Рішення № 41969269, 16.12.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Махлай Л.Д., Семенюк Т.А.,

при секретарі - Перевузнику П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного концерну «Укроборонпром», третя особа Територіальна державна інспекція з питань праці у місті Києві про поновлення на роботі та зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2014 року позивач звернувся із зазначеним позовом, уточнивши який зазначив, що 21 березня 2014 року був призначений на посаду заступника генерального директора ДК «Укроборонпром», 02 квітня 2014 року позивача було переведено на посаду першого заступника генерального директора з питань зовнішньоекономічної діяльності цього ж концерну.

06 і 08 серпня 2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відпустки по догляду за дитиною без збереження заробітної плати у період з 07 серпня 2014 року до 06 лютого 2015 року, проте наказом відповідача від 08 серпня 2014 року № 268-ОС позивача було звільнено з роботи за одноразове грубе порушення трудових обов'язків згідно п. 1 ст. 41 КЗпП України.

Зазначаючи про незаконність таких дій, просив визнати незаконним та скасувати наказ № 268-ОС від 08 серпня 2014 року про звільнення, поновити його на посаді першого заступника генерального директора з питань зовнішньоекономічної діяльності ДК «Укроборонпром» з 08 серпня 2014 року, зобов'язати відповідача внести до трудової книжки відповідні записи про визнання запису про звільнення недійсним та поновлення на роботі та зобов'язати відповідача надати позивачу відпустку по догляду за дитиною у зв'язку з тим, що дитина потребує домашнього догляду на підставі медичного висновку з 07 серпня 2014 року по 06 лютого 2015 року. (т.1 а.с.1-21, 162)

Відповідач проти позову заперечував, зазначав, що заява про надання відпустки від 06 серпня 2014 року до відповідача не надходила, за зазначеним на ній штрих-кодом у діловодстві зареєстрований лист від авіаційно-транспортного агентства «Крунк». Оскільки позивач допустив порушення та невиконання посадових обов'язків, він був звільнений з посади. (т.1 а.с.35-45, 169-173)

Представник третьої особи просив розглядати справу за його відсутності. (т.1 а.с.212)

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного концерну «Укроборонпром», третя особа Територіальна державна інспекція з питань праці у місті Києві про поновлення на роботі та зобов'язання вчинити дії відмовлено. (т.2 а.с.18-23)

В апеляційній скарзі позивач просив рішення суду скасувати із ухваленням нового про задоволення позову. На обґрунтування скарги посилався на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду обставинам справи, зазначив, що рішення суду суперечить вимогам законодавства, які викладені на обґрунтування заявленого позову. (т. 2 а.с. 41-47 )

В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1, його представник ОСОБА_2 підтримали скаргу і просили її задовольнити, представники відповідача КлименкоА.Р., Тоцький Б.А. заперечували проти скарги і просили її відхилити.

Представник третьої особи до суду не прибув, був сповіщений встановленим порядком про що у справі є докази.(т. 2 а.с. 53-57)

За вимог ч. 5 ст. 76, ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи сторін та апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Судом встановлено, що наказом відповідача № 85-ОС від 21 березня 2014 року ОСОБА_1 був призначений на посаду заступника генерального директора ДК «Укроборонпром», 02 квітня 2014 року наказом № 105-ОС позивач був переведений на посаду першого заступника генерального директора з питань зовнішньоекономічної діяльності цього ж концерну.(т. 1 а.с. 57-58)

Відповідно до наказу відповідача № 108 від 16 травня 2014 року був затверджений розподіл функціональних обов'язків між заступниками Генерального директора ДК «Укроборонпром», перший заступник Генерального директора з питань зовнішньоекономічної діяльності ОСОБА_1 мав координувати та контролювати діяльність: департаменту маркетингу та цінової політики; управління виставкової та рекламної діяльності; концерну, підприємств - спец експортерів з питань, пов'язаних із зовнішньоекономічною діяльністю та мав право підпису листів, підготовлених вищезазначеними структурними підрозділами, адресованих підприємствам, установам та організаціям, окрім тих, підписання яких віднесено до виключної компетенції Генерального директора Концерну. За п. 9 цього наказу, на час тимчасової відсутності першого заступника Генерального директора з питань зовнішньоекономічної діяльності ОСОБА_1, його обов'язки виконує перший заступник Генерального директора ОСОБА_5 Вказаний наказ був доведений виконавцям під підпис. (т.1 а.с.59-62, 181-182)

15 липня 2014 року до підприємства відповідача надійшло звернення № USE-34-384м (вх. № 1163-Д від 15.07.2014 року) в якому виконуючий обов'язки генерального директора ДК «Укрспецекспорт» просив погодити маркетинг ринку збуту і проведення переговорів. (т. 1 а.с. 63)

За змістом звернення від 15 липня 2014 року № USE-34-9026(вх.. № 10395 від 16.07.2014 року) виконуючий обов'язки генерального директора ДК «Укрспецекспорт» просив погодити рівень зовнішніх цін за контрактом.(т. 1 а.с. 64)

Заперечуючи проти позову відповідач зазначав, що відповідно до Положення, затвердженого наказом відповідача від 20 травня 2014 року № 112, строк опрацювання звернення щодо погодження маркетингу ринку збуту і проведення переговорів складає 5 робочих днів з моменту реєстрації останнього в канцелярії Концерну, а строк опрацювання звернення щодо погодження рівня зовнішніх цін укладання основних торговельних угод складає 10 робочих днів з моменту реєстрації останнього в канцелярії Концерну.

Тому, кінцевим строком надання відповіді на звернення від 15 липня 2014 року № USE-34-384м (вх.. № 1163-Д від 15.07.2014 року) щодо погодження маркетингу ринку збуту і проведення переговорів було 22 липня 2014 року, а кінцевим строком щодо надання відповіді на звернення від 15 липня 2014 року № USE-34-9026(вх.. № 10395 від 16.07.2014 року) було 30 липня 2014 року. Проекти відповідей були підготовлені своєчасно.(т. 1 а.с. 78-69)

07 серпня 2014 року до відповідача надійшли листи генерального директора ДК «Укрспецекспорт» від 04 серпня 2014 року № USE-34-10067 та від 06.08.2014 року № USE-34-10203, в яких останній звертав увагу на неотримання відповідей щодо вищезазначених звернень та попереджав про можливі негативні наслідки затримки таких.(т. 1 а.с. 72-73)

Оскільки, як зазначено відповідачем, ОСОБА_1 знехтував своїми посадовими обов'язками та не підписав означені відповіді, відповідач дійшов висновку про наявність однократного грубого порушення та підстав для звільнення за п. 1 ст. 41 КЗпП України.(т. 1 а.с. 35-44)

08 серпня 2014 року працівниками відповідача був складений акт про відмову ОСОБА_1 надати пояснення.(т. 1 а.с. 156)

Наказом відповідача від 08 серпня 2014 року № 268-ОС позивача було звільнено з роботи за одноразове грубе порушення трудових обов'язків згідно п. 1 ст. 41 КЗпП України. Підставою цього наказу зазначено: листи ДК «Укрспецекспорт» від 04 серпня 2014 року № USE-34-10067 та від 06.08.2014 року № USE-34-10203, акт про відмову надання пояснень.(т. 1 а.с. 20)

Колегія суддів перевірила та визнала неспроможними доводи відповідача з яким погодився суд першої інстанції, зважаючи на наступне.

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний, зокрема, у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу).

Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, та істотності наслідків порушення трудових обов'язків. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов'язку, який входить до кола його трудових обов'язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов'язку за встановлених судом фактичних обставинах справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв'язку між невиконанням працівником трудових обов'язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення.

Згідно з пунктом 1.3 Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 9 квітня 2008 року N 189, непрацездатність (утрата непрацездатності) - це стан здоров'я (функцій організму) людини, обумовлений захворюванням, травмою тощо, який унеможливлює виконання роботи визначеного обсягу, професії без шкоди для здоров'я.

Отже, факт тимчасової непрацездатності працівника унеможливлює виконання ним своїх трудових обов'язків з поважних причин і на законних підставах звільняє його від їх виконання та відповідальності за їх невиконання.

Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в ч. 1 ст. 235 та ст. 240 КЗпП України, тому, установивши, що звільнення позивача відбулось із порушенням визначеного законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.

Відповідна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року по справі № 6-33цс14, яка з огляду на положення ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування судами України.

За наказом відповідача від 10 липня 2014 року № 145-В, ОСОБА_1 у період з 13 по 16 липня 2014 року перебував у службовому відрядженні за межами України.(т.1 а.с.191)

За листком непрацездатності серії АВЮ № 262691, виданим військовою частиною А 2932, у період з 28 липня 2014 року до 06 серпня 2014 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні, із висновком стати до роботи 07 серпня 2014 року.(т.1 а.с.21, 193)

Вказані обставини (відрядження і тимчасова непрацездатність) унеможливлювали виконання позивачем роботи щодо надання відповідей на вищевказані листи із поважних причин і на законних підставах звільняли його від виконання цих обов'язків, обумовлених трудовим договором та відповідальності за їх невиконання у вищезазначені періоди.

Крім того, звільнення на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України за своєю природою є дисциплінарним, а тому воно має здійснюватись з дотриманням порядку і строків, викладених у ст. ст. 148, 149 КЗпП України. Зокрема, при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Відповідні роз'яснення містяться і в п.п. 22, 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів».

Проте наказ відповідача № 268-ОС від 08 серпня 2014 року про звільнення ОСОБА_1 не містить конкретних посилань на порушення ним трудового чи іншого законодавства, в наказі наведені лише загальні посилання на п. 1 ст. 41 КЗпП України, листи ДК «Укрспецекспорт» та акт про відмову надати пояснення. Самі по собі ці листи та акт не містять висновків про наявність винних дій ОСОБА_1, які б могли бути визнані підставою для застосування такої крайньої міри дисциплінарного стягнення до працівника, яким є звільнення з роботи.(т.1 а.с. 20, 63-64, 72-73)

Доказів порушення трудових обов'язків з боку ОСОБА_1 та (або) притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності у період його роботи до 15 липня 2014 року відповідач не надав, не встановлено таких і судом.

Висновок роботодавця про винну бездіяльність позивача щодо не підписання ним вищевказаних листів зроблений з посиланням на пояснення Директора департаменту зовнішньоекономічної діяльності ДК «Укроборонпром» ОСОБА_7, який стверджував, що своєчасно підготував проекти відповідей, проте ОСОБА_1 їх не підписав, проте матеріали справи не містять інших об'єктивних доказів, які б підтверджували такі пояснення ОСОБА_7(т. 1 а.с. 65 т. 2 а.с. 4)

Так, представники відповідача не заперечували, що вищевказані листи надійшли до підприємства відповідача і отримані не позивачем, а іншою особою, в той час коли позивач був у відрядженні за межами України.

Відповідачем не спростовані твердження позивача, що він або його помічник не отримували вищевказані листи на виконання в період з 17 по 25 липня 2014 року, коли позивач перебував на робочому місці.

Доказів неможливості опрацювання цих листів особою, яка на час відсутності позивача виконувала його обов'язки за посадою до суду не надано і судом не встановлено.

При цьому не надано до суду і будь-яких доказів наявності для відповідача істотних наслідків не підписання ОСОБА_1 вищевказаних листів, як і наявності причинного зв'язку між невиконанням працівником трудових обов'язків і негативними наслідками, які б настали внаслідок такого порушення.

За таких обставин, колегія суддів не погодилась з висновком суду першої інстанції про наявність підстав звільнення позивача з роботи за п. 1 ст. 41 КЗпП України.

Рішення суду в цій частині підлягає скасуванню із ухваленням нового про часткове задоволення вимог позивача, визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, внесення відповідних записів до трудової книжки.

Проте наданими до суду доказами, показаннями допитаних районним судом свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11, не знайшли підтвердження пояснення позивача про факт отримання відповідачем його звернення від 06 серпня 2014 року про надання відпустки по догляду за дитиною.(т. 1 а.с. 13, 79-83)

Тому в цій частині колегія суддів погодилась з рішенням районного суду.

Інші доводи скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Тому, на підставі ст. 88 ЦПК України слід стягнути із відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 243.60 грн. за розгляд справи судом першої інстанції та 121.80 грн. за розгляд справи апеляційним судом.

Керуючись ст.ст. 88, 303, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2014 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі та внесення записів до трудової книжки, ухвалити в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити частково, визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 наказом Генерального директора Державного концерну «Укроборонпром» від 08 серпня 2014 року № 268-ОС.

Зобов'язати Державний концерн «Укроборонпром», код ЄДРПОУ 37854297: поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 на роботі на посаді першого заступника генерального директора з питань зовнішньоекономічної діяльності Державного Концерну «Укроборонпром» з 08 серпня 2014 року, внести до трудової книжки ОСОБА_1 відповідні записи про визнання запису про звільнення недійсним та поновлення на роботі.

В іншій частині рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Стягнути з Державного концерну «Укроборонпром», код ЄДРПОУ 37854297 судовий збір на користь держави - 243 (двісті сорок три) грн.. 60 коп. за розгляд справи районним судом та 121 (сто двадцять одна) грн.. 80 коп. за розгляд справи апеляційним судом.

Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець

Л.Д.Махлай

Т.А.Семенюк

Справа № 22-ц/796/14981/2014

Унікальний номер 761/23526/14-ц

Головуючий у першій інстанції -ПіхурО.В.

Доповідач Левенець Б.Б.