» про звільнення та повернення об’єкту оренди.

Ухвалою суду від 11.06.2014р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 23.06.2014р. Ухвалою суду від 26.06.2014р. розгляд справи відкладено на 10.07.2014р.

10.07.2014р. суд, на підставі клопотання представника відповідача зупинив провадження у справі до набрання рішенням у справі № 914/2374/14 законної сили.

Ухвалою від 08.12.2014р. провадження у справі було поновлено, розгляд справи призначено на 22.12.2014р.

16.12.2014р. на адресу господарського суду від ТОВ ЛПП «Горицвіт» в порядку ст. 60 ГПК України, надійшла зустрічна позовна заява, відповідно до якої позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним) просить суд прийняти даний позов для спільного розгляду з первісним, визнати дійсним додаток від 17.03.2009р. до договору оренди від 16.03.2004р., укладений між Комунальною 1-шою міською поліклінікою м. Львова та ТОВ ЛПП «Горицвіт», визнати договір оренди нерухомого майна від 16.03.2004р., укладений між Комунальною 1-шою міською поліклінікою м. Львова та ТОВ ЛПП «Горицвіт» чинним до 12.05.2015р.

Вирішуючи питання про прийняття зустрічної позовної заяви до розгляду, судом встановлено наявність підстав для її повернення без розгляду, зважаючи на наступне.

За змістом положень ч. 1 ст. 60 ГПК України відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Відповідно до пункту 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно з ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Приписами пункту 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а із позовних заяв немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Ознайомившись з прохальною частиною зустрічної позовної заяви суд зазначає, що позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру, а саме: визнати дійсним додаток до договору оренди та визнати договір оренди чинним. Таким чином, розмір судового збору за подання зустрічної позовної заяви повинен складати 2436,00 грн.

При цьому, як вбачається з позовної заяви, така не містить доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

В свою чергу, по тексту зустрічної позовної заяви, позивач (за зустрічним позовом) посилається на правову норму ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої суд вправі відстрочити сплату судового збору. Натомість, ні з тексту заяви, ні з її прохальної частини не вбачається, що позивачем заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до положень п. 12 Інформаційного листа ВГС України від 25.08.2011р. № 01-06/1175/2011 обґрунтування обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.

Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 05.07.2012р. № 01-06/869/2012 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про судовий збір» особа, яка заявляє відповідне клопотання (що може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або в окремому документі), повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, всупереч вимогам закону, до позовної заяви не долучено доказів сплати судового збору, більше того не додано жодних доказів, які б свідчили про тяжке фінансове становище ТОВ ЛПП «Горицвіт» чи інші обставини, що позбавляють позивача здійснити сплату судового збору.

Суд звертає увагу заявник на те, що відстрочення сплати судового є прерогативою (правом) суду, а не його обов’язком, натомість неподання позивачем доказів утруднення сплати судового збору чи заявлення чіткого клопотання про відстрочення сплати такого є підставою для повернення зустрічної позовної заяви на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Крім цього, частиною 1 ст. 56 ГПК України передбачено, що позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України визначено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Господарський суд інформує заявника про те, що в силу приписів «Правил надання послуг поштового зв'язку», затв. постановою КМУ від 05.03.2009р. №270 доказом надіслання копії позовної заяви та долучених до неї документів є оригінал поштової квитанції (фіскального чеку) та опис вкладення у цінний лист.

Разом з тим, всупереч наведеному, позивачем не додано позовної заяви оригінал квитанції (фіскального чеку) про направлення цінного листа.

Також, з матеріалів справи вбачається, що до позовної заяви позивачем долучено лише опис вкладання у цінний лист, датований 04.07.2014р., в графі «Найменування предметів» якого зазначено лише: зустрічна позовна заява (2 арк.). Таким чином, суд приходить до висновку, що копія позовної заяви всупереч приписам ч. 1 ст. 56 ГПК України була направлена відповідачу без долучених до неї документів. Крім цього, зважаючи на те, що опис вкладання у цінний лист датований 04.07.2014р., а позовна заява подана до господарського суду 16.12.2014р. та при цьому не містить ні вихідного номеру, ні дати підписання, у суду відсутні підстави вважати, що згідно цього опису вкладання відповідачу надсилалася саме ця зустрічна позовна заява.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Також, частиною 2 ст. 36 ГПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належних чином засвідченій копії.

Відповідно до п. 2.2. постанови Пленуму ВГС України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог п.5.27 Національного стандарту України «Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003р. № 55, а разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, – також і цих вимог. Подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності). У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.

Проте, долучена до позовної заяви копія Додатку від 17.03.2009р. до договору оренди від 16.03.2004р. не завірена у відповідності до вимог закону, адже на ній не проставлена печатка ТОВ ЛПП «Горицвіт» із зазначенням «Згідно з оригіналом», не скріплена підписами уповноваженої особи із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади, а тому, такий документ не може вважатися допустимими доказами у справі та не можуть братися господарським судом до уваги.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись п.п. 4, 6 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

Повернути без розгляду Товариству з обмеженою відповідальністю лікувально-профілактичного підприємства «Горицвіт» (79026, м. Львів, вул. П. Мирного, 12; код ЄДРПОУ 20809896) зустрічну позовну заяву і додані до неї документи, всього на 4 аркушах.

Суддя Крупник Р.В.