Рішення № 41971263, 18.12.2014, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2014 р. Справа № 923/1726/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Восток " м. Київ

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Херсон

про стягнення 145962грн. 45коп.

за участю представників сторін:

від позивача - уповноважена особа Дряхлов Є.О.

від відповідача - не прибули

Товариство з обмеженою відповідальністю "Восток" (позивач по справі) звернулося з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) 105200грн. 30 коп. основного боргу, 7028грн. 09 коп. пені, 12333грн. 04 коп. втрат від інфляції, 2407грн. 64 коп. - 3% річних, посилаючись на невиконання відповідачем обов'язків по розрахунках за договором оренди від 20.03.2013року.

Крім того, позивач просить стягнути 18993грн.38коп. збитків як відшкодування вартості неповерненого та пошкодженого орендованого майна після закінчення договору оренди.

Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався, в засідання суду вдруге не з'явився, відзив на позов і витребувані судом документи не надав, незважаючи на те, що був повідомлений про час розгляду справи належним чином.

Ухвала про відкладення розгляду справи від 09.12.2014року направлена відповідачу у встановленому порядку, що підтверджується реєстром поштової кореспонденції канцелярії суду та списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів за 10.12.2014року. Доказів які б свідчили про її неотримання до господарського суду не надходило, отже відповідача було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло. Подальше ж відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 22 ГПК України, зокрема, стосовно обов'язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

За таких підстав, відповідно до статті 75 ГПК України суд вважає можливим розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними в ній доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

в с т а н о в и в:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Восток " (позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 20 березня 2013року укладено договір оренди №109У.

Згідно з зазначеним договором в користування відповідача на умовах оренди позивач передає нежитлове приміщення - мийку загальною площею 135,9 кв.м., нежитлове приміщення СТО загальною площею 123,1 кв.м., розташовані в АДРЕСА_2. Будівлі передавалися в оренду із структурними частинами, встановленими та вмонтованими в них, усім майном, яке в них знаходиться, включаючи інженерні мережі та комунікації, обладнання для ремонту автотранспорту, перелік, склад та вартість якого з урахуванням індексації зазначено в додатку№3 до договору, який є його невід'ємною частиною.

Актом приймання - передачі від 20.03.2013року підтверджується факт передачі орендованого майна в користування відповідача з зазначенням переліку майна, яке передавалося разом з нерухомими об'єктами та його заставної вартості.

Строк договору сторонами узгоджено пунктом 2.1 відповідно до якого строк договору починається з моменту фактичної передачі майна орендарю, зазначеної в акті приймання-передачі і закінчується в момент повернення майна орендарем, що підтверджується відповідним актом про повернення майна.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач користувався належним позивачу на праві власності майном до11.09.2014року, оскільки актами приймання-передачі від 11.09.2014року відповідач повернув позивачу, як орендодавцю, об'єкт оренди, що підтверджується наданими до матеріалів справи актами приймання-передачі (аркуші справи 22-25).

Відповідно до пунктів 4.1- 4.4 зазначеного договору оренди відповідач зобов'язаний був своєчасно сплачувати орендну плату за час оренди в узгодженому сторонами розмірі - 8700грн.00коп. в місяць, в тому числі ПДВ та перераховувати її позивачу щомісячно не пізніше 25 числа місяця, що передує звітному.

Крім орендної плати відповідач також зобов'язаний самостійно нести витрати на оплату комунальних послуг: електроенергії, водопостачання, опалення та телефонного зв'язку. Компенсацію за використану електричну енергію орендар оплачує за показами лічильника, а інші комунальні послуги - по факту споживання протягом 5 календарних днів з дати отримання рахунків орендодавця з прикладеними до них копіями рахунків енергопостачальних організацій. (пункт 4.4 договору).

Частиною 1 статті 193 Господарського Кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 762 ЦК України, ч.1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності в розмірі встановленому договором оренди.

Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір оренди від 20.03.2013року є обов'язковим для виконання обома сторонами і сторони під час його дії мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань за договором.

Матеріалами справи та наданим позивачем розрахунком суми позову підтверджується, що своїх обов'язків по своєчасному перерахуванню орендної плати у встановленому договором оренди розмірі та порядку відповідач не виконував.

За період з 31.03.2013року по 11.09.2014року за розрахунком позивача відповідачу нараховано 197596грн.37коп., в тому числі: борг з орендної плати - 154457грн.70коп.; за водопостачання/водовідведення 11750грн.40коп.; споживання електричної енергії 31388грн.23коп.

Розрахунки відповідач здійснив частково в сумі 92396грн.07коп. Його борг станом на день звернення з позовом становив 105200грн.30коп., що підтверджується наданим до матеріалів справи розрахунком суми позову та підписаними сторонами щомісячними актами надання послуг щодо компенсації вартості водопостачання та споживання електричної енергії. Крім того, заборгованість відповідача підтверджується також актом звірки розрахунків станом на 11.09.2014року, підписаним представниками сторін, відповідно до якого за даними первинного бухгалтерського обліку відповідача обліковується борг перед позивачем в сумі 105200грн.30коп.

Надіслану позивачем вимогу від 29.10.2014року про сплату боргу, втрат від інфляції, 3% річних, пені та вартості пошкодженого майна (арк.. справи 30-35) відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Згідно з вимогами ст. 4-3, ст. 33 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ці докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Документального підтвердження погашення боргу в сумі 105200грн.30коп. відповідач суду не надав, як і не надав будь-яких заперечень проти позовних вимог з обґрунтуванням причин непогашення боргу.

З урахуванням вищезазначеного, позовні вимоги про стягнення 105200грн.30коп. основного боргу обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання, Так, частиною першою вказаної статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Частиною другою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи статті 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки матеріалами справи доведено невиконання відповідачем грошового зобов'язання, позовні вимоги про стягнення втрат від інфляції в сумі 12333грн.04коп. та 3% річних в сумі 2407грн.64коп. також підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення пені, суд виходить із наступного.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.

Штрафними санкціями за вимогами статті 230 Господарського Кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст.231 Господарського Кодексу України зазначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 9.4 договору оренди сторони узгодили, що у випадку несвоєчасної оплати орендних платежів відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Оскільки документального підтвердження причин несвоєчасних розрахунків відповідач суду не надав, позовні вимоги про стягнення пені в сумі 7028грн.09коп. також підлягають задоволенню

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення 18993грн.38коп. збитків, які позивач просить відшкодувати у зв'язку з неповерненням 2 одиниць та погіршенням стану 2 одиниць орендованого майна суд враховує наступне.

Відповідно до ст.224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності.

Аналогічна норма міститься і в статті 22 ЦК України. Частиною 1 статті 614 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено договором.

Пунктом 3.5 договору оренди №109 У від 20.03.2013року сторони узгодили, що майно повертається орендодавцю за актом повернення не пізніше дня закінчення строку оренди, а у випадку дострокового припинення договору, не пізніше дня такого дострокового припинення. Повернення майна із оренди здійснюється уповноваженими представниками сторін за відповідним актом повернення майна.

Крім того пунктом 9.5 договору оренди №109 У від 20.03.2013року сторони передбачили, що у випадку будь-якого погіршення майна, яке орендується, з вини орендаря, останній повинен усунути зазначені погіршення, а в разі неможливості їх усунення - відшкодувати завданні орендодавцю збитки у строк 10 календарних днів з моменту письмового повідомлення.

Матеріалами справи, зокрема актом приймання-передачі від 11.09.2014року, підтверджується, що відповідач не повернув взагалі позивачу 2 одиниці майна, а саме: апарат високого тиску інв.№35396 та вогнегасник порошковий ОП-5 інв.№35682, а апарат високого тиску інв.№35395 та пилосос технологічний Керхер інв.№35392 повернено в пошкодженому стані, в той час як за актом приймання-передачі в користування відповідача майна від 20.03.2013року вони передавалися відповідачу в робочому стані.

Із наданих позивачем дефектних актів, складених комісією в складі службою сервісного обслуговування ТОВ «Комплекс інженерінг» вбачається, що вартість ремонту апарату високого тиску інв.№35395 та пилососу технологічного Керхер інв.№35392 значно перевищує їх заставну вартість на момент передачі в оренду, тому позивач просить відшкодувати їх заставну вартість.

Загальна заставна вартість неповерненого та пошкодженого майна становить 18993грн.38коп., що підтверджується актами прийому-передачі майна в оренду від 20.09.2013року та розрахунком суми позову, а також актами від 11.09.2014року про повернення відповідачем майна орендодавцю.

Надіслану позивачем вимогу від 29.10.2014року про сплату боргу, втрат від інфляції, 3% річних, пені та вартості пошкодженого майна (арк.. справи 30-35) відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Оскільки і в засідання суду відповідачем не надано належних доказів на підтвердження того, що вищезазначене майно в кількості 4 одиниць він повернув позивачу після закінчення строку оренди у стані, в якому воно було одержане, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено договором, позовні вимоги про стягнення вартості зазначеного майна в сумі 18993грн.38коп. також підлягають задоволенню.

Таким чином, з урахуванням вищезазначених вимог закону та договору оренди, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному розмірі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на відповідача.

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, р/рахунок НОМЕР_2 у філії АБ «Південний» м. Херсона, МФО 352640, ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Восток " м. Київ, вул. Солом'янська, 11, р/рахунок 26008010119701 в ПАТ «Альфа-Банк» м. Києва, МФО 300346, ідентифікаційний код 24812228 - 105200грн. 30 коп. основного боргу, 7028грн. 09 коп. пені, 12333грн. 04 коп. втрат від інфляції, 2407грн. 64 коп. - 3% річних, 18993грн.38коп. збитків та 2919грн.25коп. витрат по сплаті судового збору

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19 грудня 2014р.

Суддя З.І. Ємленінова