Ухвала суду № 41963436, 10.12.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 452/3796/13-кГоловуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/783/612/14 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 року м.Львів

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

під головуванням судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

розглянула у закритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12013150290000203 за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 28 липня 2014 року відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродження м.Львова, проживаючого в АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 152, ч.1 ст. 153 КК України, -

з участю прокурора ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_6

захисника ОСОБА_8

ВСТАНОВИЛА:

обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу на вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 28 липня 2014 року в якій просить вказаний вирок скасувати, а його виправдати.

Вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 28 липня 2014 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 152, ч.1 ст. 153 КК України та відповідно до ст.. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим обрано остаточне покарання за сукупністю злочинів позбавлення волі на строк чотири роки.

Початок строку відбування покарання рахувати ОСОБА_6 з моменту його затримання та взяття під варту в порядку виконання вироку суду. Зараховано в строк покарання час затримання та тримання під вартою ОСОБА_6 з 2 квітня по 23 травня 2013 року.

Вирішено питання з речовими доказами.

На думку апелянта винесений вирок є незаконним, а висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, а також суд не взяв до уваги докази його невинуватості.

В своїй апеляційній скарзі вказує, що покази потерпілої та свідків у вироку є перекрученими, а протокол пред`явлення особи до впізнання повинен бути судом визнаний як недопустими доказом, оскільки під час проведення впізнання не виконані вимоги ч.9 ст. 228 КПК України, потерпілу працівники міліції виводили в коридор, вона вказувала на іншу особу, а також, впізнання проводилось без захисника, хоч він вже був затриманим.

Крім того, зазначає, що за результатами обшуку в нього не було вилучено одяг, який описувала потерпіла в день написання заяви про злочин, та суд не аналізував покази свідка ОСОБА_9 .

ОСОБА_6 вважає, що жодних доказів його винуватості у вчиненні інкримінованих йому злочинів немає, а з роздруківок дзвінків його телефону вбачається, що ні вхідних, ні вихідних дзвінків в момент вчинення кримінального правопорушення не здійснювалось, хоча потерпіла вказує, що на момент зґвалтування, до її нападника дзвонили і він розмовляв по телефону.

При апеляційному розгляді справи обвинувачений та його захисник підтримали вимоги та доводи апеляційної скарги.

Прокурор та потерпіла заперечили апеляцію.

Згідно вироку суду, ОСОБА_6 6 березня 2013 року приблизно о 5 год 45 хв. маючи умисел на статеві зносини із застосуванням фізичного насильства підійшов до гр. ОСОБА_10 , яка прибирала вулицю біля будинку АДРЕСА_2 , з метою подолання спротиву, наніс їй удар кулаком в обличчя, заподіявши струс головного мозку та інші тілесні ушкодження, які відносяться до легких з короткочасним розладом здоров`я, після чого задля подальшого приборкання потерпілої став погрожувати застосуванням фізичного насильства, взявши її за волосся затягнув за кут будинку АДРЕСА_2 , де вступив з нею в статеві зносини проти її волі.

Своїми умисними діями ОСОБА_6 вчинив зґвалтування, тобто зносини зі застосуванням фізичного насильства та погрозою застосування фізичного насильства, тобто злочин, передбачений ч.1 ст. 152 КК України.

Крім того, ОСОБА_6 6 березня 2013 року в м.Самборі Львівської області приблизно о 5 год 50 хв. після зґвалтування ОСОБА_10 біля будинку АДРЕСА_2 , маючи умисел на задоволення статевої пристрасті неприродним способом, застосувавши до потерпілої фізичне насильство, подолавши її волі, заподіявши ОСОБА_10 тілесні ушкодження.

Таким чином ОСОБА_6 вчинив умисне насильство задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства злочин, передбачений ч.1 ст. 153 КК України.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника, прокурора та потерпілу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги обвинуваченого слід відмовити виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд судом першої інстанції проводився відносно обвинуваченого ОСОБА_6 в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та зробив висновок про вину ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.152, ч.1 ст.153 КК України. Такий висновок суду підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

Твердження апелянта про те, що потерпіла ОСОБА_10 в судовому засіданні давала інші покази не відповідають дійсності, оскільки згідно звукозапису судового засідання від 11.12.2013 року, потерпіла розповіла про обставини вчинення відносно неї злочину та вказала на ОСОБА_6 , як особу, що вчинила даний злочин.

Також, як вбачається із звукозапису судових засідань від 13.01.2014р та від 31.03.2014р. свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 надавали покази, які за своїм змістом є однаковими з показами які записані у вироку суду, а відтак покликання ОСОБА_6 , що такі покази були перекручені судом є голослівними.

Крім того, не відповідає дійсності зазначене в апеляційній скарзі те, що дані протоколу пред`явлення особи до впізнання як доказ повинні бути судом визнані як недопустимими.

Слідча дія пред`явлення особи до впізнання була проведене у відповідності до чинного нормативного процесуального законодавства. Як вбачається з протоколу про пред`явлення особи до впізнання, такий був зачитаний в голос і в учасників слідчої дії, в тому числі ОСОБА_6 , не було заяв чи зауважень відносного нього.

Колегія суддів критично ставиться до твердження апелянта, що відсутність в момент вчинення зґвалтування, дзвінків з його телефону доводить його непричетність до злочину, оскільки даний факт не може свідчити про відсутність вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 152, ч.1 ст.153 КК України.

Суд першої інстанції досліджуючи в сукупності докази по даному кримінальному провадженні дійшов до вірного переконання про наявність вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому діянь.

При апеляційному розгляді даної справи потерпіла ОСОБА_10 категорично ствердила, що саме ОСОБА_6 її зґвалтував.

Виходячи з вище наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в повній мірі дослідив обставини справи, належним чином оцінив наявні докази та дійшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 152, ч.1 ст.153 КК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б тягли скасування чи зміну вироку, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 28 липня 2014 року відносно ОСОБА_6 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 152, ч.1 ст. 153 КК України залишити без змін, а апеляцію обвинуваченого - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту проголошення, а засудженим з моменту вручення копії ухвали.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4