Рішення № 41972606, 16.12.2014, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2014 р. Справа № 923/1574/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйова К.В. при секретарі Степановій Н.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "Діадар", м. Дніпропетровськ

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоніка-Юг", м. Херсон

про стягнення 38 958, 69 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - не прибув;

від відповідача - не прибув.

Обставини справи: провадження у справі порушено за позовом Приватного підприємства "Діадар" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоніка Юг" (відповідач) з вимогами про стягнення 38 958,69 грн., з яких 26 969,07 грн. заборгованості з оплати товару, 821,79 грн. річних (3 %), 4 781,07 грн. пені та 6 386,76 грн. штрафу, у зв’язку із невиконанням відповідачем зобов’язань за договором від 21.01.2013р. № 09/01.

Ухвали суду від 27.10.2014р. та від 20.11.2014р. по справі надіслано відповідачеві поштою, згідно ст. 64 ГПК України, за зареєстрованим в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за станом на час розгляду даної справи місцезнаходженням відповідача, згідно витягу на відповідача з цього реєстру (а.с.32-34). Першу з цих ухвал надіслано рекомендованим листом з повідомленням, іншу - рекомендованим листом. Обидва ці листи повернуто підприємством поштового зв'язку до суду, без вручення відповідачу, з довідками поштового відділення (ф.20), в яких причиною повернення листів вказано (мовою оригіналу) "адресат выбыл", та залучено судом до матеріалів справи (а.с.26-28, 51-53). За таких обставин, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", із змінами та доповненнями, відповідач є таким, що належним чином повідомлений судом про місце та час розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання 16.12.2014р., як і у засідання 20.11.2014р., не прибув. При цьому, відповідач не надав суду відзив на позовну заяву та витребувані від нього судом документи. Від відповідача не надходило заяв та клопотань щодо судових засідань 20.11.2014р. та 16.12.2014р.

Відповідно до ст. 77 ГПК України неявка представника сторони у судове засідання є підставою для відкладення розгляду справи у разі, якщо за його відсутності неможливо розглянути певну справу. Неявка представника відповідача не унеможливлює розгляд справи № 923/1574/14. Розгляд справи за відсутності представника відповідача при тому, що відповідача було належним чином повідомлено судом про місце та час розгляду справи, не є порушення процесуальних прав відповідача.

Відповідно до ст. 75 ГПК України у разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд, -

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство "Діадар" (надалі - позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Біоніка Юг" (надалі - відповідач) уклали 21.01.2013р. між собою договір № 09/01, на умовах якого позивач зобов'язався поставити відповідачеві косметичні товари, у кількості, асортименті та за ціною, що вказані у видаткових накладних на товар, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити цей товар (надалі - договір). Згідно з п. 2.4. договору при передачі товару відповідачеві позивач зобов’язаний передати відповідачу видаткову та податкову накладні на товар, а у разі неотримання цих накладних відповідач зобов’язаний у письмовій формі повідомити позивача про неотримання зазначених документів та витребувати їх від позивача. Згідно з п.3.1. договору відповідач зобов’язаний здійснити оплату першої партії товару протягом 60 (шестидесяти) календарних днів з моменту отримання товару та здійснювати оплату інших партій товару протягом 42 (сорока двох) календарних днів з моменту отримання товару. Відповідно до п. 6.1. договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2013р.

На виконання умов договору позивач передав відповідачеві у вересні 2013 року та жовтні 2013 року товар загальною вартістю 31 933,80 грн (з ПДВ) на підставі видаткових накладних № ДИ-0918001 від 18.09.2013р. на суму 7872,59 грн., № ДИ-0927004 від 27.09.2013р. на суму 16 312,50 грн., № ДИ-1004004 від 04.10.2013р. на суму 2 304,14 грн. та № ДИ-1011008 від 11.10.2013р. на суму 5 444,57 грн.

Станом на дату подання до суду позовної заяви, за якою порушено провадження у даній справі, відповідачем здійснено лише часткову оплату вказаного у цих накладних товару. Несплачений відповідачем залишок вартості цього товару, складає 26 969,07 грн., що слідує з листа-відповіді відповідача вих.№ 1 від 24.01.2014р. на претензію позивача та банківських виписок по рахунку позивача за період з 07.02.2014р по 20.06.2014р.

Згідно з вказаним листом-відповіддю на претензію позивача, відповідачем визнано факт існування у відповідача за станом на 24.01.2014р. заборгованості перед позивачем у сумі 58 969,07 грн. з оплати отриманого на умовах договору товару позивача. Після чого, за період з 07.02.2014р по 20.06.2014р., відповідачем сплачено 32000,00 грн. на погашення такої заборгованості

26 969,07 грн. = 58 969,07 грн. (визнана відповідачем сума заборгованості станом на 24.01.2014р.) - 32 000,00 грн. (сплачена відповідачем у період з 07.02.2014р по 20.06.2014р. сума на погашення заборгованості)

За результатами проведеного судом аналізу положень договору, суд дійшов висновку про те, що за своєю правовою природою договір є, фактично, договором купівлі – продажу: з положень договору не вбачається притаманного договору поставки узгодження між сторонами договору строків поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Згідно ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі – продажу одна сторона – продавець зобов’язується передати майно (товар) у власність другої сторони – покупця, а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також, що покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, із змінами та доповненнями (надалі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Аналогічне визначення терміну "первинний документ" містить у собі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього ж Закону та п. 2.2 Положення первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення обов’язковими реквізитами первинного документу є: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа (форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ГПК України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також, інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, які (пояснення) на вимогу суду, мають бути викладені письмово. Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розглядові в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Видаткові накладні № ДИ-0918001 від 18.09.2013р., № ДИ-0927004 від 27.09.2013р., № ДИ-1004004 від 04.10.2013р. та № ДИ-1011008 від 11.10.2013р. оформлені згідно вимог ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення щодо оформлення первинних документів та підписані відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень. Доказів іншого відповідач не надав.

Факт отримання відповідачем від позивача товару, який вказаний у видаткових накладних № ДИ-0918001 від 18.09.2013р., № ДИ-0927004 від 27.09.2013р., № ДИ-1004004 від 04.10.2013р. та № ДИ-1011008 від 11.10.2013р. додатково підтверджується листом-відповіддю відповідача вих.№ 1 від 24.01.2014р. на претензію позивача вих.№01/01 від 03.01.2014р.

Відповідачем не надано суду доказів отримання вказаного у цих видаткових накладних товару в інші дати, ніж дати складання цих накладних. Згідно п. 3.1. договору строки для оплати вказаного у цих видаткових накладних товару є наступними: по 02.11.2013р., включно (накладна № ДИ-0918001 від 18.09.2013р.), по 11.11.2013р., включно (накладна №ДИ-0927004 від 27.09.2013р.), по 18.11.2013р., включно (накладна № ДИ-1004004 від 04.10.2013р.) та по 25.11.2013р., включно (накладна № ДИ-1011008 від 11.10.2013р.). Доказів іншого відповідачем не надано. Такі самі строки для оплати відповідного товару вказано й, безпосередньо у накладних. Станом на теперішній час ці строки минули.

Під час розгляду справи суду не надано доказів сплати відповідачем, повністю або частково, на користь позивача 26 969,07 грн. залишку вартості цього товару.

За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм позовні вимоги про стягнення з відповідача 26 969,07 грн. заборгованості з оплати товару підлягають задоволенню у повному обсязі

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також річні (3 %) від простроченої суми, якщо інший розмір річних не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання незалежно або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.3. договору при порушенні встановлених договором строків оплати товару, відповідач зобов'язаний сплатити позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару

Відповідно до п. 4.4. договору при порушенні строків виконання грошових зобов’язань на строк більш ніж 30 (тридцять) календарних днів, відповідач, додатково, до пені зобов’язаний сплатити позивачеві штраф у розмірі 20 % (двадцять відсотків) від суми заборгованості.

Виконані позивачем розрахунки заявлених до стягнення 821,79 грн. річних (3 %) та 6386,76 грн. штрафу судом перевірені та не містять арифметичних помилок. Нарахування вказаних сум річних та штрафу узгоджується з наведеними положеннями договору та нормами закону. Відповідачем не надано суду доказів сплати, повністю або частково, на користь позивача сум заявлених до стягнення 821,79 грн. річних (3 %) та 6386,76 грн. штрафу.

За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм позовні вимоги про стягнення з відповідача 821,79 грн. річних (3 %) та 6386,76 грн. штрафу підлягають задоволенню у повному обсязі.

За результатами перевірки виконаного позивачем розрахунку 4781,07 грн. пені (а.с.7) судом встановлено, що даний розрахунок не містить арифметичних помилок та що за прострочення відповідачем оплати товару, який вказаний у видаткових накладних, позивачем нарахована відповідачеві пеня:

- за 342 дні по видатковій накладній № ДИ-0918001 від 18.09.2013р.;

- за 333 дні по видатковій накладній № ДИ-0927004 від 27.09.2013р.;

- за 326 днів по видатковій накладній № ДИ-1004004 від 04.10.2013р.;

- за 319 днів по видатковій накладній № ДИ-1011008 від 11.10.2013р.

Разом з тим, договором не встановлено, що нарахування пені здійснюється до дати повного розрахунку за товар. Зокрема, цього не встановлено у п. 4.3. договору, яким для відповідача передбачена відповідальність у вигляді пені

За таких обставин, нарахування позивачем пені за період більший за тривалістю ніж шість місяців від дня, коли відповідне зобов’язання мало бути виконане відповідачем, суперечить нормі ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та є безпідставним.

1) За прострочення відповідачем оплати товару, який вказаний у видатковій накладній від 18.09.2013р. № ДИ-0918001 позивачем безпідставно нарахована пеня за період з 04.05.2014р. по 10.10.2014р.

Згідно розрахунку суду, за прострочення оплати цього товару стягненню з відповідача підлягає пеня у загальній сумі 534,90 грн.: 457,04 грн. пені, нарахованої з 03.11.2013р. по 14.04.2014р., згідно розрахунку позивача, та 77,86 грн., нарахованої з 15.04.2014р. по 03.05.2014р., включно.

534,90 грн. = 457,04 грн. + 77,86 грн.

Пеня за період з 15.04.2014р. по 03.05.2014р., включно, (за 19 днів) на суму заборгованості у розмірі 7872,59 грн. складає 77,86 грн.

77,86 грн. = ((7872,59 х 19 х 2 х 9,5) /100) / 365

2) За прострочення відповідачем оплати товару, який вказаний у видатковій накладній від 27.09.2013р. № ДИ-0927004 позивачем безпідставно нарахована пеня за період з 13.05.2014р. по 10.10.2014р.

Згідно розрахунку суду, за прострочення оплати цього товару стягненню з відповідача підлягає пеня у загальній сумі 1132,49 грн.: 894,73 грн. пені, нарахованої з 12.11.2013р. по 14.04.2014р., згідно розрахунку позивача, та 237,76 грн., нарахованої з 15.04.2014р. по 12.05.2014р., включно.

1132,49 грн. = 894,73 грн. + 237,76 грн.

Пеня за період з 15.04.2014р. по 12.05.2014р., включно, (за 28 днів) на суму заборгованості у розмірі 16 312,50 грн. складає 237,76 грн.

237,76 грн. = ((16312,50 грн. х 28 х 2 х 9,5) /100) / 365

3) За прострочення відповідачем оплати товару, який вказаний у видатковій накладній від 04.10.2013р. № ДИ-1004004 позивачем безпідставно нарахована пеня за період з 20.05.2014р. по 10.10.2014р.

Згідно розрахунку суду, за прострочення оплати цього товару стягненню з відповідача підлягає пеня у загальній сумі 162,62 грн.: 120,64 грн. пені, нарахованої з 19.11.2013р. по 14.04.2014р., згідно розрахунку позивача, та 41,98 грн., нарахованої з 15.04.2014р. по 19.05.2014р., включно. (У розрахунку позивача наявна описка при зазначенні початкової дати періоду нарахування пені: зазначено 12.11.2013р. замість правильного 19.11.2013р., проте, тривалість періоду нарахування пені, 147 днів, відповідає, саме, тривалості періоду з 19.11.2013р. по 14.04.2014р.).

162,62 грн. = 120,64 грн. + 41,98 грн.

Пеня за період з 15.04.2014р. по 19.05.2014р., включно, (за 35 днів) на суму заборгованості у розмірі 2304,14 грн. складає 41,98 грн.

41,98 грн. = ((2304,14 грн. х 35 х 2 х 9,5) /100) / 365

4) За прострочення відповідачем оплати товару, який вказаний у видатковій накладній від 11.10.2013р. № ДИ-1011008 позивачем безпідставно нарахована пеня за період з 27.05.2014р. по 10.10.2014р.

Згідно розрахунку суду, за прострочення оплати цього товару стягненню з відповідача підлягає пеня у загальній сумі 390,51 грн.: 271,48 грн. пені, нарахованої з 26.11.2013р. по 14.04.2014р., згідно розрахунку позивача, та 119,03 грн., нарахованої з 15.04.2014р. по 26.05.2014р., включно. (У розрахунку позивача наявна описка при зазначенні початкової дати періоду нарахування пені: зазначено 12.11.2013р. замість правильного 26.11.2013р., проте, тривалість періоду нарахування пені, 140 днів, відповідає, саме, тривалості періоду з 26.11.2013р. по 14.04.2014р.).

390,51 грн. = 271,48 грн. + 119,03 грн.

Пеня за період з 15.04.2014р. по 26.05.2014р., включно, (за 42 дні) на суму заборгованості у розмірі 5444,57 грн. складає 119,03 грн.

119,03 грн. = ((5444,57 грн. х 42 х 2 х 9,5) /100) / 365

Загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача, з урахуванням норми ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, становить 2220,52 грн.

2 220,52 грн. = 534,90 грн. + 1132,49 грн. + 162,62 грн. + 390,51 грн.

Відповідачем не надано суду доказів сплати, повністю або частково, на користь позивача сум заявлених до стягнення з відповідача 4781,07 грн. пені.

За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм позовні вимоги про стягнення з відповідача 4781,07 грн. пені підлягають частковому задоволенню, у сумі 2220,52 грн. У стягненні 2560,55 грн. пені має бути відмовлено.

Задовольняючи одночасно позовні вимоги про стягнення як пені, так і штрафу за порушення одних й тих самих грошових зобов’язань, суд виходить з того, що чинне законодавство України не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій. Тобто, пеня та штраф не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задовольняється на 93,43 %.

93,43 % = ((36398,14 грн. (загальний розмір задоволених позовних вимог) / (38958,69 грн. (загальний розмір заявлених позовних вимог)) х 100 %

У зв’язку із цим 93,43 % або 1706,97 грн. судового збору покладається на відповідача, решта – на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоніка Юг" (місцезнаходження: 73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Миколаївське шосе, буд. 25; ідентифікаційний код юридичної особи 36419846) на користь Приватного підприємства "Діадар" (місцезнаходження: 49033, Дніпропетровська обл., м.Дніпропетровськ, вул.Героїв Сталінграду, 156-А; ідентифікаційний код юридичної особи 31793480) 26969 (двадцять шість тисяч дев’ятсот шістдесят дев’ять) грн. 07 коп. заборгованості з оплати товару, 821 (вісімсот двадцять одна) грн. 79 коп. в якості річних, 2220 (дві тисячі двісті двадцять) грн. 52 коп. пені, 6 386 (шість тисяч триста вісімдесят шість) грн. 76 коп. штрафу та 1706 (одна тисяча сімсот шість) грн. 97 коп. компенсації по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя К.В. Соловйов