Постанова № 41971821, 18.12.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2014 р.Справа № 916/3391/14Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді: Головея В.М.

суддів: Колоколова С.І., Шевченко В.В.

при секретарі судового засідання: Ляшенко М.І.,

за участю представників сторін:

Від позивача - Павакалі М.Ф. (за довіреністю), Слівінський С.А. (за довіреністю),

Від відповідача - Казани Н.О. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт»

на рішення господарського суду Одеської області від 21.10.2014р.

у справі №916/3391/14

за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», в особі Ренійської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»

до Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт»

про стягнення 817 016,15 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 18.12.2014р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2014р. Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Ренійської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі - ДП АМПУ, позивач) звернулось до господарського суду Одеської області із апеляційною скаргою до Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» (далі - ДП РМТП, відповідач) про стягнення 817 016, 15 грн. боргу та судових витрат по справі.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням умов укладеного між сторонами договору, зі сторони відповідача щодо своєчасної оплати спожитих послуг.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.10.2014р. позов ДП АМПУ задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 817 016,15 грн. суми боргу та 16 340, 32 грн. судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що позовні вимоги підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а розрахункові обсяги споживання не були спростовані в ході розгляду справи відповідачем.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ДП РМТП звернулось до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просить рішення скасувати, прийняти нове, яким задовольнити позов частково, в сумі 247 285, 06 грн.

Апелянт вважає, що рішення господарського суду прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, при цьому суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також суд не вірно застосував норми як матеріального так і процесуального права, що потягло за собою вирішення господарського спору на користь позивача.

08.12.2014р. до Одеського апеляційного господарського суду від ДП АМПУ надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки її доводи є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції ухвалене у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, вірно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

18.12.2014р. у судовому засіданні представник відповідача надала пояснення, якими повністю підтримала вимоги апеляційної скарги.

Представники позивача в судовому засіданні 18.12.2014р. також надали пояснення, проти апеляційної скарги заперечували з підстав, вкладених у відзиві, просили рішення господарського суду Одеської області від 21.10.2014р. залишити без змін, скаргу - без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції, 13 червня 2013 року між Ренійською філією ДП «АМПУ» (Виконавець) та ДП «РМТП» (Абонент) укладено договір на відшкодування витрат на послуги водопостачання та водовідведення № 38А/24-13/п, за умовами якого Виконавець зобов'язався надати послуги по водопостачанню об'єктів Абонента у розмірі визначеного ліміту не більше 18000 куб. м/рік, 1500 куб. м на місяць, а також здійснювати приймання стічних вод від об'єктів Абоненту та скидання її у міськканалізацію. Умови по подачі холодної води надаються в межах нормативів якості, яка відповідає діючим Державним санітарним нормам та правилам, Гігієнічними вимогами до питної води, придатної для споживання людиною, затвердженим Міністерством охорони здоров'я України. Послуги по прийманню стічних вод надаються у обсягах якості для Абонента, визначених «Правилами приймання стічних вод».

Облік кількості використаної води здійснюється за показами водоміра, який Абонент повинен встановити власними силами за свої кошти та на підставі технічних умов в місці, зазначеному водопостачальною організацією (Виконавцем) (п. 3.1. договору).

Розрахунок за воду, використану Абонентом та стоки, повинен бути проведений на протязі 5-ти календарних днів після пред'явлення рахунку Виконавцем у відповідності до глави 3 «Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України» та діючим законодавством України по затвердженим тарифам (п. 4.1. договору).

Цей договір складається з 13.06.2013р. по 31.12.2013р., вступає в силу з моменту його підписання та вважається щорічно автоматично продовженим на рік, якщо за 1 місяць до закінчення строку дії даного договору жодна зі сторін не заявить у письмовій формі про необхідність зміни або припинення його дії (п. п. 7.1., 7.2. договору).

Оскільки в матеріалах справи відсутні письмові заяви однієї із сторін щодо необхідності зміни або припинення дії вищевказаного договору, отже договір № 38А/24-13/п від 13 червня 2013 року є діючим.

З матеріалів справи вбачається, що за період з листопада 2013р. по червень 2014р. відповідачем спожито послуг з водопостачання та водовідведення на суму 817 016,15 грн., що підтверджується копіями актів виконаних робіт, які без зауважень підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками, даними рахунків на сплату вартості спожитих слуг, а також даними розрахунків позивача.

Також судом першої інстанції було вірно встановлено, що обсяги водоспоживання було розраховано сторонами за нормами користування водою, визначеними з урахуванням кількості виробничої техніки, кількості працівників, побудов, що було пов'язано з невиконанням ДП РМТП свого обов'язку по встановленню власними силами за свої кошти та на підставі технічних умов водоміра. Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що фактично проект установлення лічильника води було подано відповідачем на розгляд позивача лише у жовтні 2014р., відповідно, засіб обліку води у спірний період з листопада 2013 року по червень 2014 року на об'єкті відповідача був відсутній.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

В ч.1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами виникли господарські зобов'язання, підставою яких є письмовий Договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції що ДП РМТП повинен був виконати зобов'язання по вищезазначеному Договору та сплатити заборгованість у розмірі 817 016,15 грн.

Щодо стосується посилання відповідача в апеляційній скарзі на п. 4.1. Правил «Про затвердження Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України» та п. 3.1. договору, що «... водомер Абонент должен установить своими силами за свои средства на оснований технических условий в месте, указаном водоснабжающей организацией (Исполнителя)», то судова колегія не приймає їх до уваги, оскільки посилання на п. 4.1. Правил є помилковим, адже технічні умови на підставі цих правил надаються, коли здійснюється приєднання до систем централізованого водопостачання та водовідведення, оскільки ДП РМТП був приєднаний до централізованого водопостачання, то технічні умови йому не потрібні.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач звертався (лист № 1/11-31 від 28.07.2014р. (а.с. 204)) до позивача з проханням опломбування вузлів обліку води, на що останній надав відповідь, що необхідно додати Проект установлення лічильника води. Проект Відповідач подав для розгляду позивачу 02.10.2014 р. (а.с. 201), при розгляді були виявлені недоліки, що підтверджується листом № 43-25А/140 13.10.2014р. (а.с. 202) та передані Відповідачу на доопрацювання.

Отже надані до суду проекти водомірних вузлів необхідні Відповідачу тільки для встановлення конкретних приборів обліку води.

Судова колегія вважає, що апелянт помилково посилається на проекти у яких розрахована норма споживання води і не враховує той факт, що ДП «РМТП» використовує воду на виробничі та господарсько-побутові потреби. На підставі правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України № 37 від 19.02.2002р. та Водного кодексу України, норми користування водою розраховуються в залежності від кількості виробничої техніки, кількості працівників, побудов та інше. У зв'язку з цим, як вбачається з матеріалів позивач звернувся до відповідача з листом № 21-27-20А/170 від 06.12.13р. (а.с. 189) про надання необхідної інформації. Відповідач надав позивачу лист - № 1/11-62 від 12.12.13р. (а.с. 190-192) Виходячи з наданої інформації позивачем були розроблені норми користування водою.

Щодо доводів апелянта стосовно офіційних даних виробника послуг, тобто КП «Водоканал» де наведено помісячний розрахунок (за спірний період 11.11.2013р. по 26.06.2014р.) (а. с. 170-171) об'єму водопостачання та водовідведення який було надано позивачем, судова колегія зазначає що, відповідно до договору який укладений між КП «Водоканал» та позивачем про надання послуг водозабезпечення та водовідведення були підписані Акти про обсяги спожитої питної води та скидання стічних вод позивачем. Так у листопаді 2013р. було затрачено спожитої питної води та скидання стічних вод позивача 2980 тис. м3, а не 77 м3, як посилається апелянт, у грудні 2013р. - 2820 тис. м3, у січні 2014 року -3030 тис. м3, у лютому 2014 року - 3214 тис. м3, у березні 2014 року - 2775 тис. м3 , у квітні 2014 року - 2160 тис. м3, у травні - 2421 тис. м3, у червні - 2391 тис. м3.

Отже, договір 38А/24-13/п від 13.06.2013р. на відшкодування витрат на послуги водозабезпечення та водовідведення укладений між сторонами відповідає вимогам чинного законодавства, зобов'язання по договору зі сторони позивача були виконані в повному обсязі, про це свідчать підписані сторонами акти виконаних робіт (наданих послуг) по використанню води та вартості за використану воду. Жодних заперечень та зауважень зі сторони відповідача стосовно підписаних актів не було, у зв'язку з цим судова колегія вважає, що наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи, як зазначалось вище, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Будь-яких інших доводів щодо незаконності рішення місцевого суду та допущення ним порушень норм матеріального та процесуального права, крім вищезазначених та визнаних апеляційною інстанцією необґрунтованими та безпідставними, скаржник не навів.

Перевіряючи згідно приписів ст.101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсягу, тобто не тільки на підставах викладених у апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь-яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

З огляду на викладене судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст.104 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 21.10.2014 року - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 19.12.2014 року.

Головуючий суддя: Головей В.М.

Судді: Колоколов С.І.

Шевченко В.В.