Ухвала суду № 41965614, 18.12.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №471/1275/14-к 18.12.2014 18.12.2014 18.12.2014

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2014 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Войтовського С.А.

суддів - Пустовара М.Л., Семенчука О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за № 1401415017000043 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_1 та прокурора прокуратури Братського району Миколаївської області на вирок Братського районного суду Миколаївської області від 16 жовтня 2014 року відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Миколаєва, громадянина Російської Федерації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, обвинуваченого за ст.185 ч.3, ст.15 ч.3, ст.185 ч.3 КК України,

за участю:

секретаря - Жданової О.М.

судового розпорядника - Алексишинця М.П.

прокурора - Брєк Г.С.

обвинуваченого - ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції.

За змістом апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_1 просить змінити вирок суду та звільнити його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Провадження №11-кп/784/744/14 Головуючий першої інстанції: Губанова В.М.

Категорія: ст. 185 ч.3 КК України Доповідач апеляційного суду: Войтовський С.А.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок суду та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_1 покарання за ст. 185 ч.3 КК України у виді 6 років позбавлення волі, за ст. 15 ч.3, ст. 185 ч.3 КК України у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань остаточно призначити ОСОБА_1 до відбування 6 років 6 місяців позбавлення волі.

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ст. 15 ч.3, ст. 185 ч.3 КК України з призначенням покарання у виді 2 років позбавлення волі, за ст. 185 ч.3 КК України з призначенням покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_1 до відбування 5 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 судові витрати на користь НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області витрати за проведення судової експертизи в сумі 442 грн. 26 коп.

2. Узагальнені доводи осіб, які подала апеляційні скарги.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_1, не оскаржуючи доведеність винуватості та кваліфікацію дій, вважає, що йому призначено занадто суворе покарання. Вказує, що він вчинив злочин у зв'язку з відсутністю постійної роботи, розкаявся у скоєному, відшкодував завдану шкоду, потерпілий до нього претензій не має. Також зазначає, що у нього на утриманні знаходиться хвора мати пенсійного віку.

Прокурор прокуратури Братського району Миколаївської області в обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що санкцією ст. 185 ч.3 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 3 до 6 років. Зазначає, що суд призначив покарання за ст. 15 ч.3, ст. 185 ч.3 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки, однак при цьому на вимоги ст. 69 КК України, що передбачає призначення покарання нижче від найнижчої межі, не посилався. Також вважає, що остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі не відповідає ступеню тяжкості злочину та даним про особу обвинуваченого. Посилається на те, що ОСОБА_1 вчинив 2 епізоди тяжких злочинів упродовж однієї доби, не працює, матеріальні збитки не відшкодував. На думку прокурора, остаточне покарання має бути призначено ОСОБА_1 у виді 6 років 6 місяців позбавлення волі.

4. Встановлені судом першої інстанції обставини.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 16.08.2014 року, приблизно о 18 год. 30 хв., за попередньою змовою з невстановленою особою на ім'я ОСОБА_4, з метою викрадення чужого майна, на автомобілі «ВАЗ 2106» прибули до домоволодіння ОСОБА_5, яке розташоване по АДРЕСА_2. Заздалегідь вони взяли з собою спортивну сумку із портативною радіостанцією, електричну шліфувальну машинку марки «Makita», два відрізних круга до неї, подовжувач, монтування, газовий ключ, стамеску, рукавички, маску на обличчя з прорізами для очей. Після цього ОСОБА_1 проник на подвір'я вказаного домоволодіння, де зняв з вікна житлового будинку захисну сітку, просунув руку між віконною рамою і напіввідчиненим вікном, відкрив його та проник всередину будинку, звідки викрав майно (мобільний телефон, жіночі годинники, ювелірні вироби, фотоапарати) всього на суму 17885 грн. Після цього, ОСОБА_1, проник до спальної кімнати вказаного житлового будинку, де за допомогою подовжувача кабелю та кутової шліфувальної машинки зрізав завіси дверей металевого сейфу та таємно викрав гроші в сумі 90000 грн., карабін мисливський гладкоствольний, мисливські набої, а всього на суму 113275 грн.

В той же день, 16.08.2014 року, приблизно о 18 год. 55 хв., ОСОБА_1, перебуваючи в смт. Братське Миколаївської області, діючи повторно, з метою крадіжки чужого майна, взявши з собою спортивну сумку з портативною радіостанцією, електричною кутовою шліфувальною машинкою марки «Makita», два відрізні круги до неї, подовжувач, монтування, газовий ключ, стамеску, рукавички, прибув до домоволодіння ОСОБА_6, розташованого по АДРЕСА_3. Після цього, ОСОБА_1 через огорожу проник на подвір'я вказаного домоволодіння, підійшов до вікна житлового будинку, частина якого була у напіввідкритому положенні, зняв захисну сітку, просунув руку та, відчинивши вікно, проник до будинку, звідки намагався вчинити крадіжку майна, однак не довів злочин до кінця, з причин, що не залежали від його волі.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу обвинуваченого та дійшов висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі.

Заслухавши доповідь судді; пояснення прокурора на підтримку доводів апеляційної скарги прокурора прокуратури Братського району та його думку про залишення апеляційної скарги обвинуваченого без задоволення; пояснення обвинуваченого, який просив задовольнити його апеляційну скаргу і звільнити від відбування покарання з випробуванням та залишити апеляцію прокурора без задоволення; повторно дослідивши дані про особу обвинуваченого; переглянувши судове рішення в межах апеляційних скарг, обговоривши викладені в них доводи та вивчивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

5. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні рішення та положення закону, яким він керувався.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, в яких він обвинувачується, за обставин, встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджується доказами, дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст. 185 ч. 3 КК України, як крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло, що завдало значної шкоди потерпілому та за ст. 15 ч.3, ст. 185 ч.3 КК України, як замах на викрадення чужого майна, вчинений повторно, поєднаний з проникненням у житло.

Доведеність винуватості та кваліфікація дій ОСОБА_1 апелянтами не оскаржується.

Що стосується призначення покарання обвинуваченому, то доводи прокурора про неправильне призначення ОСОБА_1 покарання за ст. 15 ч.3, ст. 185 ч.3 КК України, є слушними.

Так, санкцією ст.185 ч.3 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 3 до 6 років.

Між тим, з вироку вбачається, що суд за ст. 15 ч.3, ст. 185 ч.3 КК України призначив покарання у виді 2 років позбавлення волі та своє рішення в цій частині не мотивував. При цьому, положень ст. 69 КК України, якою передбачено призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленою санкцією статті, суд не застосовував.

Підстав для призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_1 нижче від найнижчої межі за злочин, передбачений ст. 15 ч.3 ст. 185 ч.3 КК України, апеляційний суд також не вбачає.

При призначенні покарання за ст. 15 ч.3, ст. 185 ч.3 КК України апеляційний суд враховує тяжкість злочину, який відноситься до категорії тяжких, дані про особу обвинуваченого, зокрема, те, що він вважається не судимим та має посередню характеристику за місцем проживання. Також апеляційний суд приймає до уваги, що вказаний злочин є незакінченим.

Що стосується покарання, яке призначено за ст. 185 ч.3 КК України у виді 5 років позбавлення волі, то апеляційний суд вважає його призначеним у відповідності до вимог ст.65-67 КК України.

З матеріалів справи вбачається, що обвинувачений ОСОБА_1 відшкодував матеріальні збитки потерпілим ОСОБА_7, ОСОБА_5 Вказана обставина підтверджується відповідними заявами потерпілих та розпискою про отримання викраденого майна, а тому посилання прокурора на невідшкодування завданих збитків, є неспроможними.

Призначаючи ОСОБА_1 остаточне покарання, на підставі ст. 70 ч.1 КК України, апеляційний суд враховує тяжкість злочинів, які відносяться до категорії тяжких, дані про особу обвинуваченого, відшкодування збитків і вважає, що покарання слід призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 5 років позбавлення волі.

У зв'язку з наведеним, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.

Що стосується доводів обвинуваченого ОСОБА_1 про звільнення його від відбування покарання з випробуванням, то вони задоволенню не підлягають. Підстав для такого звільнення апеляційний суд не вбачає.

Посилання апелянта на те, що злочини вчинені у зв'язку з відсутністю постійної роботи та доходу, не є підставою для застосування ст. 75 КК України.

Наявність у ОСОБА_1 матері похилого віку, в даному випадку, також не являється підставою для звільнення його від відбування покарання, оскільки даних про те, що вона перебуває на утриманні саме обвинуваченого, в матеріалах кримінального провадження немає. Більш того, ОСОБА_1 не працює, доходу не отримує, а тому вважати, що мати перебуває на його утриманні, є неможливим.

Таким чином, на підставі п. 4 ч.1 ст.409, п.2 ч.1 ст. 420 КПК України вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність з постановленням в цій частині свого вироку.

Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 409, 420 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, апеляційну скаргу прокурора прокуратури Братського району Миколаївської області задовольнити частково.

Вирок Братського районного суду Миколаївської області від 16 жовтня 2014 року відносно ОСОБА_1 в частині призначеного покарання - скасувати.

Ухвалити в цій частині свій вирок та призначити ОСОБА_1 покарання: за ст. 185 ч.3 КК України - у виді 5 років позбавлення волі; за ст. 15 ч.3, ст. 185 ч.3 КК України - у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_1 до відбування покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Строк відбування покарання обчислювати з моменту затримання ОСОБА_1, з 16.08.2014 року.

Запобіжний захід залишити у виді тримання під вартою.

В іншій частині вказаний вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

На вирок може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 3 місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той же строк з дня вручення йому копії.

Судді

Войтовський С.А. Пустовар М.Л. Семенчук О.В.