Ухвала суду № 41969943, 03.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2014 року м. Київ К/800/36154/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Зайцева М.П., Костенка М.І.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю: представника позивача Куракіна Ю.В.,

представника відповідача Завальської С.В.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року

у справі № 810/5097/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична компанія»

до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична компанія» (далі - ТОВ «Українська енергетична компанія») задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 24 липня 2013 року №№0000162201, 0000172201.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Українська енергетична компанія», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представник відповідача касаційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу та в судовому засіданні представник ТОВ «Українська енергетична компанія» просив судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги.

Заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 21 червня 2013 року Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби складено акт №839/22-01/33287794 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2012 року (далі - акт перевірки), згідно з яким встановлені порушення позивачем:

- підпунктів 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України);

- пунктів 198.1, 198.2, 198.6, статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України;

- підпункту 135.5.7 пункту 135.5 статті 135, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України;

- статей 162, 163, 164, 167, 168, 168, пункту 176.2 статті 176 ПК України.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000162201 від 24 липня 2013 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 391 667 грн. за основним платежем та на 195 834 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0000172201 від 24 липня 2013 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 115 333 грн. за основним платежем та на 28 833 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Податковий орган в акті перевірки зазначив, що ТОВ «Українська енергетична компанія», створюючи видимість фінансово-господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Віпбудпром» (далі - ТОВ «Віпбудпром»), занизило податкові зобов'язання з податку на прибуток та ПДВ, оскільки реальних товарних операцій між вищевказаними підприємствами не проводилось.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку щодо реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, встановивши, що отримані послуги (товар) використані підприємством в межах господарської діяльності. За таких обставин, суди попередніх інстанцій вважали, що позивачем правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Віпбудпром».

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів, виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З огляду на реальність та товарність господарських операцій між ТОВ «Українська енергетична компанія» та ТОВ «Віпбудпром», наявність у позивача всіх необхідних первинних документів, на підставі яких ним сформовано валові витрати та податковий кредит з ПДВ, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що податкові повідомлення-рішення від 24 липня 2013 року №№0000162201, 0000172201 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев

М.І. Костенко