Ухвала суду № 41969538, 24.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2014 року м. Київ К/800/60762/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18.04.2011 року

та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013 року

у справі № 2а-0870/154/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізький арматурний завод»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя,

Головного управління Державного казначейства України в Запорізькій області

про визнання протиправною бездіяльності та стягнення суми бюджетного відшкодування,

встановив:

Відкрите акціонерне товариство «Запорізький арматурний завод» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя, Головного управління Державного казначейства України в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення суми бюджетного відшкодування.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.04.2011 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя щодо ненадання висновку Управлінню Державного казначейства у Ленінському районі м. Запоріжжя щодо відшкодування Відкритому акціонерному товариству «Запорізький арматурний завод» бюджетної заборгованості по податку на додану вартість за лютий 2010 року в сумі 11 115 ,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18.04.2011 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийнято нову постанову в цій частині про задоволення позову. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Запорізький арматурний завод» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2010 року в сумі 11 115, 00 грн. В іншій частині постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18.04.2011 року залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та рішення суду апеляційної інстанції в повному обсязі залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок за березень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в періоди грудень 2009 року, лютий 2010 року, відповідачем складено акт від 02.06.2010 № 1507/23-08/14309190, яким встановлено, зокрема, що заявлену суму бюджетного відшкодування за березень 2010 року в розмірі 11 115, 00 грн. підтвердити неможливо, що пов'язано з ненадходженням на дату закінчення перевірки матеріалів зустрічних перевірок.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що результати зустрічних перевірок постачальників позивача не можуть впливати на його право як платника податку отримати суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та про безпідставність позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що вимога про стягнення оспорюваної суми бюджетного відшкодування є належним способом захисту порушеного права.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, зважаючи на таке.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлений п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну (камеральну) перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Судами першої та апеляційної інстанцій на підставі дослідження в сукупності наявних у справі доказів встановлено, що сума, заявлена позивачем до бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 11 115, 00 грн., підтверджена належним чином складеними податковими накладними від постачальників товарів та послуг. Сумнівів щодо правильності їх оформлення та достовірності під час перевірки у податкового органу не виникало.

Докази позбавлення контрагентів позивача в установленому порядку цивільної дієздатності, а також статусу платників податку на додану вартість на момент здійснення ними у відповідних пакових періодах господарських операцій з позивачем в матеріалах справи відсутні. Факт сплати позивачем податку на додану вартість в складі вартості товару (послуг) в загальному розмірі 11 115, 00 грн., як зазначено в Розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації за березень 2010 року), підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.

Враховуючи наведене та положення п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.5, пп.7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність бездіяльності податкового органу щодо ненадання висновку державному казначейству із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Крім того, суд апеляційної інстанції зважаючи на те, що у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, обґрунтовано стягнув з Державного бюджету України суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню.

Посилання скаржника про непідтвердження податкового кредиту позивача зустрічним перевірками, колегія суддів відхиляє, оскільки суди попередніх інстанції обґрунтовано зазначили, що чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство не передбачало залежності бюджетного відшкодування від сплати податку контрагентом.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судом апеляційної інстанції ухвалено обґрунтоване рішення, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Таким чином, колегія суддів суду касаційної інстанції приходить до висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013 року та постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 18.04.2011 року в частині, залишеній без змні судом апеляційної інстанції.

У зв'язку із закінченням касаційного провадження підлягає поновленню виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013 року у справі № 2а-0870/154/11 в частині стягнення з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Запорізький арматурний завод» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2010 року в сумі 11 115, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013 року та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18.04.2011 року у справі № 2а-0870/154/11, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук