Ухвала суду № 41969998, 16.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2014 року м. Київ К/800/15192/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: Маслія В.І. (суддя-доповідач)

Суддів: Розваляєвої Т.С., Черпіцької Л.Т.,

При секретарі: Зубенко Д.В.

За участю представника Київської митниці Міндоходів - Вязьмітінової Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Київської митниці Міндоходів на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2014 року у адміністративній справі за позовом СП «Украінская Восточная Рибная компанія» ТОВ до Київської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, карток відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, стягнення надмірно сплачених коштів,

в с т а н о в и л а:

СП «Украінская Восточная Рибная компанія» ТОВ звернулось до суду з позовом до Київської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області, про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 08.05.2013 року №125110007/2013/910014/2, №125110007/2013/910017/2, №125110007/2013/910020/2, від 14.05.2013 року №125110007/2013/910023/2, карток відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, стягнення надмірно сплачених коштів від 08.05.2013 №125110007/2013/00019, від 08.05.2013 №125110007/2013/00026, від 08.05.2013 №125110007/2013/00022, від 14.05.2013 №125110007/2013/00028, стягнення надмірно сплачених коштів у сумі 37558,03 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22.08.2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 22.08.2013 року скасовано та ухвалено нову, якою позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправними та скасовано рішення Київської митниці Міндоходів від 08.05.2013 року №125110007/2013/910014/2, №125110007/2013/910017/2, №125110007/2013/910020/2, від 14.05.2013 року №125110007/2013/910023/2; визнано протиправними та скасовано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці Міндоходів від 08.05.2013 №125110007/2013/00019, № 125110007/2013/00026, №125110007/2013/00022, від 14.05.2013 №125110007/2013/00028. В інший частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Київська митниця Міндоходів з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені апеляційним судом, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

В свою чергу, СП «Украінская Восточная Рибная компанія» ТОВ в запереченнях на касаційну скаргу, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання контракту від 04.08.2007 року №0408/07, укладеного між позивачем (покупець) та Компанією «Marine Harvest Norway AS», Норвегія, (продавець), на адресу позивача від іноземного контрагента надходив товар - свіжозаморожена і охолоджена риба різних видів, морепродукти та інші продукти харчування, який був заявлений в режимі імпорт - 40, а саме лосось (сьомга) атлантичний охолоджений, цілий, з головою, з зябрами, з хвостом, патраний, без харчових добавок та приправ, якість: superior (sup), виду: «Salmo salar», розмірний ряд sup1-2кг; sup2-3кг, sup4-5кг; sup5-6кг; sup6-5кг; sup7-8кг; sup8-9кг; ваговий.

З метою розмитнення поставленого товару позивачем було подано до митного оформлення відповідачу митні декларації від 07.05.2013 року №125110007/2013/373898, №125110007/2013/373904, №125110007/2013/373902, від 14.05.2013 року №125110007/2013/374061 та товаросупровідну документацію на товар. Митна вартість товару була задекларована позивачем із застосуванням 1 методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну (за ціною договору).

Під час здійснення вказаних заходів було виявлено розбіжність у даних між виробником товару та даними продавця (відповідно до сертифікату поxодження товару та CMR відправником товару зазначено фірму Norwell AS, відповідно до контракту та інвойсів продавцем та відправником товару зазначено компанію Marine Harvest Norway AS», Норвегія, в той час як позивач здійснював декларування товарів за прямим контрактом, тобто продавець є виробником та відправником товару, без існування посередників). Також, виявлено розбіжність у адресі продавця компанії, а саме у контракті, додатковій угоді до контракту та інвойсах вона була різною. Окрім цього, на думку Митниці надані позивачем прайс - листи суперечать самій суті прайс - листа як комерційної пропозиції, оскільки видані для покупців на конкретних умовах поставки - FCA - Gardermoen, та містять ціни лише на конкретні розмірні ряди продукції, а на проти інших не містяться дані. Відповідно до Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДМСУ, ціна митного оформлення товарів, які ввозив позивач, є меншою.

У зв'язку із наведеним Митним органом було запропоновано позивачу надати додаткові документи на підтвердження митної вартості товару, а саме: виписки з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларантом повідомлено про неможливість надання витребуваних документів, про що зроблено відмітку на деклараціях митної вартості.

У зв'язку із спрацюванням системи аналізу ризиків за напрямком митної вартості та ненаданням позивачем на пропозицію Митного органу зазначених додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів під час їх митного оформлення, Митним органом відмовлено в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, про що складені картки відмови від 08.05.2013 року №125110007/2013/00019, № 125110007/2013/00026, № 125110007/2013/00022, від 14.05.2013 року №125110007/2013/0028. Крім того винесено рішення про коригування митної вартості товарів від 08.05.2013 року № 125110007/2013/910014/2, № 125110007/2013/910017/2, № 125110007/2013/910020/2, від 14.05.2013 року № 125110007/2013/910023/2. На підставі наявних у митниці відомостей здійснено коригування митної вартості товарів та визначено митну вартість товару за шостим (резервним) методом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність оскаржуваних рішень Митниці.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару основні документи, що передбачені частиною другою ст. 53 Митного кодексу України. У свою чергу, подані декларантом документи, чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товарів, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої, п'ятої ст. 58 Митного кодексу України.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає наступне.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з вимогами частини першої ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною першою ст. 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до пункту 2 частини другої ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначний частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Відповідно до вимог частини другої вказаної статті до таких документів відносяться: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій ст. 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного Кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, СП «Украінская Восточная Рибная компанія» ТОВ для митного оформлення ввезених товарів подало відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст. 58 МК України.

За приписом ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

З системного аналізу вказаних статей вбачається, що обов'язок доведення митної вартості товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може витребувати додаткові документи. Водночас, митниця може витребувати, а декларант зобов'язаний надати, лише ті документи, які здатні такі сумніви усунути. При цьому законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбiжностi, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхiднiсть перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовiрностi наданої iнформацiї, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товарів.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Як встановлено апеляційним судом, оспорюване у справі рішення про коригування митної вартості товарів прийняте відповідачем із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товару. Проте, вказане рішення не містить посилань на жодне джерело інформації, яке стало підставою для коригування митної вартості товару, тобто визначена цим рішенням митна вартість ввезеного позивачем товару не обґрунтована належним чином.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що рішення митниці ґрунтуються лише на припущенні, яке не підтверджене належними доказами. Такі обставини є достатніми підставами для визнання рішень митниці незаконними.

Оскільки під час вирішення спору судом апеляційної інстанції правильно застосовано норми матеріального права, то скаргу митного органу слід залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків апеляційного суду.

Керуючись статтями 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Київської митниці Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: