Постанова № 41972653, 03.12.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2014 р. Справа№ 910/8510/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Чорної Л.В.

при секретарі: Гордовій Г.Л.

за участю представників:

від позивача: Тордій Г.Д., керівник, Довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА №784508 від 22.01.2013р.;

від відповідача: Кузнєцов В.Є., представник за довіреністю №11 від 12.09.2014р.;

від третьої особи: не з'вився;

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ХСС»

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2014р. (підписано -23.09.2014р.)

у справі №910/8510/14 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХСС»

до Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство енергетики та вугільної промисловості України

про визнання договору недійсним та стягнення 235000,00грн.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ХСС» (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» (надалі - відповідач) про визнання недійсним Договору №28/10-10 від 28.10.2010р., підписаного між позивачем та відповідачем , та застосування наслідків недійсності договору у вигляді повернення сплачених позивачем коштів у розмірі 235000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання Договору недійсним на підставі приписів ст. ст. 203, 215 ЦК України, Товариство з обмеженою відповідальністю «ХСС» посилалося на те, що на момент укладення Договору №28/10-10 від 28.10.2010р. діяльність Дослідного виробничого і випробного комплексу Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» була припинена,а отже у керівника останнього , Мачинського О.С., який підписав оспорюваний Договір від імені Дослідного виробничого і випробного комплексу Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні», був відсутній необхідний обсяг цивільної дієздатності для укладення договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2014р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ХСС» прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №910/8510/14.

Державне підприємство «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» позов не визнало. В обґрунтування своїх заперечень зазначило, що Державне підприємство «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» є окремою юридичною особою, і не має відношення до Дослідного виробничого і випробного комплексу. За твердженням відповідача, до березня 2009 року до його складу входив відокремлений структурний підрозділ зі схожою назвою «Дослідний виробничий та випробувальний комплекс Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні», який був ліквідований на підставі наказу Підприємства №10/3 від 04.03.2009р. та на підставі вказаного наказу Відділом державної реєстрації Подільської районної у місті Києві державної адміністрації був зроблений запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 30.03.2009р. №10711040009004489. Серед інших доводів, відповідач заявив клопотання про застосування строку позовної давності до позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2014р. у даній справі за клопотанням відповідача на підставі ст. 27 ГПК України було залучено до участі в розгляді даної справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.

Міністерство енергетики та вугільної промисловості України письмових пояснень щодо позовних вимог до місцевого господарського суду не надало, у судовому засіданні 18.09.2014р. представник третьої особи усно проти позову заперечував.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2014р. у справі №910/8510/14 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ХСС» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2014р. у справі №910/8510/14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

У доводах апеляційного оскарження скаржник вказував, що судом першої інстанції прийнято рішення при неповному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та з порушенням господарським судом норм матеріального права.

На думку скаржника, місцевий господарський суд в порушення ст. 84 ГПК України приймаючи до уваги судове рішення у справі №910/299/13 від 18.04.2013р., на яке посилався відповідач, не вказав у мотивувальній частині оскаржуваного рішення підстав, з яких було відхилено рішення Господарського суду міста Києва у справі №5011-39/9956-2012, на яке посилався позивач.

Разом з тим, апелянт звертав увагу суду на те, що доступ до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців було відкрито згідно Наказу Міністерства юстиції України №2009/5 від 19.08.2011р. лише 09.09.2011р., тоді як спірний договір було укладено 28.10.2010р., тобто на момент укладення спірного Договору позивач не мав можливості вільного доступу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.

Одночасно з апеляційною скаргою скаржник подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2014р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2014р. передано апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ХСС» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2014р. у справі №910/8510/14 для розгляду головуючому судді Кропивній Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2014р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ХСС» про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2014р. у справі №910/8510/14 задоволено, відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ХСС» пропущений з поважних причин процесуальний строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ХСС» було прийнято до розгляду та призначено розгляд справи №910/8510/14 на 03.12.2014р.

03.12.2014р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуваний судовий акт залишити без змін. Обгрунтовуючи власну правову позицію, відповідач зазначав, що рішення Господарського суду міста Києва у справі №5011-39/9956-2012, на яке посилався позивач, не може братися до уваги, оскільки обставини встановлені по вказаній справі стосуються зовсім іншого договору, ніж у даній справі.

У судове засідання 03.12.2014р. не з'явились представники третьої особи.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Колегією суддів встановлено, що про час та місце судового засідання сторони та третя особа були повідомлені належним чином ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2014р., яку надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013р. №28. Доказами належного повідомлення третьої особи про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 14.11.2014р.) - 0160116955161 (вх.№09-33/41794 від 26.11.2014р.), яке долучене до матеріалів справи. Разом з тим, будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім в даному судовому засіданні від третьої особи до суду не надійшло.

Відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом суду. Відкладення справи застосовується не у зв'язку з відсутністю у судовому засіданні представників сторін, а у зв'язку з неможливістю вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до ч.3 ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, разом з тим, явка судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалася, Київський апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті у судовому засіданні 03.12.2014р. за відсутності представників третьої особи.

Представник позивача у судовому засіданні 03.12.2014р. підтримав доводи апеляційного оскарження, просив скасувати рішення Господарського суду Київської області від 18.09р. у справі №910/8510/14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

У судовому засіданні 03.12.2014р. представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 28.10.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ХСС» (далі - позивач, Замовник) та Дослідно-виробничим і випробним комплексом ДП «ДНДІ ІТЕЕ» в особі керівника ДВВК Мачинського О.С., діючого на підставі положення (далі - відповідач, Виконавець), був укладений Договір № 28/10-10 (далі - Договір), відповідно до умов якого, Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати власними силами, а також матеріально-технічними засобами роботи по реконструкції (модернізація) комірки № 12 КРУН-бкВ на підстанції «Полігонна» (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.2. договору перелік виконаних робіт оформлюється замовником у специфікації робіт, що є невід'ємною частиною даного договору.

Строк виконання виконавцем робіт складає 60 календарних днів з дати початку робіт (п. 2.1. договору).

Згідно п. п. 3.1., 3.2. договору вартість виконаних робіт замовником по даному договору визначається сторонами шляхом оформлення протоколу договірної ціни, що є невід'ємною частиною даного договору. В ціну договору включається вартість матеріалів, конструкцій, обладнання, придбаних виконавцем для виконання робіт.

Пунктом 3.3. договору сторони погодили, що оплата робіт, що виконується виконавцем, проводиться у наступному порядку: 50% від ціни договору - в якості передплати (п.п. 3.1.1.); 50% від ціни договору - протягом 5 банківських днів після підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт та усунення за рахунок виконавця виявлених під час приймання недоліків (п.п. 3.1.2.).

Цей договір, згідно п. 9.1., набуває чинності з моменту його підписання та додатків до нього сторонами та діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору.

Звертаючись із позовом про визнання Договору №28/10-10 від 28.10.2010р. недійсним у зв'язку з відсутністю у особи, яка від імені виконавця підписала договір, цивільної правоздатності, апелянт свої доводи засновував на фактах, встановлених рішенням господарського суду м. Києва по справі № 5011-39/9956-2012 від 19.11.12р.

У вказаній справі місцевий господарський суд встановив, що у складі відповідача на правах відокремленого структурного підрозділу з правами державного підприємства перебував Дослідний виробничий і випробувальний комплекс Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні», з ідентифікаційним кодом 20579120.

Також господарським судом при розгляді справи № 5011-39/9956-2012 було встановлено, що Положення про відокремлений структурний підрозділ відповідача було затверджене наказом Директора вказаного державного підприємства за №32/1 від 05.10.2007р., а згодом, 04.03.2009р., наказом №10/3 від 04.03.2009 р. - вказаний відокремлений структурний підрозділ з ідентифікаційним кодом 20579120 був ліквідований.

З 30.03.2009р., як встановив місцевий господарський суд по справі № 5011-39/9956-2012, структурний підрозділ відповідача вилучений з ЄДРПОУ у зв'язку з припиненням.

Утім, судова колегія вважає, що юридична особа (засновник) несе відповідальність за зобов'язаннями її структурного підрозділу навіть тоді, коли відомості про структурний підрозділ вилучені з даних про юридичну особу у ЄДРПОУ; юридична особа прийняла рішення про ліквідацію свого структурного підрозділу, але не знищила печатки з власним найменуванням та ідентифікаційним кодом структурного підрозділу та не закрила його рахунки в установах банку .

До того ж з матеріалів справи випливає, що замість відокремленого структурного підрозділу згідно з наказом № 11 від 05.03.2009 р відповідачем створено філію і затверджено Положення про неї (а.с. 47-57, т. 1), місцем розташування якої є с. Лебедівка, Вишгородського району Київської області.

Позивач помилково вважає, що учасником оспорюваного ним правочину є структурний підрозділ відповідача.

Між тим відповідальність за укладеними структурними підрозділами, або філіями юридичної особи цивільно-правовими договорами несе юридична особа, а не її відокремлений підрозділ. Отже позивач повинен був довести, що при вчиненні спірного правочину керівник структурного підрозділу не мав повноважень діяти від імені юридичної особи. Натомість позивач намагався довести відсутність у керівника структурного підрозділу необхідної цивільної дієздатності від імені структурного підрозділу, діяльність якого на момент вчинення правочину була припинена, що юридичного значення для чинності укладеного правочину не має. Підстави позову позивачем не змінювались, а отже суд першої інстанції при вирішенні спору мав оцінювати ті обставини, на які посилався позивач, і у залежності від встановленого , вирішувати спір.

Разом з тим, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з загальним висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для визнання правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності, хоча не погоджується з мотивами, з яких суд відмовив у задоволенні позову. Отже, рішення суду першої інстанції слід залишити в силі, з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові судом апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції також не вбачає підстав для застосування правил про позовну давність до заявлених вимог, оскільки вони неправомірні.

З огляду на наведене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржений судовий акт - без скасування.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на позивача (апелянта).

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ХСС» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2014р. у справі №910/8510/14 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2014р. у справі №910/8510/14 - без скасування.

2.Матеріали справи №910/8510/14 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Л.Г. Смірнова

Л.В. Чорна