Рішення № 41972358, 10.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21936/14 10.12.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Лізинг»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд»за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на сторонівідповідача:1. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Голубничої Ольги Василівни 2. Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільські областіпозивача:3. Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія Поділля»провизнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконаннюСуддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:не з'явивсявід відповідача:Бічук С.Ф.від третьої особи 1:не з'явивсявід третьої особи 2:не з'явивсявід третьої особи 3:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія-Лізинг» (надалі - ТОВ «Мрія-Лізинг») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» (надалі - ТОВ «Український лізинговий фонд») про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вчинений 15.09.2014 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою Ольгою Василівною виконавчий напис №1594 про звернення стягнення на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Лізинг» - автобус ПАЗ 4234, 2012 року випуску: шасі №Х1М4234Т0С0001566, двигун №Д2459Е2747271, реєстраційний номер №АА3729КК, вартістю 237 456,86 грн., що є предметом договору фінансового лізингу №2829/05/14-В від 05.05.2014 р., не відповідає вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим позивач вказує на існування підстав для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.10.2014 р. порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Голубничу Ольгу Василівну та Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області, справу призначено до розгляду на 05.11.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.10.2014 р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Лізинг» про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено, з метою забезпечення позову у даній справі зупинено стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 15.09.2014 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою Ольгою Василівною та зареєстрованого за №1594.

31.10.2014 р. представником відповідача до господарського суду міста Києва подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував повністю з огляду на те, що повідомлення про порушення умов договору фінансового лізингу №2829/05/14-В від 05.05.2014 р. та про повернення предмету лізингу було направлено на адресу позивача, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, а відтак спірний виконавчий напис був вчинений нотаріусом у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.11.2014 р. розгляд справи відкладено на 24.11.2014 р. у зв'язку із неявкою позивача, третіх осіб та неподанням витребуваних доказів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.11.2014 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія Поділля», розгляд справи відкладено на 10.12.2014 р.

В судове засідання представник позивача не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується протоколом судового засідання від 24.11.2014 р.

Представник відповідача в судове засідання з'явилася, надала пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечувала з огляду на викладені у відзиві на позовну заяву обставини.

Треті особи, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, вимоги ухвал суду не виконали, про причини неявки суд не повідомили.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.05.2014 між ТОВ «Український лізинговий фонд» (лізингодавець) та ТОВ «Мрія-Лізинг» (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 2829/05/14-В (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 3 Договору предметом лізингу є бувший у використанні автобус ПАЗ 4234, рік випуску 2012, загальною вартістю 237 456,86 грн., в т.ч. ПДВ 39 576,14 грн.

Пунктом 5 Договору сторони визначили, що строк лізингу становить 46 місяців з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі.

За змістом п. 8 Договору загальна сума лізингових платежів на дату укладення цього Договору складає 340 401,65 грн. і може змінюватися відповідно до загальних умов договору фінансового лізингу (п. 8.1); авансовий платіж - згідно з графіком внесення лізингових платежів - додаток №1 до договору (п. 8.2); порядок проведення оплат - у відповідності з графіком внесення лізингових платежів - додаток №1 до договору та ст. 2 загальних умов (п. 8.3).

Графіком внесення лізингових платежів (Додаток №1 до Договору) сторони визначили порядок та розмір сплати лізингових платежів.

Відповідно до п. 11.2 Загальних умов Договору лізингодавець має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей Договір (відмовитися від цього Договору) та вилучити Предмет лізингу у випадках, коли ліингоодержувач, зокрема, не сплатив лізинговий платіж (частково або повністю) і/або інший платіж, передбачений Договором, та прострочення оплати становить більше 30 (тридцяти) днів від настання строку платежу, встановленого Графіком платежів або Загальними умовами.

Згідно з п. 11.3 Загальних умов Договору у разі виникнення будь-якого з підстав, передбачених п.п.11.2.1-11.2.8 цих Загальних умов, лізингодавець направляє лізингоодержувачу повідомлення з вимогою усунути існуючі порушення або достроково викупити Предмет лізингу, сплативши лізингодавцю суму викупу, розраховану відповідно до ст. 8 Загальних умов. У разі, якщо протягом 20 календарних днів від дати направлення лізингоодержувачу повідомлення згідно п. 11.3. Загальних умов, лізингоодержувач не усуне визначені в повідомленні порушення або не викупить Предмет лізингу, сплативши лізингодавцю суму викупу згідно п. 8.5. Загальних умов, лізингодавець направляє на юридичну адресу лізингоотримувача цінний лист з описом вкладення або вручає нарочно повідомлення про відмову від Договору (його розірвання) і поверненні Предмета лізингу із зазначенням терміну та місця його передачі лізингодавцю. Лізингоодержувач зобов'язаний за свій кошт, протягом терміну, передбаченого в повідомленні, повернути Предмет лізингу лізингодавцю за адресою, вказаною в повідомленні. При цьому у разі відмови лізингоодержувача від передачі (повернення) Предмета лізингу лізингодавцю, лізингодавєць має право самостійно вилучити Предмет лізингу з місця зберігання / знаходження або ремонту без будь-яких дозволів лізингоодержувача (у тому числі, але не виключно, у беззаперечному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса або відповідного рішення суду) з покладанням на лізингоодержувача понесених витрат (п. 11.4 Загальних умов Договору).

У зв'язку з неналежним виконанням ТОВ «Мрія Лізинг» своїх зобов'язань за Договором в частині сплати лізингових платежів, 31.07.2014 р. відповідач звернувся до лізингоодержувача з листом-вимогою вих. № 345-УПК, в якому просив сплатити заборгованість за укладеним між сторонами договором у розмірі 33 677,94 грн.

02.09.2014 р. відповідач направив на адресу позивача повідомлення про відмову (розірвання) від Договору, в якій вимагав протягом семи днів з моменту направлення даного повідомлення повернути предмет лізингу, у зв'язку з несплатою ним лізингових платежів.

15.09.2014 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою Ольгою Василівною було вчинено виконавчий напис, яким запропоновано зобов'язати повернути ТОВ «Український лізинговий фонд» на користь відповідача майно - автобус ПАЗ 4234, 2012 року випуску: шасі №Х1М4234Т0С0001566, двигун №Д2459Е2747271, реєстраційний номер №АА3729КК, вартістю 237 456,86 грн., що передане в користування на підставі Договору та підлягає поверненню за невиплачені лізингові платежі за період з 07.06.2014 р. по 12.09.2014 р. у розмірі 59 038,01 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із невідповідністю, на думку позивача, вчиненого третьою особою 1 виконавчого напису чинному законодавству України, а тому є підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як на підставу для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню позивач вказує на те, що на момент звернення відповідача до приватного нотаріуса, ТОВ «Мрія-Лізинг» не отримувало жодних повідомлень про усунення порушень Договору, наявність чого є необхідною умовою для вчинення виконавчого напису.

Договір є договором лізингу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 59 Цивільного кодексу України та § 5 Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Як вбачається із матеріалів справи, у зв'язку з неналежним виконанням позивачем своїх зобов'язань за Договором в частині сплати лізингових платежів, 31.07.2014 р. відповідач звернувся до лізингоодержувача з листом-вимогою вих. № 345-УПК, в якому просив сплатити заборгованість за укладеним між сторонами договором у розмірі 33 677,94 грн. та попередило, що у випадку несплати вказаної заборгованості або викупу предмету лізингу протягом 20 днів з дати направлення листа-вимоги, лізингодавець, зокрема, відмовиться від Договору.

Вказаний лист-вимога була відправлена на адресу лізингоодержувача, вказану у Договорі, що підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист від 08.08.2014 р. та фіскальним чеком поштового відділення №0953 від 08.08.2014 р.

Крім того, у зв'язку з невиконанням ТОВ «Мрія Лізинг» вимог лізингодавця, викладених в листі-вимозі вих. № 345-УПК від 31.07.2014 р., 02.09.2014 р. відповідач направив на адресу позивача повідомлення про відмову (розірвання) від Договору №502-УПК, в якій вимагав протягом семи днів з моменту направлення даного повідомлення повернути предмет лізингу. Вказане повідомлення було направлене відповідачу 03.09.2014 р., що також підтверджується фіскальним чеком №2789 та описом вкладення в цінний лист.

З огляду на те, що лізингоодержувач не виконав вимог, зазначених лізингодавцем в повідомленні про відмову (розірвання) від Договору фінансового лізингу вих. № 502-УПК від 03.09.2014, останній скористався свої правом щодо безспірного вилучення предмету лізингу та звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Голубничої Ольги Василівни із заявою про вчинення виконавчого напису на Договорі у зв'язку з несплатою лізингоодержувачем належним чином лізингових платежів більш ніж 30 днів та доданими до неї додатками.

Порядок вчинення виконавчого напису та його форма, передбачені Цивільним кодексом України, Законом України «Про нотаріат», Правилами ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 2368/5 від 31.12.2008 р. та 16 Главою Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріуса України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 р.

Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 87 Закону України «Про нотаріат» перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до Розділу 3 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріуса України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 р., встановлені умови за яких вчиняються виконавчі написи нотаріуса, а саме: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172.

Відповідно до п. 1 вказаного переліку нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Твердження позивача про те, що він не отримував від відповідача жодних претензій чи інших вимог стосовно усунення порушень виконання умов укладеного між сторонами Договору судом не приймаються до уваги, оскільки протилежне підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема описом вкладення в цінний лист та фіскальним чеком, які підтверджують факт відправлення позивачу листа-вимоги вих. № 345-УПК від 31.07.2014 р., та описом вкладення в цінний лист та фіскальним чеком, які підтверджують факт відправлення позивачу повідомлення про відмову (розірвання) від Договору вих. № 502-УПК від 02.09.2014 р.

Вказані документи були відправлені на адресу позивача, зазначену в Договорі, а саме: 48257, Тернопільська обл., Гусятинський р-н, с. Васильківці.

Крім того, відповідно до п. 13.6 Загальних умов Договору, всі повідомлення, вимоги або інша кореспонденція направляються стороні поштою рекомендованим або цінним листом або кур'єрською доставкою з повідомленням про вручення. У разі, якщо лізингоодержувач змінить місцезнаходження/місцепроживання та/або фактичну адресу (які вказані в п.2 Договору), всі повідомлення і інша кореспонденція, направлена лізингодавцем на адресу лізингоодержувача, зазначену у цьому Договорі, вважаються належним чином відправленими лізингодавцем та отриманими лізингоодержувачем. При цьому достатнім доказом направлення сторонами одна одній повідомлень, вимог та іншої кореспонденції є поштова квитанція (касовий чек) про направлення рекомендованого листа чи повідомлення про вручення (у разі направлення кур'єром).

Згідно з вимогами ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус мав встановити безспірність обов'язку повернути предмет лізингу.

Судом встановлено, що нотаріус, враховуючи вище наведені фактичні обставини справи, встановив наявність у позивача заборгованості за лізинговими платежами, а також те, що договір лізингу був правомірно розірваний відповідачем в односторонньому порядку, а відтак, згідно зі ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» обов'язок позивача повернути предмет лізингу є безспірним.

При цьому суд зазначає, що розмір заборгованості, вказаний у виконавчому написі, має інформативний характер, оскільки в даному випадку за виконавчим написом повертається лише предмет лізингу, а не сама заборгованість.

Крім того суд відзначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження спростування ним факту існування заборгованості за Договором, а також доказів того, що на час вчинення виконавчого напису його заборгованість за таким договором була частково або повністю відсутня, а предмет лізингу був повернутий на користь відповідача.

Таким чином позивачем не доведено, що спірний напис вчинено за відсутності відповідних документів, доказів оплати грошових коштів за Договором позивачем не надано, наявність заборгованості не спростовано.

Враховуючи викладене, суд вважає, що спірний виконавчий напис був вчинений третьою особою 1 правомірно, відповідно до вказаних вище норм чинного законодавства України та Договору, а тому в задоволенні позову ТОВ «Мрія-Лізинг» про визнання виконавчого напису, вчиненого 15.09.2014 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою Ольгою Василівною та зареєстрованого за №1594, такими, що не підлягає виконанню, необхідно відмовити.

Крім того, статтею 68 Господарського процесуального кодексу України визначено, що питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Згідно із п. 10 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011 р. №16 враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Враховуючи, що судом не встановлено підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Мрія-Лізинг», то потреба у забезпеченні позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису відпала.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність скасування раніше вжитих заходів до забезпечення позову.

Судові витрати розподіляються згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 68, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Лізинг» відмовити повністю.

2. Скасувати заходи до забезпечення позову, які вжиті ухвалою господарського суду міста Києва від 21.10.2014 р. у справі №910/21936/14.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.12.2014 р.

Суддя В.П. Босий