Ухвала суду № 41970010, 16.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2014 року м. Київ К/800/18933/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.10.2013 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 р.

у справі № 825/3721/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства «Чернігівський лікеро-горілчаний завод «Чернігівська горілка»

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство «Чернігівський лікеро-горілчаний завод «Чернігівська горілка» (далі - позивач, ПАТ «Чернігівський лікеро-горілчаний завод «Чернігівська горілка») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Чернігові) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.10.2013 р. позов задоволено. Визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 27.09.2013 № 0004792200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 273575,00 грн., з них 182383,00 грн. за основним платежем та 91192,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, від 27.09.2013 № 0004802200 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у розмірі 91 1915,00 грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 р. постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.10.2013 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Чернігові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.10.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ПАТ «Чернігівський лікеро-горілчаний завод «Чернігівська горілка», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.10.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у м. Чернігові проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «Чернігівський лікеро-горілчаний завод «Чернігівська горілка» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт від 13.09.2013 № 435/22/31597869.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139, п. 140.3 ст. 140, п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на 1142986,00 грн.; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.10, п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 228297,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій, враховуючи позовні вимоги позивача, визнали необґрунтованими висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПАТ «Чернігівський лікеро-горілчаний завод «Чернігівська горілка» та філією «Брендбар» ТОВ «Петрус-Алко» було укладено договір поставки комплектуючих матеріалів від 02.08.2010 за № ББ-16, у відповідності до вимог якого постачальник зобов'язується передати покупцеві комплектуючі та допоміжні матеріали для виробництва алкогольної та безалкогольної продукції згідно накладних, а покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його на умовах, встановлених цим договором.

Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, накладними на внутрішнє переміщення.

Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з філією «Брендбар» ТОВ «Петрус-Алко», що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.10.2013 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області відхилити.

2.Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.10.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов