Ухвала суду № 41969715, 10.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2014 року м. Київ К/800/48786/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Винокурова К.С.,

Ємельянової В.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2 до Таращанського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (далі - Таращанський РВ ГУ МВС України в Київській області), третя особа - Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області (далі - Управління), про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Таращанського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на постанову Таращанського районного суду Київської області від 9 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому, з врахуванням доповнень, просив: визнати протиправним рішення Таращанського РВ ГУ МВС України в Київській області щодо відмови у перерахунку та видачі довідки про заробітну плату за період перебування в зоні відчуження за заявою 12 листопада 2013 року; зобов'язати провести перерахунок та видати довідку про заробітну плату за роботу в зоні відчуження відповідно до маршрутного листа за період з 23 вересня 1986 року по 28 вересня 1986 року з врахуванням посадового окладу та окладу за спеціальне звання в подвійному розмірі відповідно до зони небезпеки (І зона небезпеки) (посадовий оклад - 90 крб., оклад за спеціальне звання - 110 крб., вислуга років - 10 крб.), оплати за роботу в зоні відчуження у вихідний день 28 вересня 1986 року в подвійному розмірі та кратності, премії в розмірі 60 % посадового окладу з урахуванням кратності (посадовий оклад 90 крб.), підвищення до 15% посадового окладу та за спеціальне звання.

Постановою Таращанського районного суду Київської області від 9 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2014 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним рішення-відповідь Таращанського РВ ГУ МВС України в Київській області від 22 листопада 2013 року №6096 щодо відмови в перерахунку заробітної плати та видачі довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження з 23 вересня 1986 року по 28 вересня 1986 року ОСОБА_2 Зобов'язано Таращанський РВ ГУ МВС України в Київській області провести перерахунок заробітної плати ОСОБА_2 за період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 23 вересня 1986 року по 28 вересня 1986 року та видати відповідну довідку для пред'явлення до органів Управління Пенсійного фонду України для нарахування пенсії з урахуванням Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 року №665-195 щодо роботи у вихідний день; наказу МВС СРСР від 11 травня 1986 року №0130 та від 30 червня 1986 року №0189 щодо виплати подвійного окладу та абзацу другого пункту 1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 7 травня 1986 року №24-156 (у0524400-86); розпорядження Ради Міністрів СРСР від 3 вересня 1986 року №767 (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 10 вересня 1986 року №30-рс (530-86-р) щодо збільшення окладу до 15%. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та закрити провадження у справі.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 належить до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відноситься до І категорії, є інвалідом ІІ групи із захворюванням, яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданим Київської обласною державною адміністрацією.

Відповідно до довідки відповідача від 5 січня 2012 року №34 за роботу в населених пунктах м. Чорнобиль, с. Ладижичі, с. Паришев з 23 вересня 1986 року по 28 вересня 1986 року за місцем роботи в Таращанському РВ ГУ МВС України позивачу виплачено заробітну плату в сумі 121, 98 крб. з урахуванням коефіцієнта 2.

12 листопада 2013 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача з заявою про проведення перерахунку заробітної плати за період виконання службових обов'язків в зоні відчуження в зв'язку з аварією на Чорнобильській АЕС відповідно до маршрутного листа та видати йому довідку про підвищену заробітну плату відповідно до законодавства, оскільки довідка видана 5 січня 2012 року занижує розмір пенсії.

Таращанське РВ ГУ МВС України в Київській області листом від 22 листопада 2013 року №6096 відмовило у видачі довідки з перерахуванням заробітної плати позивача.

У листі Міністерства праці та соціальної політики України від 13 квітня 2001 №03-3/1652-018-2 «Про оплату праці у зоні відчуження ЧАЕС у 1986-1990 років осіб, які виконували роти, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища» вказано, що листом Держкомпраці УРСР від 13 червня 1989 року №10-769 Рада Міністрів СРСР зняла гриф «секретно» з постанов ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 7 травня 1986 року №524-156, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 року №665-195, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29 грудня 1987 року №1497-378, розпоряджень від 3 вересня 1986 року №1767-рс і від 11 грудня 1986 року №2488-рс, постанови Ради Міністрів УРСР від 8 травня 1986 року №168-5, від 10 червня 1986 року №207-7, розпорядження Ради Міністрів УРСР від 10 вересня 1986 року №530-рс, від 16 грудня 1986 року №694-рс, від 6 січня 1988 року №12-рс та листи Держкомпраці УРСР.

Відповідно до підпункту першого пункту 1 Постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року №207-7 «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій та установ, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС та запобігання забруднення навколишнього середовища» оплата праці робітників і службовців (відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори), за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи, середньомісячна заробітна плата, провадилась у III, II, І зонах небезпеки у 4-кратному, 3-кратному та 2-кратному розмірі (із врахуванням 100 % тарифної ставки), виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи.

Згідно довідки Таращанського РВ ГУ МВС України в Київській області від 15 січня 2012 року №34 позивачу враховано 2-кратний розмір тарифної ставки понад середньомісячну заробітну плату з урахуванням зони небезпеки 2 (м. Чорнобиль) та 6-годинного робочого дня.

Постановою Ради Міністрів СРСР і Всесоюзної центральної ради Профспілок від 5 червня 1986 року №665-195 «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій та установ, занятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та запобіганням забруднення навколишнього середовища» було дозволено підприємствам залучати працівників на роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження і запобігання забрудненню навколишнього середовища, у вихідні і святкові дні з оплатою у подвійному розмірі.

Відповідно до статті 107 Кодексу законів про працю Української PCP робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі відрядникам за подвійними відрядними розцінками.

Статтею 67 Кодексу законів про працю Української РСР передбачено, що загальним вихідним днем є неділя.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 з 23 вересня 1986 року по 28 вересня 1986 року брав участь у заходах ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, 28 вересня 1986 року неділя - вихідний день.

Згідно з пунктом 1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради (Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС 7 травня 1986 року №524-156 від, пунктів 1, 4 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 5 червня 1986 року № 665-195, пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Української республіканської Ради професійних Спілок від 10 червня 1986 року №207-7, оплата за роботу у зонах небезпеки провадитися з урахуванням кратності зони небезпеки по тарифній ставці (посадовий оклад + оклад за спеціальне звання), підвищеної у два рази (наказ МВС СРСР від 11 травня 1986 року №0130 та від 30 червня 1986 року №0189, вказівка МВС СРСР від 30 травня 1986 року № 35з).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до наказу МВС СРСР від 11 травня 1986 року №0130 співробітникам райвідділу, зокрема позивачу, було виплачено подвійний оклад за час перебування на службі в зоні аварії на Чорнобильській АЕС.

Постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 7 жовтня 1986 року №153/10-43 встановлено, що працівникам, безпосередньо зайнятим на роботах по усуненню наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, премії, заохочення й винагороди нараховувати відповідно до діючих положень на збільшені, згідно з пункту 1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 7 травня 1986 року №524-156, тарифні ставки (відрядні розцінки) і посадові оклади.

Згідно з постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 7 травня 1986 року №153/10-43 премія за роботу в зоні ЧАЕС виплачувалась у відповідності з діючими на підприємстві системами преміювання. Встановлені граничні розміри премій було дозволено підвищувати до 60% тарифної ставки (окладу) на місяць (підпункт 4 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року №207-7).

Оскільки позивачем не надано належних доказів, що підтверджують виплату премії в розмірі 60%, тому немає підстав для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок з врахуванням даної премії.

Відповідно до абзацу другого пункту 1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 7 травня 1986 року №524-156 та на підставі розпорядження Ради Міністрів СРСР від 3 вересня 1986 року №1767 (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 10 вересня 1986 року №530-рс тарифні ставки і посадові оклади працівників, які виконували роботи в районах і на роботах з підвищеною радіоактивністю, підвищувались до 15 %.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обгрунтованого висновку щодо зобов'язання зробити перерахунок заробітної плати позивача за роботу в зоні відчуження з 23 вересня 1986 року по 28 вересня 1986 року на Чорнобильській АЕС з врахуванням роботи у вихідний день, виплати подвійного окладу, збільшення окладу до 15 % та видати відповідну довідку для пред'явлення до органів Пенсійного фонду України.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Таращанського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області залишити без задоволення.

Постанову Таращанського районного суду Київської області від 9 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський

Судді К.С. Винокуров

В.І. Ємельянова