Ухвала суду № 41970115, 09.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/60061/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Винокурова К.С.

Кочана В.М.

Пасічник С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до військової частини А3516 про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення в списках особового складу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральних збитків,-

у с т а н о в и л а:

У травні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з уточненим позовом до військової частини А3516 про визнання протиправним та скасування наказу командира в/ч А 3517 № 79 від 26 квітня 2013 року; поновлення його в списках особового складу військової частини А 3516; після поновлення в списках особового складу військової частини А 3516 направити його як військовослужбовця до військово-медичного клінічного центру Південного регіону для проведення лікування; стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу після уточнення середньомісячної заробітної плати за один місяць; стягнення з відповідача на його користь моральних збитків в сумі 5000 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга, в якій ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів скасувати та направити справу на новий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, своє рішення мотивував тим, що наказ командира військової частини А 3516 за № 79 від 26 квітня 2013 року є правомірним, оскільки Відповідач, не порушивши термінів, законно виключив позивача зі списків особового складу військової частини в останній день відпустки - 27 квітня 2013 року, а отже позовні вимоги Позивача щодо поновлення в списках особового складу військової частини, направлення його як військовослужбовця до військово-медичного клінічного центру Південного регіону для проведення лікування, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральних збитків є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Колегія суддів не погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій та вказує на підстави для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_4 проходив військову службу на посаді начальника 2733 складу ракетного палива (командира військової частини А 3516) Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А 3516) на підставі контракту укладеного з першим заступником начальника Генерального штабу Збройних Сил України строком з 17 січня 2012 року по 09 березня 2013 року до досягнення граничного віку перебування на військовій службі (50 років).

У зв`язку із закінченням строку дії контракту, наказом начальника Генерального штабу-Головнокомандувача Збройних Сил України № 117 від 15 лютого 2013 року Позивача звільнено з військової служби у запас за пунктом «В» Положення про проходження військової служби (за віком).

Ухвалою суду від 17 червня 2013 року прийнято відмову Позивача від позову в частині його вимог до Генерального штабу Збройних сил України щодо визнання протиправним та скасування наказу начальника генерального штабу України № 117 від 15 лютого 2013 року та в цій частині закрито провадження у справі.

На підставі відпускного квитка виписаного військовою частиною А 0105 14 березня 2013 року командиром військової частини А 3516 видано наказ № 50 від 14 березня 2013 року про вибуття з 14 березня 2013 року у чергову відпустку підполковника ОСОБА_4, колишнього командира військової частини А 3516 в м. Одеса на 45 діб з 14 березня 2013 року по 27 квітня 2013 року.

Наказом командира військової частини А 3516 за № 79 від 26 квітня 2013 року підполковника ОСОБА_4, командира військової частини А 3516, звільненого наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 15 лютого 2013 року № 117 з військової служби у запас за пунктом «в» (за віком) ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з 27 квітня 2013 року виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Суворівського РВК м. Одеси.

Під час знаходження у відпустці Позивач захворів і в період з 26 квітня 2013 року по 03 травня 2013 року перебував на стаціонарному лікуванні. Про знаходження на лікарняному ОСОБА_4 повідомив керівництво в/ч А 3516 телеграмою, яку надіслав 26 квітня 2013 року. Телеграма надійшла до військової частини А 3516 29 квітня 2013 року о 08 год. 10 хв, тобто вже після винесення оскаржуваного наказу.

При цьому судом першої інстанції, серед іншого, було зазначено, що командуванням вказана телеграма не розглядалась у зв'язку з тим, що надіслана не за підпорядкованістю, оскільки повинна бути надіслана на адресу в/ч А 0105. Крім того, суд вважав, що позивач після одужання повинен був звернутись саме до військової частини А 0105, яка його звільнила у чергову відпустку, з клопотанням про продовження відпустки.

Проте колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу на те, що, встановлюючи обставини пов'язані з перебуванням Позивача у відпустці, її тривалістю та належним порядком її можливого продовження, суди попередніх інстанцій обмежились наявністю в матеріалах справи копії відпускного квитка від 28 квітня 2013 року, виданого заступником начальника штабу в/ч А 0105. При цьому судами не було встановлено обставини пов'язані з підпорядкованістю Позивача саме командуванню військової частини А 0105, з наявністю відповідного наказу командування частини А 0105 про надання відпустки Позивачу, на підставі якого був виданий відпускний квиток, та не досліджено чи був зазначений квиток отриманий Позивачем.

Додатково колегія суддів звертає увагу, що наказ № 50 командира військової частини А 3516 від 14 березня 2013 року про вибуття Позивача у чергову відпустку з визначенням її тривалості ґрунтується тільки на зазначеному відпускному квитку в/ч А 0105, що додатково підтверджує необхідність встановлення обставин та підстав його видачі.

Крім того, навіть з урахуванням інформації, яку містить відпускний квиток, тривалість відпустки становила 45 діб, починаючи з 14 березня 2013 року. Тобто останнім днем відпустки було 27 квітня 2013 року.

Згідно п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Проте, безпосередньо по тексту наказу про виключення Позивача із списків особового складу від 26 квітня 2013 року зазначено, що на момент його прийняття Позивачем вже фактично було отримано тільки грошову допомогу на оздоровлення за 2013 рік. Що ж стосується грошового забезпечення, індексації, надбавок та грошової допомоги при звільненні, то в наказі не зафіксовано вже здійснену фактичну виплату зазначених коштів, а тільки вказано про необхідність проведення такої виплати з урахуванням 27 квітня 2013 року, тобто з урахуванням наступного дня вже після винесення наказу.

Отже, судам, з урахуванням змісту вищезазначеного п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, слід встановити чи була можливість проведення необхідних розрахунків з Позивачем та чи пропонувалось це Позивачу саме до моменту винесення наказу про його виключення зі списків особового складу, або чи надавав Позивач попередню згоду на його виключення до проведення таких розрахунків.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, враховуючи неповне з'ясування фактичних обставин справи, які мали значення для правильного вирішення справи по суті, колегія суддів дійшла висновку про необхідність направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року скасувати.

Адміністративну справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: К.С. Винокуров

В.М. Кочан

С.С. Пасічник