Рішення № 41970824, 11.12.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2014 р.Справа № 922/4643/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Яризька В.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", м. Сєвєродонецьк Луганської області, до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Сєвєродонецьк Луганської області, про стягнення 90502,91 грн. за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - ОСОБА_1 (паспорт),

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ФО П ОСОБА_1, про стягнення :

- заборгованості за поставлену теплову енергію до нежитлового приміщення відповідача, розташованого за адресою : АДРЕСА_1, опалювальною площею 274,8 кв.м., за періоди з грудня 2012р. по квітень 2013р. та з жовтня 2013р. по квітень 2014р. у сумі 55221,70 грн.,

- пені в сумі 27461,85 грн., нарахованої за періоди прострочення з 02.12.2013р. по 31.08.2014р.;

- інфляційних втрат у сумі 6161,84 грн., нарахованих за періоди прострочення з 27.01.2013р. по 31.08.2014р.;

- 3 % річних у сумі 1657,52 грн., нарахованих за періоди прострочення з 27.01.2013р. по 31.08.2014р.

Позивач просить також стягнути з відповідача судові витрати.

В слуханні справи оголошувалась перерва до 11.12.2014р. об 11:30 год.

В розгляді справи 11.12.2014р. оголошувалась технічна перерва до 11.12.2014р. о 15:00 год.

У судове засідання 11.12.2014р. позивач не з'явився, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що він не має ніяких господарських договорів з позивачем, а приміщення, в яке, за доводами позивача, поставлялась теплова енергія, придбана ним як фізичною особою. Відповідач вказує на те, що він ніколи не використовував своє приміщення для ведення підприємницької діяльності, а отже позивачем невірно застосовані тарифи при нарахування оплати за теплову енергію. Крім того відповідач вказує, що в його приміщенні відсутні батареї опалення, а лише проходять стояки, про що неодноразово повідомлялось позивача, однак останній ігнорує такі звернення та не здійснює перерахунок оплат.

Вислухавши представників сторін, які були присутні в судових засіданнях по даній справі, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

26.12.2011р. громадянином ОСОБА_1 придбано нерухоме майно - нежиле приміщення з підвалом, розташоване за адресою : АДРЕСА_1, загальною площею 274,8 кв.м., що підтверджується копією договору купівлі - продажу.

Згідно витягу КП "Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації" за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на нежиле приміщення, розташоване за адресою : АДРЕСА_1.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що нежитлове приміщення відповідача розташовано на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1, який обладнаний системою централізованого опалення, яка в свою чергу гідравлічно та теплотехнічно об'єднана з системою опалення нежитлового приміщення відповідача, що разом становить єдину систему централізованого опалення багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1. Технічної можливості відключення окремих приміщень від централізованого опалення у даному житловому будинку не передбачено, приміщення відповідача приладом обліку теплової енергії не обладнано, у зв'язку з чим розрахунок вартості теплової енергії здійснений розрахунковим способом з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання у розрахунковому періоді відповідно до абзацу другого пункту 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 р. № 1198.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Дана позовна заява пред'явлена позивачем до фізичної особи - підприємця, а отже по складу сторін справа підсудна господарському суду України, суду необхідно дослідити правовідносини між цими сторонами, та вирішити позов по суті.

Суд зазначає, що реєстрація права власності на нежитлові приміщення, в яке здійснювалось теплопостачання, здійснена за відповідачем як за фізичною особою. Відповідач заперечує факт здійснення підприємницької діяльності в зазначеному приміщенні. Докази, що свідчили б про здійснення відповідачем підприємницької діяльності в нежитловому приміщенні, розташованому за адресою : АДРЕСА_1, в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем як підприємцем не порушено прав позивача, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Такої ж позиці дотримується і Вищий господарський суд України по справі № 38/20-10 від 13.04.2011р.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 22, 32-34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Повне рішення складено 16.12.2014 р.

Суддя В.О. Яризько