Ухвала суду № 41969467, 24.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2014 року м. Київ К/800/51987/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013 року

у справі № 810/276/13-а

за позовом Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильський спецкомбінат»

до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильський спецкомбінат» звернулось до суду з адміністративним позовом до Іванківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013 року, позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.01.2013 року №0000542300 Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 17.11.2014 року замінено Іванківську об'єднану державну податкову інспекцію Київської області Державної податкової служби правонаступником - Вишгородською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами невиїзної позапланової документальної перевірки ДСП «Чорнобильський спецкомібнат» з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період 01.06.2011 року по 31.07.2011 року, відповідачем складено акт від 19.12.2012 року № 683/22/37197165, яким встановлено порушення: - пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.3 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 430 481, 00 грн.; - ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обмовлені ними по взаємовідносинах з ТОВ «Укропттрейд-ВС» за червень та липень 2011 року, в результаті чого завищено обсяги придбання, які не є об'єктом оподаткування та/або звільнені від оподаткування (р.10.2 декларацій з ПДВ).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.01.2013 року № 0000542300, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток у сумі 645 721, 00 грн., у тому числі 430 481, 00 грн. - основний платіж, 215 240, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу щодо нереальності господарської операцій позивача з його контрагентом.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо реальності господарської операції позивача з його контрагентом та правомірного формування позивачем даних податкового обліку по господарським операціям з ТОВ «Укропттрейд-ВС».

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на таке.

Згідно із пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань. Внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначається на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Укропттрейд-ВС» на підставі договору про закупівлю товарів (на підставі конкурсних торів) за державні кошти.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що матеріалами справи підтверджується реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, зокрема, договором, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти), податковими накладними та видатковими накладними, матеріальними звітами, прибутковими ордерами, зведеними звітами, карткою бухгалтерського рахунку.

Встановлено, що на момент складання податкових накладних ТОВ «Укропттрейд-ВС» був зареєстрований як платник податку на додану вартість, а тому мав право видавати податкові накладні. Паливно-мастильні матеріали, отримані позивачем від ТОВ «Укропттрейд-ВС», були оприбутковані в повному обсязі та використані в господарській діяльності.

Крім того, відповідно до акта ревізії фінансово-господарської діяльності ДСП «Чорнобильський спецкомібнат» від 17.04.2012 року № 17-31/13 за період з 01.01.2011 року по 01.02.2012 року, складеного Вишгородською об'єднаною державною фінансовою інспекцією в Київській області, порушень щодо державних закупівель, в тому числі з ТОВ «Укропттрейд-ВС», не встановлено.

Судами попередніх інстанцій правомірно не прийнято до уваги посилання відповідача на акт про неможливість проведення перевірки контрагента позивача, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, судами попередніх інстанцій, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінка яким дана з дотриманням ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, зроблений правильний висновок про недоведеність відповідачем, на якого в силу норми частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013 року у справі № 810/276/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук