Постанова № 41971890, 17.12.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2014 р. Справа № 904/6721/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідач,

суддів Орєшкіної Е.В., Пруднікова В.В.

при секретарі судового засідання: Валяр М.Г.

за участю представників сторін:

від позивча: Ситник М.С. представник, довіреність № 944 від 27.03.14;

від відповідача: Багрова Є.О. представник, довіреність № 855-О від 07.03.14;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2014р. у справі №904/6721/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д",

м. Дніпропетровськ

до відповідача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк

"ПриватБанк", м. Дніпропетровськ

про стягнення 8360,00 грн, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2014р. у справі №904/6721/14 (суддя Турчин С.О.) позов задоволений. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" інкасовані кошти - 8 360,00 грн та судовий збір - 1 827,00 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернулося з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального, процесуального права, просить рішення скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що втрата коштів відбулася у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які мали місце на території проведення антитерористичної операції. Вважає, що не несе відповідальності за втрачені кошти, оскільки його вина відсутня, кошти були вкрадені озброєними невідомими особами. Тому, склад цивільного правопорушення відсутній, як і підстави для відповідальності за невиконання зобов`язання відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України. Окрім того, вказує, що за своєю правовою природою спірні кошти не являються боргом, оскільки грошового зобов`язання по договору Відповідач не мав.

Позивач проти скарги заперечив. Вважає, що судом було прийняте обґрунтоване та правомірне рішення. Відповідальність банку за схоронність довірених валютних цінностей і коштів встановлена п. 6.3. договору та п. 2 розділу 1 Інструкції з організації інкасації грошових коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні. Проте, Відповідачем не надано доказів на підтвердження відсутності його вини у втраті грошових коштів та настання форс-мажору (сертифікату Торгово-промислової палати України). Просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом при розгляді справи встановлено, що 01.07.2013р. між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" як банком (надалі - Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" як клієнтом (надалі - Позивач) був укладений договір з додатками №К3Н0000047 про інкасацію коштів (надалі - Договір) із невизначеним строком дії (п. 7.1. Договору).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Відповідач власними силами і засобами здійснює інкасацію коштів Позивача, проводить прийом коштів, виконує їх перерахування та зараховує з урахуванням умов, визначених п.5.4 цього договору, на поточний рахунок Позивача до 11:00 наступного операційного дня після проведення інкасації, а у разі підключення Позивача до послуги online - інкасація (зарахування коштів на розрахунковий рахунок клієнта через 10 хвилин після фактичної передачі касиром сумки інкасатору, яка містить торгівельну виручку в день проведення інкасації). Дні і час грошового виторгу (графік) встановлюються Відповідачем з урахуванням режиму роботи клієнта і його структурних одиниць, планового розміру грошової виручки та інших умов і вказується в явочній картці, що підписується уповноваженою особою банку. Відповідач проводить доставку розмінних монет (банкнот) на умовах цього договору, а Позивач здійснює оплату за надані послуги в обсязі та строки, що передбачені цим договором.

Згідно з п.2.1 Договору Відповідач зобов'язується здійснювати збір, перевезення і доставку коштів до банку в інкасаторських сумках (мішках). Інкасація коштів банком проводиться шляхом збору сумок з готівкою інкасаторами безпосередньо на підприємствах або через об'єднані каси клієнтів за затвердженим графіком та за адресою, що наведена у додатку 1.

Процедура оформлення інкасації готівки та підтвердження інкасації визначена у п.п. 3.2, 3.3 Договору.

19.06.2014р. Відповідачем була здійснена інкасація грошових коштів в сумі 8 360,00 грн на магазині «ПроСтор» №1006, який знаходиться за адресою: м. Луганськ, квартал Мирний, 2в, що підтверджується копією супровідної відомості №18379 до сумки з готівковою виручкою, на якій стоїть підпис інкасатора та відтиск штампу Відповідача (а.с. 26), що не заперечується відповідачем. Однак, Відповідач зобов'язання по Договору щодо зарахування інкасованих грошових коштів на рахунок Позивача не виконав.

У зв`язку з наведеним, 17.07.2014р. Позивач направив Відповідачу вимогу №292 про виконання зобов'язання щодо зарахування в триденний строк з моменту отримання вимоги на поточний рахунок Позивача інкасованих коштів у розмірі 8 360,00грн. Мотивованої відповіді Відповідачем надано не було.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, а також в апеляційній скарзі Відповідачем зазначено, що 19.06.2014р. о 18.40 год на автомобіль, який слідував за маршрутом інкасації, був здійснений збройний напад у складі 3-х невідомих осіб. Під загрозою застосування зброї невідомі заволоділи автомобілем, в якому знаходились сейф-пакети з виручкою клієнтів, в тому числі коштами Позивача. Дана подія зареєстрована в Артемівському РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області ЕРДР 12014130020002062 від 20.06.2014р.

Тобто, відповідач вказує саме на втрату інкасованих коштів, та, посилаючись на форс-мажорні обставини, вказує на відсутність своєї вини для покладення на нього відповідальності щодо відшкодування цих коштів.

Пунктом 2 розділу 1 Інструкції з організації інкасації грошових коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні, який кореспондується з п. 6.1. Договору, визначено, що відповідальність за схоронність довірених банківською установою та її клієнтами валютних цінностей і коштів, що перевозять та інкасуються підрозділом інкасації коштів та перевезення валютних цінностей згідно з укладеним договором і законодавством несе банківська установа, якій належить цей підрозділ.

У разі втрати інкасатором сумки з коштами, а також прийому дефектної сумки, у якій виявляється недостача, банк несе матеріальну відповідальність перед клієнтом згідно із законодавством України у розмірі, зазначеному в копії супровідної відомості, що залишається в здавача готівки, але не вище фактичного розміру втрати цінностей. (пункт 6.3 договору).

В силу частини 1, 2 статті 217, статті 218, статті 224 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Під збитками розуміють майнову шкоду у грошовому виразі, зокрема, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які вона зробила або мусить зробити для відновлення свого права (реальні збитки); доходи, які б особа мала реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника.

Позивач в своїй позовній заяві посилається на умови п.6.1., п 6.3. договору та Інструкції з організації інкасації грошових коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні, якими визначена саме відповідальність банку за втрату інкасованих коштів та граничний розмір такої відповідальності, та просить стягнути грошову суму, тобто за своєю правовою природою його позовні вимоги є вимогою про стягнення збитків.

Як вбачається з вище досліджених судом доказів, Позивач в результаті перевезення Відповідачем інкасованих коштів у сумі 8 360,00 грн зазнав втрат внаслідок озброєного нападу на автомобіль інкасаторів та викрадення коштів. Ці кошти Позивачу повернуті не були та в розумінні ст. 224 Господарського кодексу України є збитками, які зазнав Позивач внаслідок неналежного виконання Відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо збереження інкасованих коштів. З огляду на встановлені обставини, колегія суддів вбачає наявність повного складу цивільного правопорушення з боку Відповідача, як-то: збитки у сумі 8 360,00 грн, які зазнав Позивач внаслідок несхоронності Відповідачем прийнятих коштів (вина, бездіяльність особи), втрачених під час їх перевезення інкасаторами 19.06.2014р., про що порушено кримінальне провадження №12014130020002062 (причинний зв`язок між поведінкою та шкодою), і внаслідок чого порушені умови договору (протиправність).

Оскільки матеріальна відповідальність Відповідача перед Позивачем за цілісність цінностей, що знаходяться у сумці з часу прийняття її інкасаторами до часу передачі касиру банку, а також за втрату інкасаторами сумки встановлена п.п. 6.1., 6.3. Договору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності правових підстав для стягнення з Відповідача інкасованих коштів у сумі 8 360,00 грн. Разом з тим, суд першої інстанції прийшов до хибного висновку, що ці кошти не є збитками позивача, та послався на ст. 1212 Цивільного кодексу України як на безпідставно збережені кошти, про що не заявлялося позивачем, що не вплинуло на прийняття по суті вірного рішення.

Стосовно заперечень скаржника щодо наявності форс-мажорних обставин, які звільнюють його від відповідальності апеляційний суд зазначає наступне.

За змістом статті 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" єдиним належним доказом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), які мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України, тоді як інші документи не можуть вважатися доказами наявності таких обставин. Вказане також роз'яснено у п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. в редакції п.2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014р.).

Виходячи з положень ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Проте, Відповідачем доказів на підтвердження відсутності своєї вини суду не надано, в тому числі сертифікату Торгово-промислової палати України, а заява Президенту Торгово-промислової палати України про засвідчення форс-мажорних обставин датована 07.11.2014р., тобто складена після прийняття судом першої інстанції рішення по суті та не може бути прийнята до уваги.

Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін.

Судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2014р. у справі № 904/6721/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з часу її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складений 19.12.2014р.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя В.В. Прудніков

Суддя Е.В. Орєшкіна