Ухвала суду № 41959149, 04.12.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 643/10533/13-ц Головуючий І інстанції - Горбунова Я.М.

Провадження: 22-ц/790/5179/14 Головуючий ІІ інстанції - Бездітко В.М.

Категорія: договірні

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді - Бездітка В.М.,

суддів колегії - Овсяннікової А.І., Коровіна С.Г.,

за участю секретаря - Сашко Я.С.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 27 травня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИЛА :

У липні 2013 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1, яка до переходу права власності до відповідача перебувала під іпотекою за договором №16/08-B від 09.06.2008 p., укладеного між банком та ОСОБА_5, ОСОБА_6, на виконання умов договору кредиту від 26.12.2007 p., укладеного між банком та ОСОБА_5

У зв'язку з переходом права власності до відповідача від попередніх іпотекодавців, банк посилаючись на положення ст.23 ЗУ «Про іпотеку», вважає, що іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, і тому відповідач став іпотекодавцем вищезгаданої квартири, у зв'язку з чим банк має право звернути стягнення на цю квартиру в рахунок погашення заборгованості позичальника ОСОБА_5 по кредитному договору від 26.12.2007 р.

Просив у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 у загальному розмірі 3 664 801,99 дол. США та 23 800 945,13 грн. пені, яка складається з пені за прострочку погашення кредиту у сумі 16 956 872,78 грн., пені за прострочку погашення процентів у сумі 6 844 072,35 грн., непогашеного кредиту у сумі 2 382 796,72 дол. США та простроченої заборгованості по процентах у сумі 1 282 005,27 дол. США по кредитному договору № 20 від 26.12.2007, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 та яка належить на праві спільної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7 13.10.2009, з початковою ціною продажу предмету іпотеки з прилюдних торгів у розмірі 90% від вартості предмета іпотеки, визначеної суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України. Стягнути з відповідачів на свою користь понесені по справі судові витрати.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 27 травня 2014 року позов ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності відповідачам ОСОБА_4, ОСОБА_3 з початковою ціною продажу предмету іпотеки з прилюдних торгів у розмірі 90% від вартості предмета іпотеки, визначеної суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України, в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору № 20 від 26.12.2007 р. позичальника ОСОБА_5 у загальному розмірі 3664801,99 дол. США та 23800945,13 грн., яка складається з пені за прострочку погашення кредиту у сумі 10784717,03 грн., пені за прострочку погашення процентів у сумі 2334669,38 грн., суми непогашеного кредиту 2382796,72 дол. США, простроченої заборгованості по процентах у сумі 989783,76 дол. США.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на незаконність і необґрунтованість ухваленого рішення, неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права. В обґрунтування скарги зазначено, що згідно договору іпотеки №16/08-Б від 09.06.2008 р. - предметом іпотеки є нерухоме майно - житловий будинок літ. В-5, що находиться за адресою АДРЕСА_1, як і інші квартири у зазначеному будинку, як предмети іпотеки та об'єкти обтяження до Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна до 14.05.2012 року взагалі не вносилися. Звернення стягнення на спірну квартиру в рахунок заборгованості ОСОБА_5 не є співмірним, не ґрунтується на законі та не передбачено договором іпотеки №16/08-Б від 09.06.2008 року. Вважає, що є добросовісним набувачем квартири №107, застосування приписів ст. 23 Закону України «Про іпотеку» при винесенні оскаржуваного рішення є необґрунтованим та безпідставним.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що предметом іпотеки є квартира № 107 і оскільки квартиру продано ОСОБА_3 без згоди іпотекодержателя, то відповідно до ст. 23 Закону України «Про іпотеку» він набув статус іпотекодавця і має всі його права та несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Оскільки у ОСОБА_5 виникла заборгованість за кредитним договором, то є підстави для звернення стягнення на квартиру № 107 у відповідності до ст. 23 Закону України «Про іпотеку» в рахунок всієї заборгованості ОСОБА_5 за кредитним договором станом на 01.06.2013 року.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

По справі встановлено, що 26.12.2007 р. між позивачем та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 20, за умовами якого банк надав ОСОБА_5 кредит у сумі 2 644 000 дол. США на строк з 26.12.2007 р. по 25.12.2012 р. зі сплатою процентів за користування кредитними коштами, виходячи з 12,5% річних.

ОСОБА_5 взяті зобов'язання не виконував з грудня 2008 року. Тому рішенням Московського районного суду м. Харкова від 13.05.2010 р. по справі № 2-1404/10 та рішенням Апеляційного суду Харківської області від 07.07.2010 р. по справі № 22-ц-10856/2010 на користь банку стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 1 664 543,02 грн., 2 630 252,33 дол. США, а також судові витрати у сумі 1700 грн. та 120 грн.

Постановою ВП № 31363558 від 22.02.2012 р. відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкрито виконавче провадження щодо ОСОБА_5 на суму 1 664 543,02 грн. та 2 630 252,33 дол. США.

Постановою ВП №29965421 від 11.11.2011 р. відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкрито виконавче провадження щодо ОСОБА_6 на суму 1 664 543,02 грн. та 2 630 252,33 дол. США.

Рішення суду на даний час не виконане.

Проценти за користування кредитними коштами та пеня продовжують нараховуватись, тому заборгованість ОСОБА_5 по кредитному договору станом на 01.06.13 р. становить 3 664 801,99 дол. США та 23 800 945,13 грн. пені.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та іпотекодавцями ОСОБА_5, ОСОБА_6 був укладений договір іпотеки № 16/08-Б від 09.06.2008 р.

Відповідно до п. 2.1.1. Договору предметом іпотеки є нерухоме майно - житловий будинок літ. В-5, загальною площею 6 422,9 кв.м, житловою площею 2 285,6 кв.м, (в житловому будинку розташовано 123 квартири), що находиться за адресою: АДРЕСА_1

Відомості про іпотеку внесені до Державного реєстру іпотек, реєстраційний № 7356523, що підтверджено Витягом з Державного реєстру іпотек № 19045058 від 09.06.2008. На відчуження предмету іпотеки накладено заборону, реєстраційний № 7356237, що підтверджено Витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 19044890 від 09.06.2008 р.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11.09.2009 р. договір іпотеки № 16/9- Б було визнано недійсним, запис про іпотеку виключений з реєстру іпотек.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 13.10.2009 p., посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7 за реєстровим № 5019, спірну квартиру було продано ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відповідачам ОСОБА_4, ОСОБА_3

У подальшому, 04.04.2012 р. судовою колегією судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області рішення Московського районного суду від 11.09.2009 по справі № 2-9061 скасоване. В задоволенні позову ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до банку про визнання договору іпотеки недійсним відмовлено.

Відомості у Державному реєстрі іпотек щодо предмету іпотеки поновлено, реєстраційний номер 12489264, що підтверджено Витягом з Державного реєстру іпотек № 36009183 від 14.05.2012. Відомості у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна також поновлено, реєстраційний номер 12488862, що підтверджено Витягом від 14.05.2012 № 36008860.

При таких обставинах посилання апелянта на те, що на момент придбання квартири відповідачами не існувало обтяження іпотечного майна не вірне, так як зі скасуванням рішення суду втрачаються ті наслідки, які з нього випливають. Тобто, обтяження повторно внесені до реєстрів 14 травня 2012 року у зв'язку із скасуванням незаконного рішення районного суду

З матеріалів справи вбачається, що спірна квартира згідно договору купівлі-продажу від 13 жовтня 2009 року придбана відповідачами ОСОБА_4, ОСОБА_3 безпосередньо у ОСОБА_5, який діяв від свого імені та від імені ОСОБА_6 /а.с.91/.

Згідно ч.1 ст.527 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодержарелем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ст.575 ЦК України передбачено, що окремим видом застави є іпотека - застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 року із змінами та доповненнями передбачено, що у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 3 вказаного Закону передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення дії іпотечного договору.

Як вбачається з пункту 6.4. кредитного договору сторони дійшли згоди про те, що строк дії договору - період з моменту набрання ним юридичної сили до 26.12.2013 року.

Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, що лишилися невиконаними з будь - яких причин, Припинення строку дії договору не тягне за собою припинення зобов'язань, що випливають з цього договору.

Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 року із змінами та доповненнями передбачено підстави припинення іпотеки, зокрема у зв'язку із припиненням основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 року із змінами та доповненнями у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до третьої особи, в тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, ї навіть у випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна І іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки набуває статусу іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття права власності на предмет І іпотеки.

Оскільки спірна квартира придбана відповідачами, то для них є дійсною іпотека цієї квартири.

Доводи відповідачів про те, що спірна квартира не може бути предметом іпотеки, так як в порушення ст.5 Закону України «Про іпотеку» невиділена в натурі, безпідставні, оскільки зазначена квартира є окремим об'єктом нерухомості, була предметом відчуження має свої правовстановлюючі документи.

Посилання апелянта на те, що вони є добросовісними набувачами і в силу ст.338 ЦК України від них це майно не може бути витребувано, безпідставні, оскільки предметом позовних вимог є не позов про витребування майна з чужого незаконного володіння, а застосування ст..23 Закону України «Про іпотеку» про звернення стягнення на предмет іпотеки у зв'язку із переходом права власності на квартиру.

Доводи апелянта щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості після задоволення позову про стягнення заборгованості за кредитним договором призведе до подвійного стягнення однієї і тієї же суми на користь кредитора не ґрунтується на законі. В п.9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Таким чином, висновки суду відповідають вимогам закону, підтверджуються матеріалами справи, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування рішення при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 27 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий суддя -

Судді колегії -