Рішення № 41960026, 16.12.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 140/2772/14-ц Провадження № 22-ц/772/3569/2014Головуючий в суді першої інстанції Слободяник Т. В.Категорія 50 Доповідач Міхасішин І. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого: Міхасішина І.В.

Суддів: Войтка Ю.Б., Стадника І.М.,

При секретарі: Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 03 листопада 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей , -

встановила:

15 жовтня 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просила стягувати з відповідача на її користь на утримання малолітніх дітей - сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти в твердій грошовій сумі по 1000 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви і до досягнення кожною дитиною повноліття з проведенням індексації відповідно закону.

03 листопада 2014 року позивач подала заяву про зменшення позовних вимог в частині розміру аліментів, зменшивши суму з 1000 грн. до 750 грн. щомісячно на кожну дитину.

Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 03 листопада 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання сина - ОСОБА_5., ІНФОРМАЦІЯ_1, дочки - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, у твердій грошовій сумі по 750 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи з 15.10.2014 року і до досягнення дітьми повноліття з проведенням індексації відповідно до закону, судові витрати за надання правової допомоги в сумі 1948, 80 грн., на користь держави судовий збір в сумі 243, 60 грн.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі по 500 грн. на кожну дитину щомісячно, посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначав, що судом першої інстанції не враховано стан здоров'я платника аліментів та його матеріальне становище, оскільки він не має постійної роботи та заробітку, а також він здійснює догляд за батьком - інвалідом І-ої групи.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали, просили колегію суддів її задовольнити.

Позивач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_7 проти апеляційної скарги заперечили, просили суд її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшла висновку, що скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що отримувач аліментів - позивач у справі не працює, дочка ОСОБА_6 хворіє, а відповідач має задовільний стан здоров'я, на його утриманні не перебувають інші діти чи непрацездатні батьки, а згідно квитанцій про перерахунок коштів на ім'я позивача останній має змогу знайти заробіток для сплати аліментів в сумі по 750 грн. щомісячно на кожну дитину.

З такими висновками суду першої інстанції в повній мірі погодитися неможливо.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

По справі встановлено, що сторони перебували між собою у зареєстрованому шлюбі.

Від шлюбу мають спільних дітей - сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, дочку - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають разом з матір'ю та перебувають на її утриманні (а.с. 13).

ОСОБА_4 не працює, перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 17 травня 2012 року по 14 лютого 2015 року (а.с. 20), та отримує матеріальну допомогу до догляду за дитиною (а.с. 14-19).

Як вбачається з копії трудової книжки, на момент розгляду справи відповідач ОСОБА_2 офіційно не працює, як суб'єкт підприємницької діяльності не зареєстрований (а.с. 29, 31).

ОСОБА_2 було надано докази про те, що ним сплачувалась плата дитячий навчальний заклад №4 «Сонечко» з листопада 2013 року по жовтень 2014 року, перераховано на картковий рахунок ОСОБА_4 кошти в сумі 500 грн. від 07.07.2014 року, 2500 грн. від 14.07.2014 року, 1000 грн. від 14.08.2014 року, 1000 грн. від 22.09.2014 року та 1500 грн. від 17.10.2014 року, а також був придбаний дитячий одяг (а.с. 58).

Згідно з ч.ч. 1,4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ст. 184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менше мінімального розміру, передбаченого частиною другою статті 182 цього кодексу, то дитині призначається відповідно до закону державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і 30 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що непрацездатний батько відповідача не перебуває на утриманні останнього.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни це особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до цього Закону.

Матеріалами справи встановлено, що батько відповідача - ОСОБА_8 є інвалідом І-ої групи загального захворювання і потребує постійної сторонньої допомоги та догляду, тобто є непрацездатним членом сім'ї.

Як роз'яснено рішенням Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року у справі N1-8/99 (справа про офіційне тлумачення терміна "член сім'ї") , членом сім'ї, що перебуває на утриманні військовослужбовця (пункт 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"), є та з визначених у пункті 1 цього Рішення особа, що перебуває на повному утриманні військовослужбовця або одержує від нього допомогу, яка є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. Це особи, що не мають власних доходів, або особи, пенсія, стипендія чи інший сукупний середньомісячний дохід яких не перевищує офіційно встановленої межі малозабезпеченості (до законодавчого визначення прожиткового мінімуму). До них належать, зокрема, непрацездатні.

Згідно з ст. ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2014 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність становить 949 гривень.

Як вбачається з довідки Немирівського районного управління Пенсійного фонду України від 06.11.2014 ОСОБА_8 з січня 2014 року по листопад 2014 року отримує пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання в розмірі 1435, 31 грн., 1463, 78 грн., 1500, 05 грн., 1597, 16 грн., 1608, 55 грн., 1636, 07 грн.

Виходячи з чого, розмір пенсії ОСОБА_8 перевищує встановлений законом прожитковий мінімум, а тому батько відповідача не перебуває на утриманні останнього.

Згідно з ч.1 ст. 203 СК України дочка, син крім сплати аліментів зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

ОСОБА_2 перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення, сім'ї та молоді Немирівської райдержадміністрації і отримує компенсаційні виплати по догляду за батьком інвалідом І-ої групи ОСОБА_8 з 30 серпня 2010 року в розмірі 182, 70 грн. щомісячно, що підтверджується довідкою управління від 21.10.2014 №607955 (а.с.28).

Тобто на надання відповідної допомоги непрацездатному батьку відповідач отримує грошову допомогу за рахунок держави. Разом з тим, позивачем не надано жодних доказів, що він несе додаткові витрати, пов'язані з наданням допомоги своєму батьку.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги доводи відповідача про те, що ним здійснюються додаткові фінансові витрати на утримання непрацездатного батька.

Проте висновки суду першої інстанції, що дочка ОСОБА_6 хворіє, а тому її стан здоров'я повинен бути врахований відповідно до норм ст. 182 СК України, не ґрунтуються на матеріалах справи. Будь-яких доказів хвороби дитини та необхідності нести витрати на медичну допомогу не надано та судом не досліджувалося.

Так само не приймаються до уваги колегією суддів доводи відповідача, що його стан здоров'я не враховано судом першої інстанції, через те, що він хворіє на хронічну екзему, оскільки такі докази до суду першої інстанції відповідачем не подавалися, поважних причин їх неподання не наведено. Крім того, жодних доказів, що ОСОБА_2 несе додаткові витрати на своє лікування та медичне обслуговування не надано.

Також висновки суду про те, що раніше проведені ОСОБА_2 добровільні виплати свідчать про те, що останній має можливість сплачувати щомісячно на кожну дитину по 750 грн. не відповідають обставинам справи, оскільки дохід останнього є мінливим і нерегулярним, будь-яких доказів щодо розміру та джерела доходів відповідача суд не досліджував, а висновки суду ґрунтуються на припущеннях, що є недопустимим.

Відповідно до ст.ст.7, 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» розмір становить 1218 гривень. Прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років становить 1032 гривні.

Отже, відповідно до вимог ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на двох дітей до 6 років не може становити суму менше 619,2 грн.

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі визнає вимоги щодо сплати аліментів на кожну дитину в розмірі 500 грн. щомісячно.

Враховуючи встановлені обставини справи, зібрані докази та норми ст.ст. 182, 141 СК України, колегія суддів приходить до висновку, що доводи ОСОБА_2 про можливість сплати аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей в сумі 500 грн. щомісячно є обґрунтованими.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а тому рішення суду підлягає зміні, а розмір аліментів, які підлягають до стягнення з відповідача зменшенню до 500 грн. щомісячно.

Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України , якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Виходячи з чого, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 підлягає стягненню 1305,7 грн. витрат на правову допомогу та 163,2 грн. судового збору в дохід держави.

Керуючись ст. 307, п.1.ч.1 ст. 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 03 листопада 2014 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) аліменти на утримання сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі по 500 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи з 15 жовтня 2014 року і до досягнення дітьми повноліття з проведенням індексації відповідно до закону, судові витрати за надання правової допомоги в сумі 1035,7 грн., на користь держави судовий збір в сумі 163, 2 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ І.В. Міхасішин

Судді: /підпис/ Ю.Б. Войтко

/підпис/ І.М. Стадник

З оригіналом вірно: