Ухвала суду № 41960753, 11.12.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/1505/2014(м)

263/4506/14-ц

Категорія 24 Головуючий у 1-й інстанції Соловйов О.Л.

Суддя-доповідач Мироненко І.П.

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

11 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Мироненко І.П.

суддів Супрун М.Ю., Осипчук О.В.

при секретарі Одінцові Е.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 серпня 2014 року за позовом Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» (далі ККП «Маріупольтепломережа») до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за теплову енергію,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 серпня 2014 року позов ККП «Маріупольтепломережа» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ККП «Маріупольтепломережа» заборгованість за теплову енергію за період з 01 жовтня 2007 року по 01 травня 2014 року у розмірі 8 816 грн. 75 коп., 3% річних у розмірі 699 грн. 84 коп., інфляційні витрати у розмірі 356 грн. 45 коп., судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду та неповне з'ясування обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволені позову.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, судова повістка надіслана йому за зареєстрованим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1, повернулася на адресу суду з відміткою пошти «адресат не проживає, виїхали до Росії».

Дана адреса зазначена апелянтом - відповідачем ОСОБА_2 і в апеляційній скарзі, заяв про зміну місця проживання до суду не надходило.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд розглянув справу на підставі ч.2 ст. 305 ЦПК України за відсутності відповідача ОСОБА_2, який відповідно до положень ч.5 ст. 74, ст. 77 ЦПК України є належно повідомленим.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника позивача Шевчунасу М.А., дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

. 308 , , ? ? ? . ? ? ? ? .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у порушення положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у період з 01 жовтня 2007 року по 01 травня 2014 року відповідач не сплачував ККП «Маріупольтепломережа» кошти за надані послуги. Неукладення договору про надання житлово-комунальних послуг у письмовій формі не звільняє відповідача від обов'язку оплачувати надані послуги. Оскільки відповідачем порушене грошове зобов'язання, відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, підлягають сплаті інфляційні та 3% річних.

З таким висновком суду колегія суддів не може не погодитися, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Згідно положень ст.ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», п. 30 Правил надання послуг центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, споживачі наданих послуг, зобов'язані своєчасно та в установлені договором строки оплачувати надані послуги.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалося сторонами, відповідач ОСОБА_2 зареєстрований і проживає в АДРЕСА_1 та отримує послуги з теплопостачання.

Встановивши неналежне виконання відповідачем обов'язку щодо оплати за гаряче водопостачання та користування тепловою енергією, які надаються ККП «Маріупольтепломережа», суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення заборгованості, що утворилася за період з 01 жовтня 2007 року по 01 травня 2014 року в розмірі 8 816 грн. 75 коп.

Визначаючи розмір опалюваної площі, суд обґрунтовано виходив з положень п.2 постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, яким розмір опалюваної площі визначається як загальна площа квартири без урахування площі лоджій, балконів. Розрахунок нарахувань за послуги централізованого опалення здійснюється на підставі наданої документації щодо розміру опалювальної площі від обслуговуючої організації, на балансі якої перебуває система централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Згідно особового рахунку розмір опалюваної площі квартири АДРЕСА_1 складає 30, 5 кв.м.

Посилання апелянта на зменшення опалюваної площі на 2,3 кв.м. у зв'язку із відсутністю у ванній кімнаті сушителя для рушників, колегією суддів до уваги не приймаються. Відповідно до діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства, сушитель для рушників не є опалювальним приладом, а отже його відсутність не дає підстав для проведення перерахунку загальної опалюваної площі квартири.

Доводи апеляційної скарги щодо не надання обґрунтування вартості послуг, оскільки в матеріалах справи є тільки рішення міської ради про встановлення тарифів з 2011 року, заслуговують на увагу, проте це не вплинуло на правильність прийнятого рішення.

Апеляційний суд задовольнив клопотання представника позивача про залучення доказів на спростування доводів апеляційної скарги, а саме: копії рішень виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 177 від 26 липня 2006 року про встановлення з 01 серпня 2006 року тарифів на послуги тепло-, водопостачання та водовідведення; № 314 від 27 серпня 2008 року про встановлення з 01 жовтня 2008 року тарифів опалення та гаряче водопостачання, що надаються ККП «Маріупольтепломережа»; № 406 від 13 листопада 2008 року про тимчасове зупинення дію рішення № 314 від 27 серпня 2008 року в частині підвищення тарифів для населення з 01 листопада 2008 року та 01 грудня 2008 року; № 448 від 22 грудня 2010 року про узгодження вартості послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання, оскільки такі докази мають суттєве значення по справі для правильного вирішення, що відповідає положенням ч.2 ст. 303 ЦПК України.

Наданий позивачем розрахунок нарахувань узгоджується з тарифами, встановленими вищенаведеними рішеннями міської ради, і проводився за централізоване опалення за період з 01 листопада 2008 року по 01 грудня 2012 року з урахуванням показів лічильника, а решту періоду виходячи з розміру опалюваної площі, гаряче водопостачання - виходячи із норми споживання.

Не є обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо не застосування судом строків позовної давності.

Відповідно до положень ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно ч.ч. 2,3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

За змістом вказаних норм перебіг позовної давності переривається поданням заяви про видачу судового наказу та починається заново з поданням відповідного позову після скасування судового наказу.

В даному випадку, суд першої інстанції вірно витлумачивши зміст вказаних норм дійшов правильних висновків, що судовим наказом, виданим Жовтневим районним судом м. Маріуполя 15 червня 2010 року, який скасовано лише 27 грудня 2013 року, було перервано строк позовної давності, а з огляду на те, що позов пред'явлено до суду 15 травня 2014 року, позивачем не було пропущено строк позовної давності.

Також необґрунтованими є доводи апеляційної скарги щодо неможливості застосування до даних правовідносин положень ст. 625 ЦК України.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд першої інстанції навів правове обґрунтування прийнятого ним рішення, з яким погоджується і колегія суддів. Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч.2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Відсутність оформлених договірних відносин, за умови існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг, не звільняє боржника від сплати заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, нарахованих на суму заборгованості.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення грошових нарахувань за прострочку виконання грошового зобов'язання на підставі ст. 625 ЦК України.

Інші доводи апеляційної скарги наведених висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів.

Таким чином, переглядаючи справу відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає апеляційних підстав для скасування рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 підлягає відхиленню.

При подачі апеляційної скарги ОСОБА_2 просив звільнити його від сплати судового збору на підставі Законів України «Про судовий збір» та «Про захист прав споживачів».

Враховуючи, відсутність підстав, передбачених п.7 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» для звільнення від сплати судового збору, оскільки відповідач ОСОБА_2 самостійних вимог про захист порушених прав не заявляв, ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 24 листопада 2014 року сплата судового збору в розмірі 121 грн. 80 коп. була відстрочена до розгляду справи по суті.

Оскільки в задоволені апеляційної скарги ОСОБА_2 відмовлено, на підставі ч.1 ст. 88 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_2 в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 121 грн. 80 коп.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 серпня 2014 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 121 грн. 80 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: