Рішення № 41970773, 17.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15271/14 17.12.14За позовом Щербатюк Владислава Анатолійовича

до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Приватного акціонерного товариства «Фінансова компанія «Укрнафтогаз»,

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь»

про стягнення 60001,81 грн.

Головуючий суддя - Сташків Р.Б.,

судді: Грєхова О.А.,

Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача - не з'явились;

від відповідача - Мануілова Я.І. (представник за довіреністю);

від третіх осіб - не з'явились.

СУТЬ СПОРУ:

Щербатюк Владислав Анатолійович (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (далі - Відповідач) про стягнення 60001,81 грн. дивідендів та нарахованих за їх несвоєчасну виплату за ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційних.

Ухвалою суду при порушенні провадження у справі № 910/15271/14 за вищевказаним позовом судом було залучено до участі у розгляді справи у відповідності до ст. 27 ГПК України в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Фінансова компанія «Укрнафтогаз».

Ухвалою від 10.09.2014 судом також було залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь».

Розгляд справи неодноразово відкладався, в судових засіданнях оголошувались перерви. Пізніше розгляд справи було вирішено здійснювати колегіально і розпорядженням керівництва господарського суду міста Києва від 13.10.2014 призначено колегію у складі: головуючий суддя Сташків Р.Б., судді Грєхова О.А. та Отрош І.М.

Позовні вимоги мотивовані тим, що усупереч прийнятого Відповідачем рішенню про виплату дивідендів, фактично їх виплата здійснена не була.

Відповідач проти позову заперечує, вказуючи на пов'язаність такої виплати з відповідним зверненням Позивача, чого останнім належним чином зроблено не було. Також Відповідач вказує на неправильність здійснених Позивачем розрахунків, на відсутність підстав для нарахування за ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційних, подав заяви про застосування строків позовної давності до зобов'язань з виплати дивідендів за 2006 та 2008 роки, і також вказує, що даний спір не є корпоративним.

Третя особа-1 підтримала позицію Відповідача. Третя особа-2 по суті спору не висловилася.

У судове засідання 17.12.2014 представники Позивача та Третьої особо-2 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, та перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи - 1, дослідивши надані сторонами докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач зазначає, що був акціонером Відповідача станом на 29.01.2010 (дату початку виплати дивідендів за 2007 рік), станом на 01.08.2010 (дату початку виплати дивідендів за 2006 рік) і станом на 29.01.2010 (дату початку виплати дивідендів за 2008 рік), та у власності Позивача станом на 29.01.2010 перебувало 571 шт. акцій Відповідача, які були знерухомлені та обліковувались на рахунках у цінних паперах у Третьої особи-2 по справі у бездокументарній формі та 2 акції у документарній формі, що Позивач підтверджує випискою про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах №004410 за період з 24.07.2000 по 31.12.2012.

На лист Позивача № 1/07 від 11.07.2011 до Відповідача щодо виплати дивідендів, останнім було його перенаправлено до Третьої особи-1, яка здійснює відповідні розрахунки та виплати. Додатково у листі повідомлялося, що на час надання відповіді рішення щодо повторної виплати дивідендів акціонерам, які з різних причин не отримали дивіденди за попередні роки уповноваженим органом управління Відповідача не приймалось.

На повторні звернення Позивача, Відповідачем було повідомлено (лист вих. №33/02-31/351 від 06.12.2013) про належність Позивачу лише 2 акцій станом на 29.01.2010 та на 01.08.2010, та здійснення виплати нарахованих дивідендів за 2006 та за 2008 роки, тоді як виплата дивідендів за 2007 рік фактично не завершена, питання щодо виплати належних Позивачу дивідендів знаходиться на розгляді керівництва Відповідача.

Позивач не погоджується ані з кількістю акцій (лише 2 шт.), які приписує Позивачу Відповідач (замість 2 + 571 шт.), ані з запропонованими Відповідачем виплатами, порядком їх здійснення та розміром, що і стало підставою для звернення до суду про стягнення заборгованості по недовиплаченим дивідендам на 571 акцію та санкцій, нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України, за несвоєчасну виплату дивідендів (нарахування дивідендів на 2 акції документарної форми не є предметом даного спору).

Проте до доводів Позивача та наведених ним обґрунтувань позову суд ставиться критично, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, чинній станом момент виникнення спірних правовідносин, тобто на час прийняття Відповідачем рішення загальних зборів від 26.01.2010, що оформлено протоколом № 18) вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства. У загальних зборах мають право брати участь усі акціонери, незалежно від кількості та виду акцій, власниками яких вони є. Загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що мають відповідно до статуту товариства більш як 60 відсотків голосів.

До виключної компетенції загальних зборів акціонерів належить, зокрема, затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків.

Так, 26.01.2010 на загальних зборах акціонерів Відповідача серед іншого було прийнято рішення про розподіл прибутку за 2006-2008 роки та затвердження строку та порядку виплати дивідендів. Загальні збори акціонерів Відповідача, зокрема, постановили:

1) Сто відсотків отриманого за підсумками фінансово-господарської діяльності у 2006 році чистого прибутку, що складає 2412560000 грн., розподілити наступним чином: 2412084124,80 грн. спрямувати на виплату дивідендів, 475875,20 грн. спрямувати на розвиток Товариства. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 44,48 грн. Виплату дивідендів за 2006 рік акціонерам розпочати 01.08.2010 та закінчити 01.08.2011;

2) Сто відсотків отриманого за підсумками фінансово-господарської діяльності у 2007 році чистого прибутку, що складає 1237946000 грн. розподілити наступним чином: 1237494598,20 грн. спрямувати на виплату дивідендів, 451401,80 грн. спрямувати на розвиток Товариства. Розмір дивідендів, що припадає па одну акцію, становить 22,82 грн. Виплату дивідендів за 2007 рік акціонерам розпочати 29.01.2010 та закінчити 01.08.2011;

3) Сто відсотків отриманого за підсумками фінансово-господарської діяльності у 2008 році чистого прибутку, що складає 1438030000 гривень, розподілити наступним чином: 1437597800,10 грн. спрямувати па виплату дивідендів, 432199,90 грн. спрямувати на розвиток товариства. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію - 26,51 грн. Виплату дивідендів за 2008 рік акціонерам розпочати 29.01.2010 та закінчити 01.08.2010.

4) Дивіденди за 2006 - 2008 роки виплачуються у національній валюті України Відповідачем (Центральна бухгалтерія) із залученням реєстратора, Третьої особи-1. На протязі зазначених періодів дивіденди сплачуються на користь акціонерів - юридичних осіб на банківський рахунок, а на користь акціонерів - фізичних осіб - поштовим переказом або на банківський рахунок. Витрати на переказ/перерахування дивідендів здійснюються за рахунок акціонера. Відповідач сплачує дивіденди протягом зазначених періодів за наявності достовірної інформації, необхідної для своєчасної виплати дивідендів. Правління Відповідача було зобов'язано опублікувати інформацію про строки та порядок виплати дивідендів в засобах масової інформації.

Вищевказане рішення загальних зборів акціонерів було прийнято за присутності акціонерів товариства, які володіли в сукупності 49733772 акціями (голосами), складало 91,71% від загальної кількості голосів, та безпосередньо за прийняття зазначеного рішення проголосувало 49722684 голосів - 99,9777%.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про господарські товариства», право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

За приписами п.п. 5.3, 5.3.3 Статуту Відповідача акціонери мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та отримувати його частку (дивіденди). Право на отримання частини прибутку (дивідендів) мають особи, які є акціонерами товариства на початок строку виплати дивідендів.

Отже, право на отримання частки прибутку Відповідача - дивідендів за 2006 - 2008 роки пропорційно частці кожного з учасників мають особи (юридичні та фізичні), які є учасниками Відповідача на початок строку виплати дивідендів за 2006 - 2008 роки, тобто на 01.08.2010 щодо дивідендів за 2006 рік та на 29.01.2010 щодо дивідендів за 2007 - 2008 роки.

Станом на дату початку виплати дивідендів за 2006 рік (01.08.2010) Позивач був учасником Відповідача з правом власності на 571 шт. акцій бездокументарної форми, які були знерухомлені та обліковувались на рахунку в цінних паперах у зберігача - Третьої особи-2. Станом на дату початку виплати дивідендів за 2007 та 2008 роки (29.01.2010) Позивач був учасником Відповідача з правом власності на 571 шт. акцій бездокументарної форми, які були знерухомлені та обліковувались на рахунку в цінних паперах у зберігача - Третьої особи-2 (вищенаведене підтверджується випискою про стан рахунку у цінних паперах).

Відповідно до підпункту 6.1 Статуту Відповідача в редакції, яка була чинною на момент прийняття рішень загальних зборів, оформлених протоколом №18 від 26.01.2010, статутний фонд товариства становить 13557127,50 грн. Статутний фонд поділено на 54228510 шт. простих іменних акцій номінальною вартістю 25 копійок (п. 6.2 Статуту).

Рішення Загальних зборів акціонерів Відповідача, оформлене протоколом № 18 від 26.01.2010, про розподіл прибутку Відповідача за 2006 - 2008 роки та затвердження строку і порядку виплати дивідендів, є актом, виданими органом управління Відповідача, що зумовлює настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, та який відповідно до ст. 11 Закону України «Про господарські товариства» учасники товариства зобов'язані виконувати.

Зі змісту вказаного рішення, та з урахуванням положень 10 Закону України «Про господарські товариства», вбачається, що зобов'язання по виплаті дивідендів слід вважати визначеними лише тоді, коли Відповідачу відома сума грошових коштів, що підлягає сплаті на користь певного акціонера, а не з 26.01.2010 - не з моменту прийняття уповноваженим органом рішення про порядок розподілу прибутку та виплату дивідендів.

Так, на дату прийняття Загальними зборами акціонерів Відповідача рішення від 26.01.2010 про розподіл прибутку товариства шляхом направлення його частини на виплату дивідендів за 2006 - 2008 роки (станом на 26.01.2010), Відповідачу не були відомі ні точні особи кредиторів (акціонерів Відповідача, які мають право вимагати виплати дивідендів), ні точні суми грошового зобов'язання перед ними, оскільки особи кредиторів та точні суми виплат визначаються на наступні дати - на дати початку строку виплати дивідендів - 01.08.2010 та 29.01.2010 відповідно, а сума грошового зобов'язання визначається за кількістю акцій, якими володітимуть акціонери на дату початку строків виплати дивідендів (п. б ч. 1 ст. 10 Закону України «Про господарські товариства»).

Отже, зобов'язання Відповідача по виплаті дивідендів за 2006 - 2008 роки виникають у дату початку строку виплати дивідендів за кожний з указаних періодів, тобто 01.08.2010 та 29.01.2010 відповідно.

При цьому суд не погоджується з твердженнями Відповідача щодо відсутності у нього достовірної інформації, необхідної для своєчасної виплати дивідендів, на вказані дати - 01.08.2010 та 29.01.2010.

Відповідачем не доведено суду, що надана йому раніше Позивачем, як акціонером, інформація про адресу та рахунки Позивача, була визнана недостовірною або спростована, та отже у Відповідача підстави вважати наявну в нього інформацію недостовірною були відсутні. Так само Відповідачем не надано суду доказів, що йому надавалася інформація про спростування кількості акцій, якими володів Позивач, та що Відповідач не міг дізнатися про кількість акції у їх зберігача, Третьої особи-2.

Виходячи зі змісту рішення Загальних зборів акціонерів Відповідача від 26.01.2010, суд дійшов висновку, що з моменту прийняття цього рішення про розподіл прибутку товариства за 2006-2008 роки Відповідач прийняв на себе зобов'язання здійснити виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності товариства у 2006, 2007, 2008 роках, у тому числі, Позивачу, у визначених загальними зборами порядку та строки, тобто починаючи з 01.08.2010 та 29.01.2010 відповідно.

Відповідно до п. 8.5. Статуту відповідача, виплата дивідендів здійснюється згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів та відповідно до Положення про порядок нарахування і виплати дивідендів, яке затверджується Загальними зборами акціонерів.

Отже, діючим законодавством, статутом Відповідача та рішенням загальних зборів відповідача від 26.01.2010 не передбачено, що звернення акціонера з вимогою про виплату дивідендів поза межами строків, встановлених рішенням загальних зборів акціонерів для їх виплати, позбавляє акціонера права на отримання дивідендів, тому відмову Відповідача у виплаті дивідендів суд вважає неправомірною.

Твердження Відповідача щодо того, що він не міг знати точної кількості його акціонерів та розмірів їх пакетів акцій, не обґрунтовані Відповідачем посиланнями на відповідні норми закону та не доведені перед суду належними засобами доказування, тому визнаються необґрунтованими.

Разом з цим, суд не погоджується з розміром дивідендів, які підлягають виплаті Позивачу за наведеним в позові обґрунтуванням.

Суд зазначає, що емітентом цінних паперів - Відповідачем, Позивачу станом 29.01.2010 було здійснено нарахування на 571 шт. акцій доходу у вигляді дивідендів за 2008 рік у сумі 15137,21 грн. з розрахунку 26,51 грн./акція, та доходу у вигляді дивідендів за 2007 рік у сумі 13030,22 грн. з розрахунку 22,82 грн./акція, а також станом на 01.08.2010 було здійснено нарахування на 571 шт. акцій доходу у вигляді дивідендів за 2006 рік у сумі 25398,08 з розрахунку 44,48 грн./акція.

Вищенаведені розрахунки судом перевірені, та визнаються обґрунтованими і арифметично правильними.

Відповідно до п. 9.3 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній станом момент виникнення спірних правовідносин, тобто на 29.01.2010 та 01.08.2010), податковим агентом платника податку при нарахуванні (виплаті) на його користь дивідендів, крім випадків, визначених у підпункті 4.3.17 цього Закону, є емітент корпоративних прав або за його дорученням - інша особа, яка здійснює таке нарахування (виплату). Податковим агентом при виплаті дивідендів є будь-який резидент, який нараховує дивіденди, включаючи того, що сплачує податок на прибуток підприємств у спосіб, відмінний від загального (є суб'єктом спрощених систем оподаткування), або є звільненим від сплати такого податку з будь-яких підстав. Дивіденди, які нараховані платнику податку емітентом корпоративних прав - резидентом, що є фізичною або юридичною особою, підлягають оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 7.1 статті 7 цього Закону (тобто 15%). Доходи, зазначені у цьому пункті, кінцево оподатковуються при їх виплаті за їх рахунок.

Відповідно до п. 168.1 Податкового кодексу України (в чинній на 01.01.2011 редакції), податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (5% бази оподаткування щодо доходу, нарахованого як доходи у вигляді дивідендів).

Залученими до справи письмовими доказами (копії витягів зі звітного податкового розрахунку та банківських виписок) підтверджується, що на виконання вищевказаних положень закону, Відповідачем було утримано:

- з нарахованого Позивачу доходу у сумі 15137,21 грн. та сплачено до бюджету в повному обсязі податок з доходів фізичних осіб за ставкою 15%, що складав 2270,58 грн. щодо суми нарахованого Позивачу доходу у вигляді дивідендів 2008 рік;

- з нарахованого Позивачу доходу у сумі 25398,08 грн. та сплачено до бюджету в повному обсязі податок з доходів фізичних осіб за ставкою 15%, що складав 3809,71 грн. щодо суми нарахованого Позивачу доходу у вигляді дивідендів за 2006 рік;

- з нарахованого Позивачу доходу у сумі 13030,22 грн. та сплачено до бюджету в повному обсязі податок з доходів фізичних осіб за ставкою 5%, що складав 651,51 грн. щодо суми нарахованого Позивачу доходу у вигляді дивідендів за 2007 рік.

Вищенаведені розрахунки судом перевірені, та визнаються обґрунтованими і арифметично правильними.

Отже, станом на момент виникнення у Відповідача обов'язку виплатити дивіденди (по періодам з 29.01.2010 та 01.08.2010 відповідно):

- за 2008 рік на належні Позивачу 571 шт. акцій Відповідачем в строк з 29.01.2010 та не пізніше 01.08.2010 мало бути виплачено 12866,63 грн. (без вирахування витрат на переказ/перерахування дивідендів);

- за 2006 рік на належні Позивачу 571 шт. акцій Відповідачем в строк з 01.08.2010 та не пізніше 01.08.2011 мало бути виплачено 21588,37 грн. (без вирахування витрат на переказ/перерахування дивідендів);

- за 2007 рік на належні Позивачу 571 шт. акцій Відповідачем в строк з 29.01.2010 та не пізніше 01.08.2011 мало бути виплачено 12378,71 грн. (без вирахування витрат на переказ/перерахування дивідендів).

Вищенаведені розрахунки судом перевірені, та визнаються обґрунтованими і арифметично правильними.

Також суд погоджується зі здійсненими Відповідачем вирахуваннями витрат на переказ/перерахування дивідендів, які відповідно до рішення Загальних зборів Відповідача від 26.01.2010 утримуються за рахунок акціонера:

- 22.12.2010 за перерахування поштовим переказом Позивачу дивідендів за 2006 рік було вирахувано 306,46 грн. плати за поштовий переказ, відтак сума перерахування становила 21281,91 грн.;

- 03.10.2010 за перерахування поштовим переказом Позивачу дивідендів за 2008 рік було вирахувано 182,65 грн. грн. плати за поштовий переказ, відтак сума перерахування становить 12683,98 грн.

Суд констатує, що в частині фактичного неотримання вказаних сум коштів Позивачем (перекази поверталися поштою) відсутня вина Відповідача, оскільки зазначені перекази здійснювалися Відповідачем за раніше повідомленою йому Позивачем та не спростованою ним же адресою, та лише листом 13.07.2011 Позивач повідомив Відповідача про зміну своєї адреси для поштових відправлень та реквізитів для отримання дивідендів. А відтак, вина у неотриманні коштів покладається на Позивача.

Однак повторно кошти Відповідачем Позивачу за 2006 та 2008 роки, а також вперше за 2007 рік, за новою адресою та новими реквізитами не перераховувалися. Матеріали справи не містять доказів протилежного, що є порушенням Відповідачем встановлених законом прав Позивача на отримання частини прибутку товариства (дивідендів).

Отже, Позивач за законом має право на отримання:

- за 2008 рік дивідендів у сумі 12683,98 грн.

- за 2006 рік дивідендів у сумі 21281,91 грн.;

- за 2007 рік дивідендів у сумі 12378,71 грн.

Заперечення проти позову, щодо неправомірності стягнення даних сум без вирахування витрат на переказ цих коштів судом відхиляється, оскільки згідно з рішенням Загальних зборів Відповідача від 26.01.2010, що оформлено протоколом № 18, таке вирахування передбачено лише у випадку добровільного перерахування Відповідачем коштів Позивачу, тоді як у даному випадку має місце не переказ коштів, а стягнення їх в судовому порядку, отже вирахування вартості переказу кошів, встановлене вищевказаним рішенням загальних зборів, до даних правовідносин не застосовується.

Проте в задоволенні вимог про стягнення суми дивідендів за 2008 рік суд відмовляє на підставі ст.ст. 257, 267 ЦК України оскільки сплив строк позовної давності за даними вимогами (останній день виплати дивідендів - 01.08.2010, позов було подано до суду - 24.07.2014, клопотання про поновлення строку позовної давності не заявлялося), та Відповідачем було подано заяву про застосування строку позовної давності.

При цьому посилання Позивача щодо переривання строку позовної давності по дивідендам за 2008 рік у 2013 році листом Відповідача № 33/02-31/351 від 06.12.2013, у якому визнано невиплати дивідендів, судом відхиляються, оскільки вищевказаний лист, як убачається з його змісту, стосується 2х належних Позивачу акцій документарної форми, тоді як предметом даного спору є стягнення заборгованості та санкцій по недовиплаченим дивідендам, нарахованим за 571 акцію бездокументарної форми.

Також судом відхиляються посилання Позивача щодо переривання строку позовної давності по дивідендам за 2008 рік у 2013 році в зв'язку з виплатою частини їх у 2010 році. Суд зазначає, що виплата була здійснена 03.10.2010, а до суду Позивач з'явився з позовом - 24.07.2014, клопотання про поновлення строку позовної давності не заявлялося, отже навіть після переривання строк позовної давності пропущено.

Натомість, заяву Відповідача про застосування позовної давності до вимог, про стягнення дивідендів за 2006 рік суд відхиляє, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, тому в даному випадку, оскільки виплата дивідендів за 2006 рік повинна була бути здійснена, тобто закінчена, не пізніше 01.08.2011, то саме після цієї дати, з 02.08.2011 починається порушення прав Позивача на отримання дивідендів, а отже починає обраховуватися і строк позовної давності, а не від дати початку виплати дивідендів, як вважає Відповідач.

Отже вимоги Позивача про виплату дивідендів судом задовольняються частково та з Відповідача на користь Позивача стягуються за 2006 рік дивіденди у сумі 21281,91 грн. та за 2007 рік дивіденди у сумі 12378,71 грн., разом 33660,62 грн.

Щодо вимог про стягнення санкцій на підставі ст. 625 ЦК України за несвоєчасну виплату дивідендів, та заперечень проти позову щодо такого стягнення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, обов'язок сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, покладається не на будь-якого боржника, а на боржника, що прострочив виконання саме грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення зобов'язання встановлює договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.

Відтак, рішення Загальних зборів Відповідача від 26.01.2010, що оформлено протоколом № 18, є підставою виникнення у Відповідача зобов'язання з виплати дивідендів Позивачу.

При цьому судом відхиляється твердження Відповідача, що дане зобов'язання є не грошовим зобов'язанням, оскільки фактично таке зобов'язання зводиться до сплати грошей, відтак, є грошовим зобов'язанням. Аналогічну правову позицію щодо природи грошового зобов'язання викладено у постанові Верховного Суду України від 01.10.2014 у справі № 6-113цс/14.

У частині вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за ст. 625 ЦК України, нарахованих на суму дивідендів за 2008 рік, суд в цій частині в позові відмовляє, оскільки відповідно до ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за ст. 625 ЦК України, нарахованих на суми дивідендів за 2006-2008 роки, то суд робить власний розрахунок у межах заявленого Позивачем періоду нарахування (02.08.2011 - 15.01.2014) наступним чином:

1) сума боргу (грн.) 33660,62 грн., період прострочення 02.08.2011 - 15.01.2014, кількість днів прострочення 898, розмір процентів річних 3%, загальна сума процентів 2484,43 грн.;

2) сума боргу (грн.) 33660,62грн., період прострочення 02.08.2011 - 15.01.2014, сукупний індекс інфляції за період 1.003, інфляційне збільшення суми боргу 98.14 грн.

Отже, позовні вимоги на підставі ст. 625 ЦК України задовольняються судом частково в розмірах: 2484,43 грн. - 3% річних та 98,14 грн. втрат від інфляції.

Заперечення Відповідача щодо того, що даний спір не є корпоративним, тому непідвідомчий господарським судам, також відхиляється, оскільки Законом України від 15 грудня 2006 N 483-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів» до підвідомчості господарських судів віднесено справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Тому при визначенні даного спору як корпоративного, суд виходить з поняття корпоративних прав, визначеного ч. 1 ст. 167 ГК України, згідно з якою корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Аналогічну правову позицію викладено в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів».

Відповідно до статті 49 ГПК України, судовий збір в розмірі 1827 грн. покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Клопотання Позивача про розподіл відповідно до ст. 49 ГПК України понесених ним витрат на оплату послуг адвоката судом відхиляється, оскільки Позивачем не надано доказів фактичного понесення ним цих заявлених витрат (наприклад виписки банку про рух коштів, касового оренду про виплату, платіжного доручення тощо).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (. Київ, провулок Несторівський, буд. 3-5; ідентифікаційний код 00135390) на користь Щербатюк Владислава Анатолійовича (Київська обл., Васильківський район, с. Гвоздів, вул. Київська, 6; ідентифікаційний номер 2604911152) 33660 (тридцять три тисячі шістсот шістдесят) грн. 62 коп. заборгованості, 2484 (дві тисячі чотириста вісімдесят чотири) грн. 43 коп. 3% річних, 98 (дев'яносто вісім) грн. 14 коп. втрат від інфляції, а також 1103 (одну тисячу сто три) грн. 57 коп. судового збору.

Видати наказ.

У іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.12.2014

Головуючий суддя Сташків Р.Б.

Суддя Грєхова О.А.

Суддя Отрош І.М.