Постанова № 41959467, 18.12.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 року Справа №920/1775/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників:

позивач - Легка І.В.;

відповідач - не з'явився;

третя особа - не з'явилась

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №4213С/1-35) на ухвалу господарського суду Сумської області від 22 жовтня 2014 року по справі №920/1775/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська машинобудівна компанія "Салверст", м. Глухів Сумської області

третя особа - Приватне підприємство "Українська верстатобудівна компанія "Салвер", м. Глухів Сумської області

про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22 жовтня 2014 року по справі (суддя Лугова Н.П.) позовну заяву повернуто позивачу на підставі п.п. 4, 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач з ухвалою господарського суду не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить ухвалу скасувати, матеріали справи повернути до господарського суду Сумської області для розгляду по суті.

Будучи належним чином ухвалою суду повідомленими про дату і місце судового розгляду, відповідач і третя особа у судове засідання не з'явились, повноважних представників до суду не направили. Відзивів на скаргу не надали.

Враховуючи належне повідомлення учасників процесу про час та місце засідання суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності відповідача та третьої особи за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська машинобудівна компанія "Салверст" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою від 22.10.2014 року господарський суд повернув позовну заяву з посиланням на п.п. 4, 6 1 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, а саме, до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку, а також не надано належних доказів надсилання відповідачу копій позовної заяви та доданих до неї документів.

Проаналізувавши ухвалу господарського суду, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст. 1 цього Кодексу, зокрема - це підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Статтею 63 Господарського процесуального кодексу України передбачені підстави повернення позовної заяви, зокрема, у випадках, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі та не подано доказів надсилання сторонам у справі копій позовної заяви та доданих до неї документів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач, згідно позовної заяви просить суд в рахунок погашення заборгованості третьої особи перед банком за кредитними договорами на загальну суму 6 817 442,26 грн., яка визнана рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 15.07.2009 року, звернути стягнення на предмет іпотеки (нерухоме майно, що є власністю відповідача) шляхом визнання права власності за позивачем за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на зазначене майно, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

У відповідності до норм чинного законодавства, вимога заставодержателя про звернення стягнення на предмет застави оплачується судовим збором як вимога немайнового характеру, якщо така вимога пред'явлена після вирішення вимоги про виконання основного зобов'язання (стягнення заборгованості тощо).

Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 15.07.2009 року (справа №2-432/2009) з Приватного підприємства «Українська верстатобудівна компанія «Салвер» та Сивоконя О.Ф. стягнуто на користь ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" заборгованість за кредитним договором №02/11-01-08 в сумі 3626984,57 грн., за кредитним договором №03/11-01-08 в сумі 3190457,57 грн., за кредитним договором №09V/11-01-08 в сумі 791564,75 грн., всього 7609025,01 грн. у солідарному порядку.

Зазначене рішення набрало законної сили.

Наявність рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 15.07.2009 року (справа №2-432/2009) встановлена рішенням господарського суду Сумської області від 19.06.2013 року по справі №5021/2865/2011, де сторонами є ПАТ "Банк "Фінанси та кредит", ТОВ "Українська машинобудівна компанія "Салверст", ПП "Українська верстатобудівна компанія "Салвер".

Отже, позовна заява про звернення стягнення на предмет іпотеки подається як вимога немайнового характеру, оскільки пред'явлена після вирішення вимоги про стягнення заборгованості за основним зобов'язанням.

Тому, позивач, звертаючись до суду правомірно сплатив судовий збір в сумі 1218 грн.

Відповідно до статті 56 Господарського процесуального кодексу України позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження надіслання копії позовної заяви з додатками відповідачу та третій особі у справі, позивач надав до господарського суду опис вкладення поштового відправлення, виданий поштовим відділенням, що містить назву відповідача та третьої особи, яким адресовані ці поштові відправлення.

Місцевий господарський суд, при винесенні ухвали про повернення позовної заяви, виходив з того, що сторонам направлені не всі копії документів, оскільки додатки, надані суду разом з позовною заявою складають 48 аркушів, в той час, як додатки, відправлені на адресу учасників процесу містять по 20 аркушів.

Позивач, таку розбіжність в кількості аркушів пояснює тим, що копії окремих документів, направлених сторонам у справі, виконанні на обох сторінках аркуша, у той час як надані до суду копії документів позивач розмістив на окремих аркушах.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України опис вкладення поштового відправлення є доказом. У випадку сумніву в його вірогідності, чи дійшовши висновку про недостатність такого доказу, суд міг і повинен був витребувати додаткові докази, але не мав законних підстав для повернення позовної заяви.

Отже, повертаючи позовну заяву без розгляду за відсутності у ній посилань на докази, які підтверджують викладені обставини, місцевий господарський суд не звернув уваги, що звернення підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб, суб'єктів підприємницької діяльності до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів є їх правом, яке включає в себе визначення як предмету спору, так обсягу тих фактичних даних, якими обґрунтовуються вимоги і, виходячи з покладеного статтею 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язку доведення обставин справи на сторони, визнавати відсутність чи достатність доказів, тобто давати оцінку доведеності обставин справи, на стадії підготовки справи до розгляду суд не вправі.

Перевіривши на відповідність вказаним нормам позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит", встановивши, що копію позовної заяви направлено відповідачу та третій особі, належним чином, а додані документи, які направлені до господарського суду Сумської області, також є у наявності у відповідача та третьої особи, апеляційний господарський суд вважає, що висновок господарського суду першої інстанції про наявність підстав для застосування пункту 6 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України є помилковим та не узгоджується з вимогами статті 56 зазначеного Кодексу.

З огляду на наведене, та враховуючи, що передбачений статтею 63 Господарського процесуального кодексу України перелік випадків, за наявності яких суд вправі повернути позовну заяву, є вичерпним і не може тлумачитись розширено, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, а справа - передачі на розгляд до господарського суду першої інстанції.

Керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 статті 104, статтею 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 22 жовтня 2014 року по справі №920/1775/14 скасувати.

Передати матеріали справи №920/1775/14 на розгляд до господарського суду Сумської області.

Повний текст постанови по справі складено 17.12.2014 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Хачатрян В.С.