Ухвала суду № 41969415, 18.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2014 року м. Київ К/9991/81601/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Головуючого судді Малиніна В.В.,суддів Ситникова О.Ф., Швеця В.В. розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м.Полтаві на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року по справі за позовом Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м.Полтаві до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м.Полтаві звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, у якому просило: визнати дій відповідача щодо стягнення виконавчого збору згідно з постановою від 11.05.2012 року по виконанню виконавчого листа № 14/8 від 05.12.2011 року, виданого Господарським судом Полтавської області протиправними; скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 11.05.2012 року у виконавчому провадженні ВП № 30956588 на виконання виконавчого листа № 14/8 від 05.12.2011 року, виданого Господарським судом Полтавської області.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 червня 2012 року, позов задоволений.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволені позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в сил рішення суду першої інстанції.

Відповідач письмових заперечень до Вищого адміністративного суду України не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга заявника не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що постановою старшого державного виконавця відділу ДВС ГУЮ у Полтавській області від 11.05.2012 року ВП № 30956588 стягнуто з боржника -УПФ України в Октябрському районі м. Полтави виконавчий збір у розмірі 4662 грн. 58 коп. Вказаному передувала постанова державного виконавця від 13.05.2010 року про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа, виданого Господарським судом Полтавської області № 14/8від 05.12.2011 року про стягнення з позивача на користь ПАТ «Завод «Лтава» безпідставно сплачених в рахунок відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій колишнім працівникам товариства в сумі 41962 грн. 40 коп., штрафних санкцій в розмірі 4028 грн. 38 коп., а також судові витрати: 517 грн. 07 коп. - судовий збір і 118 грн. 00 коп. - витрат на ІТЗ розгляду справи.

Позивач не погоджуючись із прийнятою постановою відповідача від11.05.2012 року (про стягнення виконавчого збору) звернувся до суду, вказуючи, що у визначений строк добровільно виконав постанову відповідача від 13.05.2010 року, шляхом зарахування коштів, які винен товариству в сплату його заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, про що повідомив відповідача листом від 21.02.2012 року.

Відмовляючи у задоволені позову судапеляційної інстанції, з чим погоджується колегія суддів, виходив з того, що оскаржувана постанова відповідача прийнята у відповідності до вимог законодавства України, позаяк доказів виконання позивачем відповідного виконавчого листа, виданого Господарським судом Полтавської області № 14/8від 05.12.2011 року матеріали справи не містять. Зарахування коштів позивачем в сплату заборгованості ПАТ «Завод «Лтава» не є добровільним виконанням постанови держаного виконавця від 13.05.2010 року.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV від 1.04. 1999 року (станом на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частин 1-3 статті 25 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Як вбачається з матеріалів справи фактично добровільного виконання постанови відповідача про відкриття виконавчого провадження позивачем не було здійснено, що вірно було встановлено судом апеляційної інстанції.

Посилання позивача на відповідний лист, яким було повідомлено відповідача про зарахування коштів в сплату заборгованостей ПАТ «Завод «Лтава» по відшкодуванню фактичних витрат на виплат та доставку пенсій не є належним та допустимим доказом повернення товариству належних йому коштів.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків суду апеляційної інстанції та обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м.Полтаві залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року у справі № 2а-1670/3569/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.В. Малинін

Судді: О.Ф. Ситников

В.В. Швець