Постанова № 41970658, 08.12.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2014 року Справа № 876/8627/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Ільчишин Н.В.,

Пліша М.А.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Державного підприємства «Великобичківське лісомисливське господарство» та Державної фінансової інспекції в Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року у справі №807/468/14 за позовом Державного підприємства «Великобичківське лісомисливське господарство» до Державної фінансової інспекції в Закарпатській області про визнання частково протиправною та скасування частково вимоги,-

В С Т А Н О В И В :

10.02.2014р. Державне підприємство «Великобичківське лісомисливське господарство» (далі - Підприємство) звернулось з адміністративним позовом у суд до Державної фінансової інспекції в Закарпатській області (далі - Інспекція), просить визнати частково протиправною та скасувати письмову вимогу №07-07-6-14/123, а саме п.2, п.5 та п.10 вимоги.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.05.2014р. позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано п.10 вимоги №07-07-6-14/123 від 11.04.2014р. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Інспекція подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.05.2014р. в частині скасування та визнання протиправним п.10 вимоги №07-07-6-14/123 від 11.04.2014р. та в цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити, в іншій частині залишити судове рішення без змін. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що проведеною ревізією законності фінансових операцій встановлено (п.10 вказаної вимоги), що за період з 01.01.2011р. по 30.08.2013р. бухгалтерією підприємства нараховано та виплачено премії лісничим та майстрам лісу в загальній сумі 51 740,00 грн. за такий вид робіт як «сортування пиловника букового для подальшого його відвантаження ТзОВ «ВГСМ», тоді як фактично такі роботи вказаними працівниками не виконувались і не могли виконуватись, оскільки не передбачені їх посадовими інструкціями. Внаслідок цього бухгалтерією підприємства проводилось безпідставне нарахування премій за фактично не виконану роботу, чим порушено вимоги Закону України «Про оплату праці», та як наслідок зайво нараховано єдиного соціального внеску в сумі 19 300,00 грн. та нанесено збитків в сумі 71 000,00 грн.

Державне підприємство «Великобичківське лісомисливське господарство» у поданій апеляційній скарзі просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.05.2014р. в частині відмови в скасуванні та визнанні протиправними п.2 та п.5 вимоги №07-07-6-14/123 від 11.04.2014р. щодо усунення виявлених ревізією фінансових порушень та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при прийнятті рішення щодо п.2 вказаної вимоги вказував на порушення позивачем Тимчасової інструкції з електронного обліку продукції лісозаготівель, лісопиляння, деревообробки на підприємствах Державного агентства лісових ресурсів України, затвердженої наказом Держлісагентства України від 27.06.2012р., а саме на відсутність Акта на заміну якості продукції (форма ЛГ-16), однак вказана Інструкція є внутрішньовідомчою і поширюється лише на підприємства, що підпорядковані Держлісагентству України. Крім того, акт форми ЛГ-16 містить для заповнення пункти, що стосуються безпосередньо підприємства лісової галузі і не містить графи, куди можна було б внести вимоги відомості про підприємство, що купує деревину. Необхідну інформацію щодо деревини, що поставляється, містять Акти приймання круглого лісу по кількості і якості №12/0665 від 15.05.2012р. та №12/0703 від 25.05.2012р., які складались під час прийняття продукції на складі покупця. Виходячи з наведено сума 531 848,42 грн. розходжень не може трактуватись ні як недоотримання доходів, ні як порушення, що призвело до збитків. Щодо скасування п.5 вказаної вимоги зазначає, що суд першої інстанції залишив без уваги доводи позивача, що зі змісту ч.2 ст.231 ГК України штрафні санкції можуть бути застосовані, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу чи пені. В даному випадку відсутні обставини для застосування до спірних правовідносин ч.2 ст.231 ГК України. До того ж, зазначає, що заявляти вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення це право, а не обов'язок учасника господарських відносин.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання 08.12.2014р. не з'явилися, хоча належним чином повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу за наявними в матеріалах справи документами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційних скарг та подані заперечення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу Інспекції слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу Державного підприємства «Великобичківське лісомисливське господарство» задовольнити частково з наступних підстав.

Державне підприємство «Великобичківське лісомисливське господарство» створено на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 26.05.1995р. №57 «Про створення державних лісогосподарських підприємств у Закарпатській, Івано-Франківській та Чернівецькій областях». В своїй діяльності державне підприємство керується Статутом ДП «Великобичківське ЛМГ», який затверджений Наказом Держлісгоспу України №424 від 04.10.2005р. та зареєстрований державним реєстратором за №1371050001 від 28.10.2005р.

Відповідно до Довідки АБ №679070 «З єдиного державного реєстру підприємств та організацій України», виданої 12.04.2013р. (дата первинної реєстрації 26.05.1995р.) управлінням статистики у Рахівському районі Підприємство є юридичною особою, знаходиться за адресою: 90615, Закарпатська область, Рахівський район, смт.Великий Бичків, вул.Промислова, 3.

Згідно з Статутом Підприємство належить до сфери управління Державного Агентства лісових ресурсів України та входить до сфери управління Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Судом першої інстанції встановлено, що Інспекцією відповідно до п.2.13 Плану роботи Державної фінансової інспекції України на ІІІ квартал 2013 року, на підставі направлення №665 від 30 серпня 2013 року, виданого начальником Інспекції, проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Підприємства за 2011 - 2012 року та звітний період 2013 року, за результатами якої складено акт від 29 листопада 2013 року №07-07/61.

11 квітня 2014 року Державною фінансовою інспекцією в Закарпатській області з метою повного усунення виявлених порушень, попередження їх виникнення в подальшому, складено вимогу за №07-07-6-14/123 про усунення виявлених ревізією фінансових порушень фінансово-господарської діяльності Підприємства за 2011 - 2012 року та звітний період 2013 року, з п.2, 5, 10 якої не погодилось Підприємство, звернувшись з позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначено Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993р. № 2939-XII (далі - Закон №2939-XII).

Відповідно до ст.2 Закону №2939-XII головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №2939-XII інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Пунктами 7, 13, 15 ч.1 ст.10 Закону №2939-XII органу державного фінансового контролю надано право: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку; порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях.

Відповідно до підпункту 4.3 Положення про територіальні органи Державної фінансової інспекції України та їх підрозділи, затверджене Наказом Мінфіну України №1236 від 03.10.2011р. які кореспондуються Положенню про Державну фінансову інспекцію, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011р. №499/2011, Інспекція відповідно до покладеного на неї завдання вживає в установленому порядку заходів щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль підприємств державного сектору економіки, та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

Порядок проведення ревізії та повноваження Інспекції під час її проведення, Підприємством не оскаржуються, а заперечення на акт ревізії №07-07/61 від 29.11.2013р., подані 29.11.2013р. стосуються окремих позицій акта, з якими не погоджувався позивач.

Як вбачається з матеріалів справи, між Підприємством та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВГСМ» укладено договори №4/185 та №5/48 про купівлю-продаж необробленої деревини на аукціонних торгах, відповідно до яких Підприємство (Продавець) передає у власність необроблену деревину, а ТзОВ «ВГСМ» (Покупець) зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов цього договору (т.1 а.с.197-216).

Відповідно до умов вказаних договорів прийом-передача товару здійснюється на складі Продавця за якістю - у відповідності з нормами відповідних ДСТ, ТУ, інших умов згідно законодавства України; за кількістю - у відповідності з товарно-транспортними чи залізничними накладними та специфікаціями до них з підписом уповноваженої особи та печаткою Продавця. Приймання товару по кількості та якості здійснюється у відповідності з вимогами інструкції про порядок приймання лісопродукції по кількості та якості - П-6, П-7. Кількість, ціна товару та загальна сума договору визначено п.п.31-3.2 вказаних договорів та додатками до них.

В ході ревізії встановлено, що Покупець приймав відвантажену лісопродукцію на власному складі та оформляв акт приймання лісопродукції до кожної товарно-транспортної накладної. В актах, відображені дані лісової продукції по виду деревини, кількості та сортності, відпущеної по товарно-транспортних накладних, та дані по кількості, сортності та вартості лісової продукції. Шляхом співставлення даних ТТН та специфікацій-накладних (які є первинними документами) із актами приймання встановлено розбіжності по кількості, діаметрів, та сортності, що вплинуло на суму реалізації продукції. Зокрема, у товарно-транспортні накладні та специфікації-накладні включено обсяги реалізації лісопродукції в більшій кількості та за якісним складом вищого класу, а за актами приймання лісопродукції складеними ТзОВ «ВГСМ» меншої кількості, нижчого сорту та діаметру, і як наслідок її реалізації за нижчими цінами, що призвело до недоотримання доходів Підприємством в сумі - 531 848,42 грн., а саме в 2012 році на суму 360 940,80 грн. та 8 місяців 2013 року на суму 170 907,62 грн.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», положення якої кореспондують п.2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995р. №88 (далі - Положення №88), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Слід зауважити, що порядок обліку продукції лісозаготівель, лісопиляння і деревообробки із застосуванням електронних засобів маркування та обліку деревини на підприємствах Держлісагентства України, в якому запроваджується Єдина державна система електронного обліку деревини у відповідності з Концепцією, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2009 року №1090-р. визначено Тимчасовою інструкцією з електронного обліку продукції лісозаготівель, лісопиляння і деревообробки на підприємствах Державного агентства лісових ресурсів України, затвердженої наказом Держлісагентства України від 27.06.2012р. №202 (далі - Інструкція №202).

Згідно вимог п.3.7 Інструкції №202 визначено, що у випадках, коли проводиться уточнення якості лісопродукції або при відвантаженні/прийманні виникають розбіжності у кількості, якості лісопродукції матеріально-відповідальна особа складає Акт на зміну якості продукції (форма ЛГ-16). Цей Акт підписується представниками приймаючої/передаючої сторін, та затверджується спеціальною комісією, яка призначається керівником підприємства. Комісія на підставі перевірок встановлює причини зміни якості лісопродукції та вносить пропозиції щодо притягнення до відповідальності винних осіб, якщо таке було встановлено.

Складання Акта у випадку виявлення невідповідності якості та кількості поставленої продукції передбачено також положеннями Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості П-6 та П-7, посилання на які містяться в умовах договорів (п.5.5 Договорів).

В порушення положень нормативних документів, по факту розбіжності при відвантаженні/прийманні у кількості, якості лісо продукції, Підприємством не складався Акт на заміну якості продукції (форма ЛГ-16, чи П-6 та П-7), керівником Підприємства не призначалися спеціальні комісії, які б визначали причини зміни якості лісо продукції, не вносились пропозиції щодо притягнення до відповідальності винних осіб.

Вказані обставини підтверджуються зведеним розрахунком по лісництвах (т.1 а.с.129), актом ревізії від 29.11.2013р. №07-07/61 (а.с.19-22 акта), зведеними актами про співставлення даних перевірених документів лісопродукції Підприємства з даними приймання лісопродукції ТзОВ «ВГСМ» (т.1 а.с.130-192).

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не спростовано висновків Інспекції щодо виявлених порушень в ході перевірки, а тому вимога №07-07-6-14/123 від 11.04.2014р. в частині пункту 2, якою зобов'язано забезпечити надходження вказаної суми до Державного бюджету України, є правомірна.

Окрім того, при перевірці правильності нарахування премії Інспекцією встановлено, що в порушення Закону України «Про оплату праці» нараховано та виплачено премії лісничим майстрам лісу, бухгалтерії лісництв в загальній сумі 51 740,00 грн. за сортування половника букового для подальшого його відвантаження ТзОВ «ВГСМ», тоді як виконання таких робіт вказаними працівниками документально не підтверджено. Внаслідок цього, за висновками акта ревізії, зайво нараховано єдиного соціального внеску в сумі 19 300,00 грн. та нанесено збитків Підприємству в сумі 71 000,00 грн.

Згідно з наявних в матеріалах справи пояснень бухгалтера лісництва В.Водянського (т.1 а.с.120), нарахування премії за сортування лісопродукції на ТзОВ «ВГСМ» бралися до уваги наряди на виконані роботи, затверджені лісничими, підписані економічними та виробничими відділами.

Слід зауважити, що п.4.1 «Положення про преміювання робітників та спеціалістів підприємства за якісні показники роботи на 2013 рік» обумовлено, що нарахування премії проводиться по показнику - за сортування половника букового для подальшої відправки його ТзОВ «ВГСМ» із розрахунку 3,50 грн. за 1 м3.

Згідно з вимогами п.3.1 Інструкції №202, бухгалтерія лісгоспу на підставі оформлених і затверджених належним чином Наряд-актів на виконання робіт, Актів приймання-передачі робіт по заготівлі деревини, проводить нарахування заробітної плати робітникам та розрахунок з підрядником.

За нарядами про виконання робіт (т.1 а.с.124-125) від 30.04.2013р., визначено найменування робіт в тому числі за сортування половника букового на ТзОВ «ВГСМ», де вказано обсяг робіт, розцінки та суму виплачених премій за списком осіб ( т.1 а.с.125).

За пунктом 5.6. Галузевої угоди між державним комітетом лісового господарства України і профспілкою працівників лісового господарства України на 2010-2012 роки, визначено форми і системи оплати праці, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, норми праці, розцінки, умови виплати премій, винагород та інших заохочувальних виплат, встановлюється Підприємством самостійно у колективних договорах з обов'язковим дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, Генеральною та Галузевою угодами (т.1 а.с.233).

Відповідно до положень п.5.11 вказаної Галузевої угоди Підприємства самостійно визначають механізм формування фонду оплати праці при укладенні колективних договорів, виходячи з результатів виробничої діяльності та продуктивності праці, розмірів доплат, надбавок, премій.

Згідно до Довідки про нарахування премії в Підприємстві за сортування половника букового для відвантаження ТзОВ «ВГСМ» з 01.07.2011р. по 31.08.2013р., зазначено вичерпний перелік посад працівників, які виконували роботу з сортування половника букового для подальшого його відвантаження ТзОВ «ВГСМ» - помічники лісничого, майстри лісу.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що висновки Інспекції вказані в пункті 10 оскаржуваної вимоги є необґрунтованими, оскільки премія нараховувалася при умові виконання запланованих завдань за сортування половника букового для подальшого відвантаження до ТзОВ «ВГСМ», що повністю узгоджується з п.4.1 «Положення про преміювання».

Водночас, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, щодо не вжиття Підприємством відповідних заходів щодо нарахування господарських санкцій за невиконання (неналежне виконання) контрагентами договірних зобов'язань за період з січня по листопад 2012 року та за 2013 рік, враховуючи наступне.

Ревізією з питань стану розрахункової дисципліни, дотримання умов укладених договорів купівлі-продажу необробленої деревини на аукціонних торгах, встановлено порушення вимог ст.193 Господарського кодексу України, в частині невиконання двома суб'єктами господарювання господарських зобов'язань відповідно до вимог умов укладених договорів, та не застосування господарських санкцій до суб'єктів, які порушили зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що за договорами купівлі-продажу необробленої деревини на аукціонних торгах в розділі «Порядок розрахунків» визначено, що Покупець проводить попередню оплату в розмірі 100%. Водночас порушення термінів оплати товару тягне за собою сплату пені покупцем в розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочки.

За несвоєчасно проведені розрахунки ТзОВ «Бруно ЛТД» та ТзОВ «ВГСМ» з Підприємством за січень-листопад 2012 року та за 2013 рік відповідно головним державним інспектором Інспекції складено Довідки про донарахування пені за несвоєчасно проведені розрахунки (т.1 а.с.193, 194).

Відповідно до абз.3 п.2 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються (якщо інше не передбачено законом чи договором) за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз.3 ч.2 ст.231 ГК України, можливо за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Між сторонами у справі, що розглядається, виник спір щодо неоплати поставки необробленої деревини на аукціонних торгах за договором купівлі-продажу, а тому необхідно з'ясувати, яке саме це зобов'язання - грошове чи негрошове .

За змістом положень ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ч.3 ст.510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, договір купівлі-продажу складається із двох взаємопов'язаних між собою зобов'язань: 1) правовідношення, в якому продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно (товар); 2) правовідношення, в якому покупець зобов'язаний оплатити за товар, а продавець має право вимагати від покупця відповідної оплати.

Аналізуючи положення глави 47 ЦК України, можна зробити висновок, що грошовим зобов'язанням є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Тому, грошове зобов'язання - це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Виходячи з викладеного, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, із правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Таким чином, правовідношення, в якому покупець зобов'язаний оплатити за товар грошима, а продавець має право вимагати від покупця відповідної оплати, є грошовим зобов'язанням.

Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про те, що положення абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України застосовуються до грошових зобов'язань, є помилковим.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 6 грудня 2010 року в справі №3-4гс10, від 20 грудня 2010 року у справі №3-41гс10, від 28 лютого 2011 року у справі №3-11гс11.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що між Підприємством та контрагентами за договорами купівлі-продажу існують грошові зобов'язання, а тому п.5 вимоги №07-07-6-14/123 від 11.04.2014р. щодо застосування штрафних санкцій за невиконання умов договорів є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку що судом першої інстанції вірно встановлено законність п.2 вимоги №07-07-6-14/123 від 11.04.2014р. та визнано протиправною та скасовано п.10 вказаної вимоги. Водночас, на основі аналізу положень законодавства та з врахуванням фактичних обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що п.5 вимоги №07-07-6-14/123 від 11.04.2014р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу положень ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В силу приписів ст.202 КАС України, яка визначає підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення: невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги Підприємства в частині визнання протиправним та скасування п.5 вимоги та приходить до переконання, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню та прийняття постанови про задоволення позову в цій частині.

З врахуванням вимог ст.94 КАС України та ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», постанова суду в частині стягнення судового збору підлягає скасуванню та прийняття постанови про стягнення з Підприємства до Державного бюджету України 3 587,80 грн. судового збору, що є пропорційно сумі задоволених позовних вимог - 104 037,86 грн. з 635 886,28 грн. суми заявлених позовних вимог, з врахуванням 4 872,00 грн. - розміру ставки судового збору та 487,20 грн. - суми сплачено судового збору при подачі позову.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Закарпатській області - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Великобичківське лісомисливське господарство» задовольнити частково.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року у справі №807/468/14 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування п.5 вимоги № 07-07-6-14/123 від 11.04.2014р. скасувати та в цій частині прийняти нову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати п.5 вимоги № 07-07-6-14/123 від 11.04.2014р.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року у справі №807/468/14 в частині стягнення з Державного підприємства «Великобичківське лісомисливське господарство» судового збору у сумі 1 324,80 грн. скасувати та прийняти нову постанову, якою стягнути з Державного підприємства «Великобичківське лісомисливське господарство» на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 3 587,80 грн. (три тисячі п'ятсот вісімдесят сім гривень вісімдесят копійок).

В решті постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року у справі №807/468/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді Н.В. Ільчишин

М.А.Пліш

Повний текст Постанови виготовлено 12.12.2014р.