Рішення № 41971683, 15.12.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2014 р.Справа № 916/4045/14Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,

секретар судового засідання Бєлих К.В.,

за участю представників учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_1,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства „Українська страхова компанія „ГАРАНТ-АВТО" в особі Одеської філії про стягнення 66356,10 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.10.2014 р. прийнято позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, порушено провадження у справі № 916/4045/14, призначено її до розгляду в засіданні суду на 20.10.2014 р.

За правилами ст.77 ГПК України в судовому засіданні 20.10.2014 р. розгляд справи відкладено на 10.11.2014 р., в судовому засіданні 10.11.2014 р. - на 01.12.2014 р., в судовому засіданні 01.12.2014 р. - на 15.12.2014 р.

Сторони повідомлені про час і місце засідань господарського суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та розписками представника позивача.

Відповідач жодного разу з невідомих причин не скористався наданим ст.22 ГПК України правом на участь у засіданнях суду, тому розгляд справи здійснено за відсутності його представника.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.12.2014 р. відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України за клопотанням позивача продовжено строк розгляду спору до 17.12.2014 р.

Згідно із приписами ст.85 ГПК України в судовому засіданні 15.12.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2.) звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства „Українська страхова компанія „ГАРАНТ-АВТО" в особі Одеської філії (далі - ПАТ „УСК „ГАРАНТ-АВТО") про стягнення 62255,51 грн. заборгованості, з яких 57658,96 грн. - основний борг, 691,91 грн. - інфляційні втрати, 431,26 грн. - 3% річних, 3473,38 грн. - пеня, вказуючи на неналежне виконання умов договору доручення від 01.05.2013 р. № 24-00/78. Також позивач просить покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору та на послуги адвоката.

Обґрунтовуючи позов, ФОП ОСОБА_2 посилається на положення ст.ст.11,16,22,257,549,623,624 ЦК України, названий вище договір, додатки до нього, заяву від 02.07.2014 р. про розірвання договору доручення від 01.05.2013 р. № 24-00/78, акт звірки взаємних розрахунків станом на 28.08.2014 р., акти виконаних робіт від 23.04.2014 р. № 3 на суму 46955,26 грн., від 22.05.2014 р. № 4 на суму 34638,11 грн., від 24.06.2014 р. № 5 на суму 5408,77 грн., від 30.07.2014 р. № 6 на суму 486,80 грн. тощо.

01.12.2014 р. ФОП ОСОБА_2 подав прийняту судом до розгляду заяву про уточнення позовних вимог, в якій, збільшивши ціну позову, просить стягнути 66356,10 грн. заборгованості, а саме 57658,96 грн. основного боргу, 2075,73 грн. інфляційних втрат, 578,17 грн. 3% річних, 6043,24 грн. пені.

Крім того, у судовому засіданні 15.12.2014 р. представник позивача надав для залучення до матеріалів справи докази надання адвокатських послуг на суму 3500,00 грн.

ПАТ „УСК „ГАРАНТ-АВТО" відзив на позов не подало, у зв'язку з чим розгляд справи відповідно до ст.75 ГПК України здійснено за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши обґрунтованість його доводів, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

01.05.2013 р. між ПАТ „УСК „ГАРАНТ-АВТО" (Довіритель) та ФОП ОСОБА_2 (Повірений) укладено договір доручення № 24-00/78 (Договір), згідно умов якого Повірений зобов'язується на умовах, визначений Договором, виконувати від імені Довірителя дії, пов'язані із залученням потенційних клієнтів, підготовкою, укладанням, виконанням (супроводом) та сприянням в укладанні договорів страхування, а Довіритель зобов'язується сплачувати винагороду Повіреному за виконану роботу (п.1.1 Договору).

Виплата винагороди здійснюється шляхом перерахування коштів на відкритий в установах банку поточний або картковий рахунок Повіреного продовж 5 банківських днів з дня підписання акту виконаних робіт (п.3.4 Договору).

Дострокове припинення Договору за ініціативою однієї із сторін допускається, якщо ця сторона письмово повідомила іншу не менше, ніж за 30 календарних днів. У зазначений строк сторони складають акт, в якому відображають існуючу заборгованість, передачу товарно-матеріальних цінностей і бланків суворої звітності і проводять взаєморозрахунки (п.6.2 Договору).

Договір, який в передбаченому п.6.2 Договору порядку розірвано за ініціативою Повіреного, оформленою заявою від 02.07.2014 р., підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками контрагентів.

До моменту розірвання угоди Повіреним на її виконання вчинено дії, обумовлені п.1.1 Договору, про що свідчать акти виконаних робіт від 23.04.2014 р. № 3 за період з 01.03.2014 р. по 31.03.2014 р. на суму 46955,26 грн., від 22.05.2014 р. № 4 за період з 01.04.2014 р. по 30.04.2014 р. на суму 34638,11 грн., від 24.06.2014 р. № 5 за період з 01.05.2014 р. по 31.05.2014 р. на суму 5408,77 грн., від 30.07.2014 р. № 6 за період з 01.06.2014 р. по 30.06.2014 р. на суму 486,80 грн.

Вказуючи на те, що Довіритель розрахувався з ним частково, Повірений подав уточнену позовну заяву в рамках провадження у даній справі.

Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк...

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно із приписами ч.1 ст.1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

В ч.1 ст.1002 ЦК України встановлено, що повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

Господарський суд, проаналізувавши наведені приписи матеріального права в аспекті спірних правовідносин, відзначає, що між сторонами виникли господарські зобов'язання, підставою яких є письмовий Договір доручення.

При цьому ФОП ОСОБА_2 як Повіреним в період з березня по червень 2014 р. виконані належним чином взяті на себе обов'язки за Договором, що підтверджується актами виконаних робіт на загальну суму 87488,94 грн.

В свою чергу ПАТ „УСК „ГАРАНТ-АВТО" як Довірителем в порушення приписів ст.ст.525,526,610,629,1000,1002 ЦК України, ч.ч.1,7 ст.193, умов Договору частково оплачено тільки роботу Повіреного у березні 2014 р. у сумі 30000,00 грн., про що свідчать платіжні доручення від 20.05.2014 р. № 1415 на суму 15000,00 грн., від 13.06.2014 р. № 1524 на суму 15000,00 грн. та банківські виписки, не дивлячись на те, що виконання зобов'язань відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України та п.3.4 Договору мало бути здійснено протягом 5 банківських днів з дня підписання акту виконаних робіт.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню в сумі 57488,94 грн.

Не приймаються до уваги твердження ФОП ОСОБА_2 про те, що розмір основного боргу становить 57658,96 грн., підтвердженням чого являється акт звірки взаємних розрахунків станом на 28.08.2014 р., адже відомості акту звірки суперечать змісту досліджених вище документів первинного бухгалтерського обліку, в зв'язку з чим не можуть бути використані судом.

Згідно ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Відповідно до ч.2 ст.343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В ч.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" зазначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Таким чином, для стягнення пені питання щодо такої можливості та розміру неустойки мають бути погоджені контрагентами, доказів чого немає, тому у задоволенні позовної вимоги про стягнення 6043,24 грн. пені потрібно відмовити.

Частина 2 ст.625 ЦК України закріплює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на доведення матеріалами справи прострочення Довірителем грошових зобов'язань за Договором у сумі 57488,94 грн., господарський суд дійшов висновку, що ПАТ „УСК „ГАРАНТ-АВТО" має сплатити:

- 548,11 грн. 3% річних за період з 07.08.2014 р. (перший день прострочення з урахуванням п.3.4 Договору та того, що позивач нараховує 3% річних на загальну суму основного боргу) по 30.11.2014 р. (дата, вказана позивачем в уточненні до позову);

- 2075,73 грн. інфляційних втрат за період з серпня 2014 р. (перший місяць прострочення з урахуванням того, що позивач нараховує інфляційні втрати на загальну суму основного боргу) по листопад 2014 р. (місяць, вказаний позивачем) (фактично розмір інфляційних втрат за названий період становить 4731,68 грн., проте позивач просить менше, що є його правом).

Відтак, беручи до уваги методологічну та арифметичну неточність розрахунку ціни позову в частині 3% річних та інфляційних втрат, позов про їх стягнення теж слід задовольнити частково.

За правилами ч.1 ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

До складу судових витрат судом включаються витрати позивача по оплаті судового збору та на оплату послуг адвоката ОСОБА_1, факт понесення яких підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме договором про надання юридичних послуг від 17.09.2014 р. № 1г-14, ордером серії ОД № 094016, актом про надання юридичних послуг від 12.12.2014 р. № 1Ф на суму 3500,00 грн., прибутковим касовим ордером від цієї ж дати № 2/14.

Визначаючи вартість адвокатських послуг, яка підлягає відшкодуванню за рахунок ПАТ „УСК „ГАРАНТ-АВТО", суд враховує фактичний обсяг роботи адвоката, який полягає в написанні позову, попередньому збиранні доказів, участі у судових засіданнях, а також співмірність адвокатської винагороди та ціни позову.

Окремо господарський суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.6.4 Договору усі суперечки, що виникають з Договору або у зв'язку з ним, між сторонами, з яких не було досягнуто згоди, передаються для остаточного врегулювання на розгляд Третейському суду „Захист прав" ВГО „Мерседес-Бенц Клуб Україна"...

В п.4.2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами) вказано, що „...провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на п.1 ч.1 ст.80 ГПК, якщо при розгляді справи буде встановлено, що є письмова угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду (п.5 ч.1 ст.80 ГПК). Таку угоду сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі. В останньому випадку провадження підлягає припиненню з посиланням на зазначену норму ГПК. Якщо ж таку угоду укладено до порушення провадження у справі, то: у разі коли відповідач не заперечує проти розгляду справи саме господарським судом, спір підлягає вирішенню останнім; у випадку якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною, не визнавалася недійсною і може бути виконана, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі п.5 ч.1 ст.80 ГПК...".

З'ясувавши ту обставину, що до порушення провадження у справі сторони в п.6.4 Договору домовились передати вирішення будь-яких спорів, що виникають з Договору, на вирішення третейського суду, господарський суд з метою встановлення позиції ПАТ „УСК „ГАРАНТ-АВТО" з приводу того, чи наполягає він на вирішенні спору саме третейським судом або вважає можливим розгляд справи в порядку господарського судочинства, декілька разів ухвалами зобов'язував відповідача надати письмові пояснення.

Отримавши ухвали як за адресою юридичної особи, так і за адресою філії, ПАТ „УСК „ГАРАНТ-АВТО" не повідомило господарський суд стосовно бажання передати спір на вирішення до третейського суду, з огляду на що справа розглянута по суті в порядку господарського судочинства.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44-49,82-85 ГПК України, вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Українська страхова компанія „ГАРАНТ-АВТО" (01042, м. Київ, провулок Новопечерський,19/3, код 16467237) в особі Одеської філії (65082, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська,8, код 20943502, р/р 265011123101 у Одеській ОД „Райффайзен Банк Аваль", МФО 328351) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в АТ „Дельта Банк" м. Київ, МФО 380236) 57488/п'ятдесят сім тисяч чотириста вісімдесят вісім/ грн. 94 коп. основного боргу, 548/п'ятсот сорок вісім/грн. 11 коп. 3% річних, 2075/дві тисячі сімдесят п'ять/грн. 73 коп. інфляційних втрат, 1655/одна тисяча шістсот п'ятдесят п'ять/грн. 11 коп. судового збору, 3170/три тисячі сто сімдесят/грн. 70 коп. витрат на послуги адвоката.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 17 грудня 2014 р.

Суддя Л.В. Лічман