Рішення № 41972449, 15.12.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.2014 р. Справа № 914/3641/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

При секретарі Лосик Ю.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовною заявою: Дочірнього підприємства "Екран віконні конструкції" Товариства з обмеженою відповідальністю "Екран", м.Стрий

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Львів

про: стягнення 18 621,36 грн.

Представники :

Від позивача: Макота В.М.- представник (Довіреність №524 від 17.03.2014 року);

Від відповідача: не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 811 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Дочірнього підприємства "Екран віконні конструкції" Товариства з обмеженою відповідальністю "Екран", м.Стрий - до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Львів, про стягнення 18 621,36 грн.

В позовній заяві №1595 від 17.09.2014 р. Позивач просить суд стягнути з Відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму основного боргу в розмірі 16000,00 грн., а також 3 % річних у сумі 477,36 грн., інфляційні втрати в сумі 2144,00 грн., а також судовий збір в розмірі 1827,00 грн. в доход Держави.

Ухвалою суду від 16.10.2014 р. порушено провадження у справі, відстрочено сплату судового збору за подання позовної заяви до ухвалення судового рішення, та призначено до розгляду на 04.11.2014 р.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив.

З підстав, викладених в ухвалах суду розгляд справи неодноразово відкладався.

10.11.2014 р. через канцелярію суду від Позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог № 1890 від 05.11.2014 р., у якій Позивач просить збільшити позовні вимоги та стягнути з Відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму основного боргу в розмірі 16000,00 грн., а також 3 % річних в сумі 540,49 грн., інфляційні втрати в сумі 2608,00 грн. та судовий збір в розмірі 1827,00 грн. в доход Держави.

27.11.2014 р. від позивача поступила заява про зміну (доповнення) підстав позову та уточнення позовних вимог від 20.11.2014 р. № 2013. В даній заяві позивач просить змінити підстави позову до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, враховуючи те, що договір сторонами не укладався, зобов'язань з боку Відповідача (ФОП ОСОБА_1) не виконувалось, тому грошові кошти у сумі 16000,00грн. підлягають поверненню Позивачу на підставі ст.1212 ЦК України.

Представник позивача в судовому засіданні просив суд збільшені позовні вимоги задоволити, та надав суду усні пояснення щодо часткової оплати відповідачем суми заборгованості в розмірі 3000,00 грн.

Відповідач явку представника в судове засідання з невідомих причин не забезпечив, відзиву на позовну заяву суду не надав, хоч і був належно повідомлений про час та місце розгляду господарського спору.

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

Як зазначено в позовній заяві, 19.09.2013р. між сторонами у справі згідно усної домовленості та виставленого відповідачем рахунку № 2 від 18.09.2013р. було перераховано на рахунок останнього 16000,00 грн., що підтверджено квитанцією від 19.09.2013р. (оригінал оглянуто в судовому засіданні).

Проте, роботи про які було домовлено відповідачем виконані не були, гроші на рахунок також не перераховані, що спричинило виникнення заборгованості в сумі 16000,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору 03.07.2014р. позивач на адресу відповідача скерував вимогу про перерахування на розрахунковий рахунок позивача суми боргу в розмірі 16000,00 грн. Також з вимогою відповідачу було надіслано на адресу відповідача Акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.06.2014р. у двох примірниках, який було запропоновано підписати, скріпити печаткою та один примірник акту скерувати на адресу позивача.

Проте відповідачем не було вжито жодних заходів щодо врегулювання спірного питання та не було надано відповіді на зазначену вимогу.

Позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму основного боргу в розмірі 16000,00 грн., а також 3 % річних у сумі 477,36 грн., інфляційні втрати в сумі 2144,00 грн., та судовий збір в розмірі 1827,00 грн. в доход Держави.

Процесі розгляду справи, позивачем заявлено про збільшення позовних вимог у заяві №1890 від 05.11.2014р., відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 16000,00 грн., а також 3% річних в сумі 540,49 грн., інфляційні втрати в сумі 2608,00 грн. та судовий збір в розмірі 1827,00 грн. стягнути в доход Держави. Окрім того, в заяві №2013 від 20.11.2014р. позивач заявляє про зміну (доповнення) підстав позову та уточнення позовних вимог, а саме позивач зазначає, що оскільки договір сторонами не укладався, зобов'язань з боку відповідача не виконувалось, то грошові кошти в розмірі 16000,00 грн. підлягають поверненню позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України.

Окрім суми основного боргу в розмірі 16000,00 грн. , яка виникла у відповідача внаслідок безпідставного отримання коштів на рахунок від позивача, останнім нараховано до стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 три проценти річних в сумі 540,49 грн. та інфляційні втрати в сумі 2608,00 грн.

Як встановлено судом, відповідачем частково оплачено суму заборгованості в розмірі 3000,00 грн., що підтверджено банківськими виписками наданими позивачем в судовому засіданні 15.12.2014р.

Суд заслухавши пояснення позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги згідно заяви про уточнення розміру позовних вимог № 2013 від 20.11.2014р., підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Згідно з ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено представником позивача в судових засіданнях, Дочірнім підприємством "Екран віконні конструкції" Товариства з обмеженою відповідальністю "Екран", м.Стрий кошти в розмірі 16000,00 грн. відповідачеві перераховано помилково.

03.07.2014р. позивачем на адресу відповідача скеровано вимогу про перерахування на розрахунковий рахунок позивача суми боргу в розмірі 16000,00 грн. Також з вимогою відповідачу було надіслано на адресу відповідача Акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.06.2014р. у двох примірниках, який було запропоновано підписати, скріпити печаткою та один примірник акту скерувати на адресу позивача.

Проте відповідачем не було вжито жодних заходів щодо врегулювання спірного питання та не було надано відповіді на зазначену вимогу.

28.11.2014р. відповідачем частково погашено заборгованість в розмірі 3000,00 грн., яка в нього виникла перед позивачем, що підтверджено банківськими виписками наданими позивачем, в яких зазначено призначення платежу: повернення невірно перерахованих коштів, а отже відповідачем визнано факт отримання коштів від позивача на безпідставній основі.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Абзацом другим пункту 1.23 та абзацом другим пункту 1.24 статті 1 Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2346-III (із змінами та доповненнями) передбачено, що неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі, а помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Пунктом 6 указу Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України» від 16.03.1995 р. N 227/95 (із змінами та доповненнями) установлено, що підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ч. 2 ст. 1213 ЦК).

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи те, що відповідач провів часткову оплату в розмірі 3000,00 грн., що підтверджується виписками з банку від 28.11.2014р., заборгованість перед позивачем становить 13000,00 грн.

Виходячи з наведеного суд дійшов до висновку, що провадження у справі щодо стягнення основного боргу в розмірі 3000,00 грн. необхідно припинити.

Враховуючи те, що позивачем представлено достатньо доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив, доказів повернення коштів не надав, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Дочірнього підприємства "Екран віконні конструкції" Товариства з обмеженою відповідальністю "Екран", м.Стрий про стягнення 13000,00 грн., враховуючи часткову оплату відповідачем, обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 1214 ЦК України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Згідно п. 5.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р., обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК

України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою

сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки

відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових

зобов'язань, а з інших підстав.

Відтак, суд відмовляє позивачу в задоволенні в частині стягнення 3% річних в розмірі 540,49 грн. та інфляційних втрат в розмірі 2608,00 грн.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 174, 175 ГК України, ст.ст. 509, 1212, 1213, 1214 ЦК України, ст. 177 ЦПК України, ст.ст.4-3, 33, 34, 43, 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1. Ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Дочірнього підприємства "Екран віконні конструкції" Товариства з обмеженою відповідальністю "Екран" (82400, Львівська обл., м.Стрий, вул. Сколівська, буд. 7Б. Ідентифікаційний код 32561990) 13000,00 грн. основного боргу.

3. В частині стягнення 3000,00 грн. основного боргу припинити.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Дочірнього підприємства "Екран віконні конструкції" Товариства з обмеженою відповідальністю "Екран" (82400, Львівська обл., м.Стрий, вул. Сколівська, буд. 7Б. Ідентифікаційний код 32561990) в доход державного бюджету 300,36 грн. судового збору.

6. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1. Ідентифікаційний код НОМЕР_1) в доход державного бюджету 1526,64 грн. судового збору.

7. Наказ на стягнення видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 18.12.2014 р.

Суддя Ділай У.І.