Ухвала суду № 41959177, 04.12.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа №646/7297/13-к

Провадження № 11кп/790/1691/14 Головуючий у суді 1 інстанції

Категорія: ч.2 ст.115 КК України Журавель В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

4 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого, судді - Соколенка В.Г.,

суддів - Шабельнікова С.К., Снігерьової Р.І.,

при секретарі - Забеліні М.О.,

з участю прокурора - Кочетова В.Ю.,

представників потерпілої - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

захисника - ОСОБА_4,

обвинуваченого - ОСОБА_5,

здійснивши у місті Харкові, у приміщенні суду, у відкритому судовому засіданні апеляційний розгляд у кримінальному провадженні №12013220060001612 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_5, захисника ОСОБА_4 та прокурора Гончаренка С.Г. на вирок Червонозаводського районного суду міста Харкова від 15 вересня 2014 року стосовно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_3, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, без конкретного роду занять, раніше не засуджувався, який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених п.4 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263 КК України,-

В с т а н о в и л а:

Згідно вироку Червонозаводського районного суду міста Харкова від 15 вересня 2014 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених п.4 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263 КК України, та призначено покарання: за п.4 ч.2 ст.115 КК України - позбавлення волі на строк 15 років, без конфіскації майна, за ч.1 ст.263 КК України - позбавлення волі на строк два роки, а на підставі ч.1 ст.70 КК України визначено остаточне покарання за сукупністю злочинів - позбавлення волі на строк 15 років, без конфіскації майна.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_5 на користь:

- потерпілої ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 300 тисяч гривень;

- Комунального закладу охорони здоров'я «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги» імені професора Мєщанінова в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_7 - 4518 гривень 40 копійок;

- держави в якості витрат на залучення експертів - 1222 гривні 50 копійок, 1075 гривень 80 копійок, 733 гривні 50 копійок, 1176 гривень 80 копійок, 733 гривні 50 копійок і 1176 гривень 80 копійок.

Як вбачається із формулювання обвинувачення, визнаного судом першої інстанції доведеним, 11 травня 2013 року, вранці, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння в квартирі АДРЕСА_1, ОСОБА_5 на ґрунті неприязних стосунків, після сварки, умисно протиправно і з особливою жорстокістю заподіяв смерть ОСОБА_7

Так, обвинувачений, реалізуючи умисел на вбивство ОСОБА_7 шляхом спалення, облив її спиртовмісною рідиною та підпалив, внаслідок чого ця рідина загорілась на потерпілій, яка отримала тотальний опік тіла полум'ям - тяжкі тілесні ушкодження, також їй було завдано особливо болісних відчуттів. 21 травня цього ж року ОСОБА_7 померла у зв'язку із зазначеним опіком тіла і розвиненням в результаті цього ускладнення опікової хвороби в стадії гострої опікової токсемії, інтоксикації організму та поліорганної недостатності.

Крім того, 24 червня 2013 року, в період часу з 11 годин 32 хвилин до 16 години 47 хвилин, у квартирі НОМЕР_1 вищезазначеного будинку - за місцем проживання ОСОБА_5 в процесі обшуку виявили чотири патрони, які згідно висновку експертизи №227 від 27 червня 2013 року є бойовими припасами заводського виготовлення - тобто обвинувачений зберігав їх без передбаченого законом дозволу.

В своїй апеляційній скарзі зі змінами прокурор просить колегію суддів скасувати вирок в частині призначення ОСОБА_5 покарання за ч.1 ст.263 КК України, постановити в цій частині свій вирок, призначити йому покарання за вчинення цього злочину - позбавлення волі на строк 4 роки, а на підставі ч.1 ст.71 КК України остаточне покарання - позбавлення волі на строк 15 років без конфіскації майна.

Апелянт посилається на те, що суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність і всупереч вимогам ч.1 ст.65 КК України призначив обвинуваченому покарання за ч.1 ст.263 КК України нижче межі, установленої у санкції цього закону.

Що стосується апеляцій обвинуваченого ОСОБА_5 і захисника ОСОБА_4, то після їх уточнення останні наполягали на скасуванні судового рішення і призначенні нового розгляду в суді першої інстанції. Як вважає ОСОБА_5, судовий розгляд здійснювався необ'єктивно, прокурор не довів його вину у вчиненні злочинів, вирок незаконний, постановлений без врахування достовірних доказів.

Захисник обґрунтовує свої апеляційні вимоги тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, в тому числі про винуватість ОСОБА_5 у вбивстві та в незаконному зберіганні боєприпасів суперечать доказам, до того ж не всі докази отримали належну оцінку, залишені без уваги дані, які спростовують обвинувачення.

Вислухавши доповідь судді, ствердження обвинуваченого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_4 про наявність підстав для скасування вироку і призначення нового розгляду в суді першої інстанції, пояснення прокурора, представників потерпілої - адвокатів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які підтримували змінену апеляцію державного обвинувача і оспорювали обґрунтування вимог інших апелянтів, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи всіх апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне скасувати судове рішення в частині обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, також виключити із вироку рішення суду стосовно речових доказів - патронів та витрат на залучення експерта, який їх досліджував.

На підтвердження обвинувачення ОСОБА_5 в умисному протиправному заподіянні смерті ОСОБА_7, вчиненому з особливою жорстокістю, суд у вироку навів такі докази:

- пояснення обвинуваченого стосовно перебування його ранком 11 травня 2013 року у квартирі АДРЕСА_2, де він та інші чоловіки, а також ОСОБА_7 вживали спиртні напої, у нього з останньою виникло непорозуміння, яке переросло в суперечку, а пізніше потерпіла знаходилася у ванній під впливом вогню;

- свідчення ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_5, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, після сварки з ОСОБА_7 вилив на неї спиртовмісну рідину і, використовуючи запальничку, підпалив, а тому внаслідок дії полум'я потерпіла отримала об'ємні опіки та була відправлена до лікарні;

- покази свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10 відносно конфлікту між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 під час спільного вживання спиртних напоїв та впевненості обвинуваченого в тому, що самогон, який був у його розпорядженні, може горіти;

- дані протоколу огляду місця події - вищезазначеної квартири, які в сукупності із висновками судово-хімічних експертиз, свідчать про наявність на різних предметах, в тому числі у ванній кімнаті, залишків етилового спирту;

- висновки експерта-хіміка про сліди цього ж спирту на одежі та взутті ОСОБА_5;

- висновки судово-медичної експертизи стосовно смерті ОСОБА_7 з причини отримання 11 травня 2013 року тяжких тілесних ушкоджень - тотального опіку тіла полум'ям і розвиненням в результаті цього ускладнення опікової хвороби в стадії гострої опікової токсемії, інтоксикації організму та поліорганної недостатності. Виникнення тілесних ушкоджень не виключається внаслідок спалаху легкозаймистої рідини, якою було облито потерпілу.

Оцінюючи наведені докази, суд обґрунтовано не погодися з поясненнями ОСОБА_5 про те, що це не він, а ОСОБА_8 облив потерпілу спиртовмісною рідиною і підпалив. Так, з приводу цього суд зазначив такі мотиви:

- пояснення свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 узгоджуються в деталях із іншими доказами, в тому числі з даними слідчих експериментів, пояснення ОСОБА_8 послідовні, не суперечать висновкам судово-медичних, комплексної судово-медичної та пожежно-технічної експертиз, не встановлено ніяких причин, з яких би згадані свідки могли обмовляти ОСОБА_5;

- потерпіла ОСОБА_6 свідчила, що їй зі слів потерпілої ОСОБА_11 відомо про неможливість її підпалу ОСОБА_8, оскільки він до неї відносився доброзичливо, вони дружили;

- покази ОСОБА_5 стосовно подій у ванній кімнаті суперечливі, не узгоджуються із даними слідчих експериментів, суперечать частині висновків комплексної судово-медичної та пожежно-технічної експертизи щодо обставин отримання потерпілою опіків.

Захисник, висловлюючи свою незгоду із судовим рішенням, посилається на покази свідка ОСОБА_12 і окремі пояснення судово-медичних експертів, проте наявні у цих джерелах доказів дані не спростовують висновки суду відносно того, що саме ОСОБА_5 облив потерпілу легкозаймистою рідиною і підпалив. Пояснення свідка ОСОБА_12, як визнав суд, недостовірні, суперечать іншим доказам, зокрема - показам свідка ОСОБА_13

Апелянти не оспорюють повноту судового розгляду щодо обставин заподіяння смерті потерпілій, як не і ставлять питання про додаткову перевірку чи дослідження нових доказів.

Матеріали провадження свідчать про те, що суд провів судовий розгляд, торкаючись обвинувачення ОСОБА_5 в умисному вбивстві, з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, вжив необхідних заходів для всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин справи в цій частині, докази, які були заявлені сторонами і мають відношення до події 11 травня 2013 року, оцінив належним чином - з точки зору належності, допустимості, достовірності, тобто відповідно до положень ст.94 КПК України. Клопотання учасників кримінального провадження, в тому числі обвинуваченого та його захисника, розглядалися об'єктивно.

Висновки суду стосовно обставин отримання ОСОБА_7 тотального опіку всього тіла, що потягло за собою її смерть, способу позбавлення життя потерпілої - шляхом спалення, тобто особливо болісним для неї, поведінки обвинуваченого на місці події, юридичної оцінки його дій і кваліфікації їх за п.4 ч.2 ст.115 КК України ґрунтуються на сукупності достовірних доказів, яких достатньо. Сторона обвинувачення довела винуватість ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного злочину поза розумним сумнівом, а підстави для скасування вироку в цій частині, як про це просять апелянти, відсутні.

Перевіривши законність вироку в частині призначення ОСОБА_5 покарання за п.4 ч.2 ст.115 КК України, колегія суддів вважає, що суд дотримався вимог ст.65 КК України: призначив покарання у межах, установлених у санкції ч.2 ст.115 КК України. Враховано ступінь тяжкості злочину - особливо тяжкий злочин, який до того ж умисний і закінчений, дані про особу винуватого, об'єктивно відображені у судовому рішенні, наявність обставин, які обтяжують покарання, - вчинення злочину особою у стані алкогольного сп'яніння та стосовно особи, що перебуває в безпорадному стані. Призначене ОСОБА_5 покарання за п.4 ч.2 ст.115 КК України є необхідним, достатнім для виправлення його та попередження вчинення нових злочинів.

Що стосується цивільних позовів прокурора про відшкодування витрат закладу охорони здоров'я на лікування потерпілої від вчиненого ОСОБА_5 злочину, а потерпілій ОСОБА_6 моральної шкоди, то вони вирішені згідно положень закону, залежно від доведених підстав і розміру позовних вимог.

Разом з тим вирок суду щодо ОСОБА_5 в частині обвинувачення його у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України не є законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто не відповідає вимогам ст.370 КПК України.

Зокрема, формулювання обвинувачення, яке визнане судом доведеним і торкається незаконного зберігання ОСОБА_5 боєприпасів, відображене у мотивувальній частині вироку неконкретно й неоднозначно. Фактично судом описані обставини та результати обшуку квартири за місцем проживання обвинуваченого, наведені докази про визнання вилучених патронів боєприпасами, але обвинувачення із зазначенням всіх необхідних обставин, про які йде мова в п.2 ч.3 ст.374 КПК України, чітко не сформульоване.

Отже, суд не приділив достатньої уваги положенням ст.ст.20, 42 КПК України, були обмежені можливості ОСОБА_5 захищатись передбаченими законом засобами від обвинувачення за ч.1 ст.263 КК України - порушено в цій частині право обвинуваченого на захист, що є свідченням недотримання підпункту «а» пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Крім того свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15, на пояснення яких послався суд, обґрунтовуючи доведеність обвинувачення ОСОБА_5 в незаконних діях з боєприпасами, допитані поверхово, у цих свідків не було з'ясовано послідовність обшуку квартири, особливості переміщення та інші дії осіб, які його проводили.

Обвинувачений заперечував будь-яке своє відношення до патронів, виявлених у його квартирі під час обшуку, та той же час суд належним чином не з'ясував чи немає у сторони захисту клопотань про дослідження додаткових доказів, зокрема - про допит свідків.

Тому в частині обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, вирок необхідно скасувати та призначити в цій частині новий розгляд у суді першої інстанції. Оскільки рішення суду про відшкодування процесуальних витрат, пов'язаних із проведенням судово-балістичної експертизи, а також стосовно долі речових доказів - чотирьох патронів, торкається обвинувачення ОСОБА_5 за ч.1 ст.263 КК України, то це рішення підлягає виключенню із резолютивної частини постановленого вироку.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягли за собою скасування вироку повністю, не вбачається. Запис судового засідання, зроблений за допомогою технічного засобу, свідчить, а цю обставину ОСОБА_5 підтвердив і колегії суддів, що перед початком судового розгляду в суді першої інстанції головуючий роз'яснювала йому право на суд присяжних, але обвинувачений не виявив бажання заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього судом присяжних.

Прокурор, посилаючись в апеляційній скарзі на необґрунтоване призначення обвинуваченому покарання за ч.1 ст.263 КК України нижче межі, установленої у санкції цього закону, просив колегію суддів ухвалити свій вирок. Проте підстав для задоволення цієї вимоги немає - в частині обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, вирок скасовується і буде проводитися новий судовий розгляд.

На той же час, якщо в результаті здійснення нового розгляду суд першої інстанції визнає ОСОБА_5 винуватим в вчиненні кримінального правопорушення в об'ємі, при обставинах, кваліфікації, які вказані у вироку, то призначене йому покарання за ч.1 ст.263 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки слід вважати неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 376, 404, 405, 407, 409, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів,

П о с т а н о в и л а:

Вирок Червонозаводського районного суду міста Харкова від 15 вересня 2014 року стосовно ОСОБА_5 в частині обвинувачення його у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, скасувати та призначити в цій частині новий розгляд у суді першої інстанції.

Виключити із резолютивної частини вироку рішення суду про відшкодування процесуальних витрат, пов'язаних із проведенням судово-балістичної експертизи, та щодо речових доказів - чотирьох патронів.

Вважати ОСОБА_5 засудженим за вироком Червонозаводського районного суду міста Харкова від 15 вересня 2014 року за п.4 ч.2 ст.115 КК України до 15 років позбавлення волі, без конфіскації майна.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_5 - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

_____ _____ _____

Соколенко В.Г. Шабельніков С.К. Снігерьова Р.І.