Рішення № 41969222, 16.12.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів: Махлай Л.Д., Мазурик О.Ф.

при секретарі - Перевузнику П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 серпня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в місті Києві, третя особа ОСОБА_1 про визнання права власності та звільнення майна з-під арешту, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2014 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, уточнивши який зазначила, що 28 жовтня 2011 року між нею та ОСОБА_3 був укладений договір за яким останній продав, а вона придбала квартиру АДРЕСА_1. Вказаний договір був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5

07 березня 2013 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в м. Києві ухвалено постанову про накладення арешту на вищевказану квартиру.

Зазначаючи про порушення прав власника вищевказаної квартири та посилаючись на положення ст.ст. 16, 317, 319, 321, 328, 331, 334, 346, 392, 396 ЦК України, просила ухвалити рішення яким визнати за позивачкою право власності на квартиру АДРЕСА_2 та зняти арешт з квартири, який був накладений постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в м. Києві Макаренко С.М. від 07 березня 2013 року. (а.с.1- 21, 34-35а)

Представник відповідача Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в місті Києві подав письмову заяву в якій просив розглянути справу за його відсутності і покладався на розсуд суду. (а.с.68)

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 27 серпня 2014 року позов задоволено частково, визнано за ОСОБА_2 право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 м. Києві накладений постановою старшого державного виконавця ВДВС Дніпровського РУЮ в м. Києві Макаренко С.М. від 07 березня 2013 року (ВП №36995177), в іншій частині позову відмовлено. (а.с.80-82)

В апеляційній скарзі третя особа ОСОБА_1 посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. На обґрунтування скарги зазначив, що не був повідомлений про розгляд справи судом, суд не звернув уваги на те, що право власності позивачки на квартиру не було зареєстровано, а тому вона не набула такого права, що було встановлено набравшою законної сили ухвалою апеляційного суду міста Києва від 14 лютого 2013 року, та невірно застосовані норми ЦК України, які передбачають захист прав власника. (а.с.89а-95)

В судовому засіданні ОСОБА_1, його представник ОСОБА_7 підтримали скаргу і просили її задовольнити, ОСОБА_2, її представники ОСОБА_8, ОСОБА_9 заперечували проти скарги і просили її відхилити.

Інші особи до суду не прибули були сповіщені належним чином про що у справі є докази. (а.с.124-128)

Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 76, ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Відповідно до положень ст. 60 Закону України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV "Про виконавче провадження" і роз'яснень п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 року N 4 "Про судову практику в справах про виключення майна з опису" (зі змінами), особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

За ч. 5 ст. 60 вищеназваного Закону, у випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

За змістом останньої норми, під час вирішення такого спору з'ясуванню підлягають обставини щодо підстав набуття права власності на спірне майно, у зв'язку з чим зазначені вимоги є приватноправовими.

Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами цивільного судочинства, якщо вони виникають у цивільних правовідносинах.

Що ж до заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами розділу VІІ ЦПК України.

Судом встановлено, що 28 жовтня 2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір за яким ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_2 придбала квартиру АДРЕСА_1. Вказаний договір був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та здійснено реєстрацію правочину в Державному реєстрі.(а.с. 4-7)

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в місті Києві від 07 березня 2013 року був накладений арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_3 із забороною останньому здійснювати відчуження будь-якого належного йому майна.(а.с.19)

Доказів накладення арешту на придбану ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 вищезазначена постанова державного виконавця та матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.

ЦК України передбачає можливість виникнення права власності на підставі рішення суду у випадках, встановлених ст. 376 ЦК України, а підтвердження рішенням суду існуючого в особи права власності - у випадках, встановлених ст. 392 ЦК України. В інших випадках право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

Оскільки ОСОБА_2 набула право на квартиру АДРЕСА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 28 жовтня 2011 року і за змістом поданої нею позовної заяви між сторонами у справі немає спору про право власності (користування) на вищевказану квартиру АДРЕСА_1 і таке право відповідачі не оспорювали, визнання за позивачкою такого права на підставі судового рішення не потребує.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту, безпідставно застосувавши передбачений п. 1 ст. 2, ст. 16 ЦК України, ст. 60 Закону України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV "Про виконавче провадження" спосіб захисту цивільного права.

Оскаржуване рішення районного суду не може бути визнано законним і обґрунтованим, з огляду на положення ч. 2 ст. 314 ЦПК України підлягає скасуванню в частині визнання права власності за ОСОБА_2 на вищевказану квартиру і скасування арешту, із ухваленням нового про відмову в задоволенні в цій частині позову. В частині відмови в задоволенні інших позовних вимог рішення районного суду є законним і обґрунтованим, тому підлягає залишенню без змін.

Інші доводи скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.

Керуючись ст. 303, п. 1, 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 серпня 2014 року - скасувати в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 в м. Києві накладеного постановою старшого державного виконавця ВДВС Дніпровського РУЮ в м. Києві Макаренко С.М. від 07 березня 2013 року (ВП №36995177), і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_2.

В іншій частині рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 серпня 2014 року - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець

Л.Д.Махлай

О.Ф.Мазурик

Справа № 22-ц/796/12909/2014

Унікальний номер 755/16371/14-ц

Головуючий у першій інстанції -ГавриловаО.В.

Доповідач Левенець Б.Б.