Ухвала суду № 41970195, 30.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2014 року м. Київ К/800/37605/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Юрченко В.П.

Суддів Бухтіярової І.О.

Приходько І.В.

при секретарі Іванові Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014

у справі № 826/3924/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта Транс Груп»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафта Транс Груп» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 30.01.2014 №0000041530.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2014 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014, скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким задоволено позовні вимоги.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафта Транс Груп» створено 25.05.2004 та зареєстровано 09.06.2004 із найменуванням «Укрметал». 28.01.2014 загальними зборами учасників товариства прийнято рішення про зміну найменування товариства ТОВ «Укрметал», яке перейменоване у ТОВ «Нафта Транс Груп», про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. За наслідками зміни найменування Товариства проведено державну реєстрацію змін до установчих документів від 31.01.2014 номер запису 10671050026011450, про що зроблено відмітку на титульній сторінці статуту позивача. ТОВ «Нафта Транс Груп» є повним правонаступником ТОВ «Укрметал».

Контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності використання залишку від'ємного значення ТОВ «Укрметал» та нарахування податку на додану вартість за вересень, грудень 2012 року, січень 2013року, за результатами якої складено акт від 18.10.2012 №1876/15/26-53-15-01-32980869.

В ході проведення перевірки, податковим органом встановлено порушення ТОВ «Укрметал»: п.п. 200.1, п.п. 200.2, п.п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України при відображені ТОВ «Укрметал» у податковій декларації з ПДВ занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за вересень 2012 року на суму 14874 грн., за грудень 2012 року на суму 23241грн., за січень 2013 року на суму 218 грн. всього на суму 38333,00грн.

30.01.2014 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000041530, за платежем податок на додану вартість на загальну суму 47960,25грн., з яких за основним платежем 38333грн., за штрафними фінансовими санкціями 9583,25грн.

Також судами встановлено, що ТОВ «Укрметал» відображено за грудень 2010 року (вх.№312042 від 22.01.2011) від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання звітного періоду та сумою податкового кредиту вказаного звітного періоду (р.19) суму ПДВ в розмірі 5510007 грн.

ТОВ «Укрметал» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва подано самостійно уточнюючий розрахунок до податкової декларації за грудень 2010 року (вх. № 9003323868 від 21.01.2013) яким зменшено суму податкового кредиту в розмірі 38 333 грн., що призвело до зменшення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту вказаного звітного періоду (р.19) на суму ПДВ - 38 333 грн.

Станом на 01.01.2013 позивач мав на особовому рахунку з ПДВ суму заявлену до відшкодування з бюджету в розмірі 7 292 016 грн., про що свідчить акт звірки по ПДВ станом на 31.12.2012, і відповідач повинен був зменшити цю суму на 38333,00 грн. після отриманого 31.01.2013 уточнюючого розрахунку позивача з ПДВ за грудень 2010 року.

Станом на 10.01.2014 на особовому рахунку позивача обліковується сума 39 087,38 грн., що підтверджується актом від 10.01.2014 № 7500-20.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що позивачем не подано до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів м. Києві податкової звітності (уточнюючих розрахунків) та не внесено зміни до показників декларацій за вересень грудень 2012 року, січень 2013 року щодо зменшення від'ємного значення на суму 38333,00 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку проте, що неправомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 30.01.2014 №0000041530, обґрунтовується протиправною бездіяльністю податкового органу, яка виразилась у не списанні суми 38 333,00 грн. з особового рахунку позивача у рахунок зменшення від'ємного значення після отримання уточнюючого розрахунку у січні 2013 року.

Колегія Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки правильними з огляду на наступне.

Відповідності до п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між: сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2. ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг.

Слід зауважити, що відповідно до п.п.87. 1 ст. 87 ПК України, - джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Відповідно п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Зміст вказаних норм надає підстави стверджувати, що податковим органом під час збільшення податкового зобов'язання по податку на додану вартість не враховано уточнюючий розрахунок до податкової декларації за грудень 2010 року за яким відповідач повинен був здійснити списання суми 38 333,00 грн. з особового рахунку позивача у зменшення від'ємного значення після отримання вказаного розрахунку у січні 2013 року .

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.П. Юрченко Судді(підпис)І.О. Бухтіярова (підпис)І.В. Приходько