Ухвала суду № 41959141, 11.12.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження 22ц/790/8690/14 Головуючий 1 інстанції - Цвірюк Д.В.

Справа № 638/6688/14-ц Доповідач - Кірсанова Л.І.

Категорія -надання послуг

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді: Кірсанової Л.І.

суддів: Пилипчук Н.П., Трішкової І.Ю.

за участю секретаря - Костенко Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 жовтня 2014 року по справі за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання,-

В С Т А Н О В И Л А:

В квітні 2014 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, яку в жовтні 2014 року уточнив та просив стягнути з відповідачів суму заборгованості за надані послуги з теплопостачання за період з 01.08.2006 року по 31.10.2010 року у розмірі 1891,21 грн. та судовий збір . Також просив поновити строк позовної давності починаючи з моменту подачі до суду заяви про видачу судового наказу щодо вимог про стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з теплопостачання, а саме з 15.12.2010 року. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідачі не в повному обсязі сплачували вартість наданих послуг за зазначений період, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнала у повному обсязі. Вказала, що позивачем надаються послуги неналежної якості та що вона сплачує за надані їй послуги. Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в судове засідання суду першої інстанції не з»явилися.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 жовтня 2014 року позовну заяву задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги теплопостачання за період з 15.12.2007 року по 31.10.2010 року у розмірі 1206 гривень 95 копійок. Стягнуто з відповідачів на користь позивача судовий збір у розмірі 49 гривень з кожного .В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення районного суду і в задоволенні позову відмовити. В обгрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, необгрунтованість рішення суду. Вказує на порушення строків позовної давності.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води», затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 року №630 позивач надає послуги з централізованого опалення та підігріву води для потреб гарячого водопостачання.

Матеріали справи свідчать, що відповідачі є наймачами жилого приміщення - квартири за адресою: АДРЕСА_1 та користуються послугами з центрального опалення та підігріву води, у зв'язку з чим вони перебувають з позивачем у зобов'язальних відносинах та у них виникають відповідні цивільні права та обов'язки.

Відповідно до розрахунків, які надані позивачем, заборгованість відповідачів за споживання послуг з теплопостачання складає 1891,21 грн.

Згідно ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно ст. 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Відповідно до ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договорів найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями.

Відповідно до ст. 162 ЖК України плата за комунальні послуги у жилому приміщенні, що належить громадянинові, береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами, у строки, визначені угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

Згідно до п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, плата за житлово-комунальні послуги вноситься власником квартир, наймачами та орендарями щомісяця, не пізніше 20 числа, що настає за розрахунковим. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води та теплової енергії або до затверджених нормативів (норм) споживання.

Відповідно до п.29 Правил споживач має право на зменшення розміру плат уразі надання послуг не в повному обсязі, зменшення їх якості, зокрема, відхиленню їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норим) споживання.

Посилання апелянта на те, що позивач надає їм неякісні послуги і тому вони мають право на здійснення перерахунку щодо вартості наданих послуг з теплопостачання безпідставні, так як вони не надали доказів щодо цього. Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про надання позивачем послуг належної якості, які не підлягають перерахунку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з тим, у ст. 256 ЦК України вказано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до вимог ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Матеріали справи свідчать, що Позивач звернувся з позовом 28.04.2014 року, в якому просить стягнути з відповідачів заборгованість за надані послуги з теплопостачання за період з 01.08.2006 року по 31.10.2010 року, тобто включаючи період з 01.08.2006 року до 12.2007 року після спливу позовної давності.

Представник позивача в судовому засіданні просив суд поновити строк позовної давності, починаючи з моменту подачі до суду заяви про видачу судового наказу щодо вимог про стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з теплопостачання, а саме з 15.12.2010 року.

У ч. 1 ст. 261 ЦК України зазначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася, або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд першої інстанції правильно поновив строк позовної давності з моменту подачі до суду заяви про видачу судового наказу, тобто з грудня 2010 року. При цьому суд виходив з вимог закону, передбачених ст. 96 ЦПК України стосовно подання до суду заяви з вимогою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг до подачі позовної заяви до суду.

В зв»язку з наведеним суд першої інстанції правильно визнав, що стягненню з відповідачів підлягає сума заборгованості за період з 15.12.2007 року по 31.10.2010 року у розмірі 1206,95 грн.

Згідно з вимогами ч. З ст. 267 ЦК України та ч. 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У позовній заяві та у судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача не довів наявність поважних причин, з яких пропущено строк звернення до суду з позовом за період з 01.08.2006 по 14.12.2007 року, а тому вимога позивача про стягнення заборгованості за цей період заявлена поза межами строку позовної давності. Оскільки відповідач ОСОБА_1 просить суд застосувати строк позовної давності у три роки, сума заборгованості за період з 01.08.2006 по 14.12.2007 року не підлягає стягненню,

Відповідно до вимог ч.І ст. 88 ЦПК України при частковому задоволенні позову, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Матеріали справи свідчать, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є інвалідами 2 групи, тому відповідно до закону вони звільняються від сплати судового збору.

За таких обставин судова колегія змінює рішення суду першої інстанції та стягує з ОСОБА_3 на користь позивача судовий збір у розмірі 147 грн. В іншій частині вказане рішення залишає без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 жовтня 2014 року змінити, скасувавши в частині стягнення з відповідачів на користь позивача судового збору у розмірі 49 гривень з кожного.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судовий збір у розмірі 147 грн.

В іншій частині вказане рішення залишити без змін.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ: СУДДІ: