Рішення № 41972400, 09.12.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2014 р. Справа № 911/4791/14

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Березнівське птахопідприємство",

34663, Рівненська обл., Березнівський р-н, с. Кургани, вул. Шляхова, буд. 6

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Край-2",

09000, Київська обл., Сквирський р-н, м. Сквира, вул. Леніна, буд. 22

про стягнення 41 942,64 грн.

за участю представників:

позивача - Прокопчук Ю.В. (довіреність від 24.11.2014, б/н);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Березнівське птахопідприємство" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Край-2" (далі - відповідач) про стягнення 38 781,28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки від 19.10.2012 № 1000.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.11.2014 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 25.11.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 25571/14 від 17.11.2014) надійшла заява позивача про збільшення розміру позовних вимог, яка за своєю суттю є заявою про зміну предмету позову, відповідно до якої додатково заявлено до стягнення пеню та 3 % річних.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Оскільки вказану заяву, відповідно до вимог частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, подано до початку розгляду справи по суті та вона відповідає вимогам статті 54 Господарського процесуального кодексу України з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу, зміну предмету позову прийнято господарським судом.

У зв'язку з прийняттям зміни предмету позову господарським судом, у справі має місце нова ціна позову - 41 942,64 грн., з яких: 38 781,28 грн. - основний борг, 2 109,46 грн. - пеня, 1 051,90 грн. - 3 % річних.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 26175/14 від 24.11.2014) відповідачем подано до матеріалів справи відзив на позовну заяву, відповідно до якого позов заперечується повністю з підстав, що викладені у відзиві.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. №№ 26410/14, 26447/14 від 25.11.2014) позивачем подано до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду від 12.11.2014.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.11.2014 розгляд справи відкладено до 09.12.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 27642/14 від 09.12.2014) позивачем подано до матеріалів справи додаткові докази.

У судовому засіданні 09.12.2014 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 09.12.2014 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Приватним акціонерним товариством "Березнівське птахопідприємство" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Край" (далі - покупець) укладено договір поставки від 19.10.2012 № 1000 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник постачає і передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товари згідно з замовленням покупця (Додаток №1 «Бланк замовлення») та товаросупровідною документацією, які складають невід'ємну частину цього договору, на умовах договору (пункт 1.1. Договору).

Сторонами підписано протокол розбіжностей до Договору (далі - Протокол розбіжностей), відповідно до якого сторони дійшли згоди щодо остаточної редакції Договору.

Відповідно до пункту 2.1. Договору, постачальник повинен поставляти товари вчасно, до відповідного філіалу представництва, магазину покупця, який вказаний у замовленні, у відповідній кількості та належної якості, а також у відповідності до усіх інших вимог згідно з замовленням, договором та законодавством.

Право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товарів переходить від постачальника до покупця з моменту, коли товари поставлено покупцеві вивантаженим на платформу магазину, і сторони підписали накладну, що засвідчує те, що товари були отримані покупцем (пункт 2.7. Договору).

Згідно з пунктом 3.3. Договору, покупець здійснює вчасний розрахунок за товари. Оплата виконується шляхом банківського переказу на рахунок постачальника, зазначений у статті 9 Договору, протягом терміну платежу зазначеного у пункті 1.1. Додатку № 3 «Спеціальні умови», за умови, що сума платежу не менше 50,00 грн. та, що постачальник надасть належним чином оформлені рахунки та накладні (у формі відповідно до інструкцій покупця) на адресу покупця. Якщо постачальник не надасть рахунки та накладні вчасно, покупець має право затримати розрахунок на відповідний час затримки у наданні документів. Покупець зобов'язаний попередити постачальника про недоліки у одержаних рахунках-фактурах та/чи накладних. Рахунки-фактури без номеру замовлення будуть відсилатися назад та не будуть оплачуватись покупцем.

Договір вступає в дію з моменту підписання та скріплення печатками і діє до 31 грудня 2012 року. Якщо ж при укладенні Договору був складений протокол розбіжностей, то договір діє в редакції з урахуванням пунктів, викладених в протоколі розбіжностей до нього. Строк дії Договору автоматично продовжується на додаткові однорічні терміни у випадку, якщо не менше, ніж за 30 днів до закінчення його строку дії будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір припинити його дію (пункт 8.1. Договору в редакції Протоколу розбіжностей).

У матеріалах справи відсутні заяви сторін про припинення Договору, з огляду на що, суд дійшов висновку про продовження терміну його дії, відповідно до пункту 8.1. Договору, та чинність Договору протягом спірних правовідносин.

Крім того, сторонами погоджено Додаток № 3 до Договору «Спеціальні умови», згідно з пунктом 1.1. якого, покупець оплачує поставлені товари з відстрочкою платежу 14 банківських днів з дня поставки (оплата у понеділок та четвер) за умови, що постачальник надасть належним чином оформлені накладні та інші документи на адресу покупця протягом не більше ніж 7 днів з дня поставки. Якщо постачальник не надасть накладні та документи вчасно, покупець має право затримати розрахунок на відповідний час затримки наданих документів. Днями оплати рахувати понеділок та четвер.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов Договору, поставив відповідачу товар на суму 2 022 513,42 грн., що підтверджується наданими в матеріали справи видатковими накладними, що підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, а відповідач вказаний товар отримав.

Підписи уповноважених представників сторін на видаткових накладних скріплені відбитками печаток та штампів обох сторін, що оцінюється судом як підтвердження юридичною особою - відповідачем, фактів вчинення господарських операцій з поставок товару. Копії видаткових накладних додано до матеріалів справи (т. 1, а.с. №№ 114-250, т. 2 а.с. №№ 1-132).

Крім того, на підтвердження позовних вимог, позивачем надано в матеріали справи копії податкових накладних, що складені ним на господарські операції з поставок товару за спірними видатковими накладними.

Податкові накладні, що надані позивачем, складено у період дії Податкового кодексу України, відповідно до пунктів 201.1, 201.4., 201.6., 201.7. статті 201 якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Зважаючи не викладене, судом оцінюються податкові накладні, що складені позивачем, як докази того, що позивачем відображені господарські операції за спірними видатковими накладними у своїх податкових зобов'язаннях.

На підтвердження наявності заборгованості, до матеріалів справи надано довідку від 24.11.2014 № 260 з банківської установи, в якій відкрито поточний рахунок позивача, що засвідчена підписом уповноваженої особи банку та скріплена відбитком його печатки, за період з 19.10.2012 до 21.11.2014, відповідно до якої судом встановлено здійснення відповідачем часткових оплат за Договором у розмірі 1 983 732,14 грн.

До матеріалів справи позивачем надано копію акту звірки взаємних розрахунків сторін станом на 31.12.2013, який підписано представниками сторін та скріплено відбитками їх печаток, в якому сторони дійшли згоди про наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 38 782,41 грн.

Відтак, у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 38 781,28 грн. (2 022 513,42 грн. - 1 983 732,14 грн.) - різниця між вартістю поставленого товару та сумою часткових оплат.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти задоволення позову, з огляду на таке.

Позивачем не надано відповідачу рахунків на оплату товару, а, відтак, наявне прострочення кредитора, відповідно до статті 613 Цивільного кодексу України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 613 Цивільного кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Зважаючи на вказані заперечення відповідача, суд дійшов висновку, що рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку оплатити поставлені товари.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 у справі № 37/405.

Відповідно до частини 1 статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Крім того, при розгляді вказаних тверджень відповідача, судом враховано і наступні вимоги Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 662 Цивільного кодексу України, продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Пунктами 2.4., 2.13. Договору сторони погодили, що постачальник поставляє товари разом з усією відповідною документацією і відсутність, неповнота або неналежне оформлення вантажних та товаросупровідних документів є достатньою підставою для відмови в отриманні товарів.

Товар відповідачем прийнято, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

При цьому, судом враховано, що підписи представників відповідача на видаткових накладних скріплені відбитками штампів відповідача, справжність яких відповідачем не заперечена.

У матеріалах справи відсутні докази наявності заперечень відповідача при отриманні товару щодо неналежності виконання позивачем обов'язку з передачі документів, що стосуються товару, встановлення відповідачем строку для їх передання або відмови від Договору та повернення товару, більше того, відповідач підписав акт звіряння взаєморозрахунків, в якому визнав спірну заборгованість.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З наявних у матеріалах справи письмових доказів, з огляду на те, що вони підписані уповноваженими на те особами, вбачається наявність у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем, строк виконання якого настав і яке відповідачем не виконане.

З огляду на зазначене, за результатами оцінки доказів, що наявні в матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 38 781,28 грн. є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а, відтак, підлягає задоволенню.

У ході судового розгляду позивачем змінено предмет позову та додатково заявлено до стягнення пеню та 3 % річних, що нараховані на спірну заборгованість.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву підписано уповноваженою на це особою, зміну предмету позову прийнято господарським судом.

У зв'язку з прийняттям зміни предмету позову господарським судом, у справі має місце нова ціна позову, відповідно до розміру якої вирішується спір - 41 942,64 грн., з яких: 38 781,28 грн. основної заборгованості, 2 109,46 грн. пені та 1 051,90 грн. 3 % річних.

Позивач на підставі пункту 3.8. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен календарний день прострочення, яка за розрахунком позивача складає 2 109,46 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Зважаючи на вищевикладені вимоги законодавства, умови Договору та обставини справи, судом перевірено правильність розрахунку пені, що наданий позивачем у розмірі 2 109,46 грн. та встановлено, що вказана позовна вимога нарахована надмірно, вірний розмір пені складає 2 093,76 грн., а вимога у частині стягнення пені у розмірі 15,70 грн. задоволенню не підлягає.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 1 051,90 грн. 3% річних.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З метою всебічного, повного та об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3 % річних і з'ясував, що вказана позовна вимога нарахована правильно, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача 1 051,90 грн. 3 % річних підлягає задоволенню у повному обсязі.

З огляду на зазначене, за результатами оцінки доказів, що наявні в матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 38 781,28 грн., 3 % річних у розмірі 1 051,90 грн. та пені у розмірі 2 093,76 грн. підлягають задоволенню. Позовна вимога в частині стягнення 15,70 грн. пені задоволенню не підлягає.

Відповідно до ціни позову, що визначена позивачем у розмірі 41 942,64 грн., судовий збір мав бути сплачений у розмірі 1 827,00 грн., оскільки згідно з частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 % від суми позову та не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Проте, з наявного у матеріалах справи оригіналів платіжних доручень від 06.11.2014 № 2855 та від 14.11.2014 № 2983 вбачається, що судовий збір сплачено позивачем у розмірі 1 890,25 грн., тобто, більшому, ніж передбачено законом.

Згідно з пунктом 1 частини 1, частиною 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (у розмірі переплаченої суми).

Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається, зокрема, в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті.

Вказану правову позицію викладено у підпункті 5.2. пункту 5. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 № 7.

З огляду на зазначене, судовий збір, що сплачений позивачем згідно з платіжним дорученням від 14.11.2014 № 2983 підлягає частковому поверненню позивачу з державного бюджету у розмірі 63,25 грн.

Відшкодування решти судового збору, що сплачений позивачем у розмірі 1 827,00 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Край-2" (09000, Київська обл., м. Сквира, вул. Леніна, 22, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35231874) на користь Приватного акціонерного товариства "Березнівське птахопідприємство" (34663, Рівненська обл., Березнівський р-н, с. Кургани, вул. Шляхова, буд. 6, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 02780479) 38 781 (тридцять вісім тисяч сімсот вісімдесят одна) грн. 28 коп. основної заборгованості, 2 093 (дві тисячі дев'яносто три) грн. 76 коп. пені, 1 051 (одна тисяча п'ятдесят одна) грн. 90 коп. 3 % річних та 1 826 (одна тисяча вісімсот двадцять шість) грн. 32 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Повернути Приватному акціонерному товариству "Березнівське птахопідприємство" (34663, Рівненська обл., Березнівський р-н, с. Кургани, вул. Шляхова, буд. 6, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 02780479) з Державного бюджету України 63 (шістдесят три) грн. 25 коп. судового збору, що сплачений згідно з платіжним дорученням від 14.11.2014 № 2983.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 15.12.2014.

Суддя С.О. Саванчук