Ухвала суду № 41968135, 06.11.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

06 листопада 2014 року

справа № 811/2226/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Дадим Ю.М. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.07.2013 року по справі №811/2226/13-а за адміністративним позовом приватного підприємства «Ірбіс-Кіровоград» до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Ірбіс-Кіровоград» (далі – Позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкових-повідомлень рішень від 27.06.2013 року №0000990227 та №0000980227.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що у податкового органу не було правових підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень, оскільки господарські операції були спрямовані на настання реальних правових наслідків обумовлених ними та підтверджуються належним чином сформованими первинними документами.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.07.2013 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення від 27.06.2013 року №0000990227 та №0000980227.

Кіровоградська об’єднана державна податкова інспекція Кіровоградської області Державної податкової служби, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.07.2013 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення було прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, що свідчить про відсутність підстав для їх скасування.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Кіровоградської ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку приватного підприємства «Ірбіс-Кіровоград» (код за ЄДРПОУ 37426922) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Дімбуд-Плюс» (код за ЄДРПОУ 34813169) за період з 01.04.2012 року по 30.04.2012 року, на підставі якої було складено Акт №98/22-7/37426922 від 18.06.2013 року.

В Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем:

- п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI ( із змінами та доповненнями) в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 1167.00 грн., в тому числі: за квітень 2012 року -1167.00 грн.;

- п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138 та п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI ( із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства за І півріччя 2012 року на загальну суму 1225.00 грн.;

На підставі зазначеного Акту, 27.06.2013 року Відповідачем було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000980227, яким Позивачу було збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 1459.00 грн., в тому числі за основним платежем – 1167.00 грн., штрафними санкціями у розмірі – 292.00 грн. та податкове повідомлення рішення №0000990227 яким Позивачу було збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток на суму 1531.00 грн., в тому числі за основним платежем – 1225.00 грн. та штрафними санкціями у розмірі – 306.00 грн.

Не погодившись з законністю винесення зазначених податкових повідомлень рішень, Позивач звернувся до суду з метою поновлення своїх порушених прав та інтересів.

Правомірність та обґрунтованість винесення податкових повідомлень рішень від 27.06.2013 року №0000990227 та №0000980227 є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що реальність правових наслідків та господарської мети по правочинам підтверджується наявними в матеріалах справи первинним документами, які фактично підтверджують реальність здійснення господарської операції, а тому винесення податкових-повідомлень рішень №0000990227 та №0000980227від 27.06.2013 року є необґрунтованим та незаконним.

Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів перевірки, підставою для визначення Позивачу грошового зобов’язання за основним платежем з податку на додану вартість та податку на прибуток, стали висновки акту №52/22-7/34813169 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Дімбуд-Плюс», яким було встановлено, що взаємовідносини які складалися з ПП «Дімбуд-Плюс» та його підприємствами-контрагентами не мали на меті досягнення реальних правових наслідків, тобто ці взаємовідносини містять в собі ознаки нікчемних правочинів.

У зв’язку з зазначеним, податковий орган дійшов висновку, що Позивач є вигодонабувачем, тобто здійснював облік операцій з метою податкового обліку операцій, які не носять реального характеру.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що не враховуються при визначені оподатковуваного прибутку, визначені ст.139 ПК України.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв’язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв’язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що правовідносини між Позивачем та ПП «Дімбуд-Плюс» здійснювались на підставі договору купівлі-продажу №1202-10 від 27.04.2012 року.

На думку податкового органу вказаний правочин укладено без мети реального настання наслідків обумовлених цим правочином.

Надаючи оцінку акту перевірки, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що податковою службою, фактично, не досліджувалась реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов’язання з ПДВ та податку на прибуток, а підставою для донарахування спірних податкових зобов’язань стали висновки ДПІ про відсутність факту реального настання наслідків укладеного договору, ним обумовлених, які зроблено лише на відсутність контрагента платника податків за своєю юридичною адресою.

Враховуючи принцип адміністративного судочинства – офіційне з’ясування обставин справи суд апеляційної інстанції встановив суть, зміст та обсяг господарських операцій, які мали місце між Позивачем та ПП «Дімбуд-Плюс».

Факт виконання умов договору купівлі-продажу №1202-10 від 27.04.2012 року, та здійснення господарських операцій, підтверджують наступні документи: податкова накладна №33 від 28.04.2012 року та видаткова накладна №Дб-0000180 від 28.04.2012 року.

Розрахунок за отриманий товар Позивач здійснював у безготівковій формі, що підтверджується банківською випискою по рахунку Позивача та рахунком фактурою №ДБ-1202-10 від 27.04.2012 року.

Використання отриманого товару у власній господарській діяльності підтверджується актами про надання послуг, а саме: №62 від 04.05.2012 року,№63 від 07.05.2012 року,№64 від 10.05.2012 року, №66 від 10.05.2012 року№67 від 10.05.2012 року,№68 від 11.05.2012 року,№69 від 14.05.2012 року,№70 від 14.05.2012 року№71 від 15.05.2012 року,№75 від 16.05.2012 року, №76 від 16.05.2012 року, №78 від 18.05.2012 року,№ 79 від 18.05.2012 року,№80 від 18.05.2012 року,№81 від 24.05.2012 року, №82 від 24.05.2012 року.

Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов’язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Тобто, зазначеними вище документами підтверджується факт реального здійснення господарської операції між Позивачем та ПП «Дімбуд-Плюс», та відповідно правомірність віднесення коштів до податкового кредиту та валових витрат.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між Позивачем та ПП «Дімбуд-Плюс»., а тому податкові повідомлення рішення від 27.06.2013 року №0000990227 та №0000980227 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що Відповідач безпідставно дійшов висновку про заниження позивачем у періоді, що перевірявся, податку на додану вартість та податку на прибуток, а тому оскаржувані податкові повідомлення – рішення підлягають скасуванню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.07.2013 року є обґрунтованим та законним, а підстави для її скасування відсутні.

На підставі наведеного, керуючись, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.07.2013 року по справі №811/2226/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко