Рішення № 41962962, 09.12.2014, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/4613/14-ц

Провадження №2/463/1913/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2014 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді - Грицка Р.Р.,

при секретарі - Вовк М.В.,

з участю прокурора - Павлиско Н.Р.,

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Орган опіки і піклування Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та встановлення факту, що має юридичне значення,

в с т а н о в и в :

позивач звернулася в суд з позовом до відповідача, який в процесі розгляду справи був уточнений та відповідно до якого просить ухвалити рішення, яким встановити факт, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 це одна і та ж сама особа; позбавити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав щодо малолітніх дітей: доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3; стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти на її користь на утримання дітей: доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі по 385,80 гривень щомісячно на кожну дитину, починаючи з 10 жовтня 2012 року до досягнення дітьми повноліття.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 28 грудня 2002 року уклала з відповідачем шлюб, який зареєстрований Міським відділом реєстрації актів громадського стану Львівського обласного управління юстиції, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за № 3687. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_3 вирішив змінити своє прізвище на прізвище позивача - «ОСОБА_3». Оскільки відповідач не змінив паспорта після реєстрації шлюбу, тому просить встановити факт, що ОСОБА_3 та ОСОБА_3 це одна і та ж особа. 06 березня 2009 року рішенням Миколаївського районного суду Львівської області шлюб між сторонами розірвано. Від шлюбу у сторін народилося двоє дітей: донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3. Діти проживають разом з нею і повністю перебувають на її утриманні. Відповідач фактично залишив позивача через три місяці після народження сина, вона не знала його місця перебування, бо він переховувався від правоохоронних органів, оскільки перебував у розшуку. На даний час ОСОБА_3 з 09 серпня 2004 року по даний час утримується у Львівському слідчому ізоляторі. Таким чином він повністю ухилився від виконання батьківських обов'язків щодо своїх дітей, не цікавиться їхнім життям, навчанням, вихованням, не спілкується з дітьми та не надає жодної матеріальної допомоги. У добровільному порядку не сплачує аліменти, тому просить відповідача позбавити батьківських прав щодо малолітніх дітей та стягувати на її користь аліменти у розмірі по 385,80 гривень на кожну дитину, починаючи з 10 жовтня 2012 року до досягнення дітьми повноліття.

Позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, дали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, не заперечують проти ухвалення заочного рішення, просять суд позов задоволити.

Прокурор Павлиско Н.Р. в судовому засіданні висловилась про підставність та обґрунтованість позовних вимог, оскільки поведінка відповідача є байдужою по відношенню до своїх дітей, він не цікавиться їхнім життям, здоров'ям, повністю ухилився від виконання батьківських обов'язків, а тому просила позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, відмовився від отримання копії позовної заяви з додатками до такої, що підтверджується актами, складеними працівниками Львівського слідчого ізолятора, а тому згідно зі ст.224 ЦПК України проведено заочний розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Представник третьої особи - Органу опіки і піклування Миколаївської районної державної адміністрації в судове засідання не з'явився, подавши при цьому заяву про розгляд справи у відсутності представника, позовні вимоги в частині позбавлення батьківських прав підтримують повністю.

Заслухавши пояснення учасників процесу, свідків, дослідивши матеріали справи в їх сукупності та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог ст.215 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Згідно з п.6 ч.1 ст.256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначенні в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Відповідно до Свідоцтва про одруження від 28 грудня 2002 року виданого Львівським міським відділом реєстрації актів громадянського стану Львівського обласного управління юстиції (а.с.10), про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за № 3687 сторони зареєстрували шлюб. Після реєстрації шлюбу відповідач взяв прізвище дружини - «ОСОБА_3».

Згідно з Свідоцтвом про народження (а.с.11), ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2, батьками зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Згідно з Свідоцтвом про народження (а.с.11), ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_3, батьками зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Відповідно до вимог п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей. Пунктом 16 даної Постанови передбачено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Згідно зі ст.150 СК України, батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний та моральний розвиток.

Відповідно до ст.155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно зі ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Судом встановлено, що відповідач не цікавиться своїми дітьми, їхнім життям та майбутнім, матеріально не допомагає. Діти проживають з матір'ю, яка піклується про їхній розвиток, займаються їхнім вихованням та забезпечує всім необхідним.

Як вбачається з довідки, виданої Львівським слідчим ізолятором (а.с.20), ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, заарештований за ч.3 ст.186 КК України та утримується у Львівському слідчому ізоляторі з 09 серпня 2004 року по даний час.

Згідно з Висновку комісії Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області з питань захисту прав дитини від 08 травня 2014 року (а.с.15), комісія вважає за доцільне ОСОБА_2 звернутися з позовною заявою в суд про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до Акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 10 червня 214 року, то вони зразкові, сім'я користується авторитетом у жителів с.Розвадів Миколаївського району Львівської області.

Згідно зі ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно з ч.1 ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

При визначенні розміру аліментного забезпечення суд, вирішуючи справу у межах заявлених вимог (ст.11 ЦПК України), та відповідно до вимог ст.182 СК України враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.2 ст.182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст.184 цього Кодексу.

Законодавство України встановлює пріоритет інтересів дітей при вирішенні сімейних спорів (ч.8 ст.7 СК України), а також зобов'язує дотримуватись засад рівності їх прав щодо батьків (ст.142 цього ж Кодексу) та справедливості у врегулюванні сімейних відносин (ч.9 ст.7 СК України).

Згідно з довідкою про доходи від 20 жовтня 2014 року, позивач ОСОБА_2 працює викладачем у Новороздільському професійному ліцеї, загальна сума доходу за період часу з 01 квітня 2014 року по 30 вересня 2014 року становить 21144,34 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, оскільки за минулий час можуть бути присудженні, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача. Проте, в процесі розгляду справи позивачем таких доказів не було представлено та судом не здобуто.

Згідно з поясненнями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, даними у судовому засіданні, відповідач зовсім не займається вихованням своїх дітей, не надає допомоги на їх утримання, не спілкується з ними та повністю ухилився від виконання своїх батьківських обов'язків. Вихованням дітей займається позивач, діти забезпечені всім необхідним.

Таким чином, в процесі розгляду справи судом здобуто достатньо доказів ухилення відповідача від виконання ним своїх батьківських обов'язків, що дає підстави до задоволення позову частково.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, 224, 256-259, 367 ЦПК України, ст.ст.150, 155, 164, 165, 189-201 СК України, суд, -

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_2 - задоволити частково.

Встановити факт, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 є одна і та ж особа.

Позбавити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав щодо малолітніх дітей: доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Стягувати з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Львова, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 аліменти на дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі по 385,80 гривень щомісячно на кожну дитину, починаючи з 01 вересня 2014 року до досягнення дітьми повноліття.

Рішення суду у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 243,60 гривень судового збору та в дохід держави 243,60 гривень судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання заяви про його перегляд.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Грицко Р. Р.