Ухвала суду № 41969791, 09.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" грудня 2014 р. м. Київ К/800/8749/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Головуючого судді Малиніна В.В.,суддів Ситникова О.Ф. Швеця В.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року за позовом ОСОБА_4 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року в задоволені позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати.

У письмових заперечень на касаційну скаргу, які надійшли до Вищого адміністративного суду України, представник відповідача просить її залишити без задоволення, а оскаржувані нею рішення без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 21 лютого 2013 року позивач звернулась із скаргою на дії адвоката ОСОБА_5, яка направлена за належністю голові КДКА Кіровоградська.

Рішенням дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Кіровоградської області від 29 квітня 2013 року відмовлено в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_5

28 травня 2013 року ОСОБА_4 звернулась із скаргою до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури на рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Кіровоградської області від 29 квітня 2013 року.

Рішенням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури № VI-013/2013 від 26 липня 2013 року скаргу ОСОБА_4 на рішення дисциплінарної - палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Кіровоградської області від 29 квітня 2013 року про відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_5 - залишено без задоволення, а рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Кіровоградської області від 29 квітня 2013 року - без змін.

Спірне рішення мотивоване відсутністю в матеріалах перевірки по скарзі ОСОБА_4 фактів порушення адвокатом ОСОБА_5 під час виконання своїх професійних обов'язків вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Правил адвокатської етики, норм КПК України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, судипопередніх інстанції, виходили з того, що відповідач приймаючи спірне рішення не допустив порушення вимог чинного законодавства, так як адвокат виконував свої професійні обов'язки належним чином.

Частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З наведених вимог закону вбачається, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є публічно-правовий спір, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру» адвокатура України є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу.

Оскільки позивач не є особою, що проходить публічну службу, чи має намір проходити таку службу, а Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури не є суб'єктом владних повноважень у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, то справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для закриття провадження у справі.

Зазначені позовні вимоги належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Суд першої інстанції помилково відкрив провадження у адміністративній справі, а апеляційний суд не виправив помилку.

Керуючись статтями 157, 210, 220, 222, 223, 229, 230, 231 Кодексуадміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії закрити.

Ухвала набираєзаконноїсили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.В. Малинін

Судді: О.Ф. Ситников

В.В. Швець