Вирок № 41958285, 18.12.2014, Зміївський районний суд Харківської області

Справа №621/2302/14-к

Пр. №1-кп/621/206/14

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2014 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - Бібіка О.В.

за участю: секретаря - Редіної О.В.

сторін кримінального провадження з боку обвинувачення: прокурора - Гетьмана С.А., представника потерпілих - ОСОБА_1, з боку захисту:обвинуваченого - ОСОБА_2, захисника - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м. Змієві кримінальне провадження № 12014220000000457 від 20.06.2014 року за обвинувальним актом відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, одруженого, з вищою освітою, працюючого електромонтером ПрАТ «Термолайф», маючого на утриманні малолітнього сина, не судимого,

встановив:

20.06.2014 року, приблизно о 06 годині 45 хвилин, ОСОБА_2, керуючи технічно справним автомобілем «АЗЛК-21412», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по автошляху «Харків-Зміїв-Балаклія» зі сторони м. Зміїв в напрямку м. Харків зі швидкістю від 70 км/год. до 94 км./год Під час руху зазначеною дорогою, в районі 23 км+900 м в с. Водяне Зміївського району Харківської області, ОСОБА_2 грубо порушив вимоги п.п. 1.5, 10.1, 12.3, 12.9 б) та вимоги дорожнього знаку 3.29 Правил дорожнього руху України, згідно з якими: п. 1.5: - «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів для забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це не можливо , попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган»; п.10.1: - «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»; п.12.3: - «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди»; п.12.9: - «Водію забороняється: б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 і 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил»; дорожній знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» та допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які перетинали проїжджу частину з право наліво відносно руху його автомобіля. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_4 від отриманих травм загинула на місці пригоди, а пішохід ОСОБА_5 від отриманих тілесних ушкоджень померла у кареті швидкої допомоги. Порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_2, що знаходяться у причинному зв'язку з ДТП та наслідками, виразилося в тому, що він, керуючи транспортним засобом, проігнорував вимоги дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 40 км/год» тим самим вибрав небезпечну швидкість руху, при виникненні небезпеки для його руху у вигляді пішоходів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які перетинали проїзну частину з право на ліво по ходу його руху, яких він об'єктивно спроможний був виявити, не прийняв своєчасних заходів для зниження швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу, а змінив напрямок свого руху вліво, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив наїзд на вказаних пішоходів, що спричинило їх загибель.

Потерпіла ОСОБА_6, будучи належним чином повідомленою про час та місце судового розгляду, в судове засідання не з»явилась. Надала заяву про розгляд даного кримінального провадження за її відсутності (а.п.145)

Потерпілий ОСОБА_7 , будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, в судове засідання не з»явився. Надав заяву про розгляд даного кримінального провадження за його відсутності (а.п.143)

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_2, вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю, розкаявся у скоєному, погодився із кваліфікацією органом досудового розслідування вчиненого ним діяння не оспорював встановлених в ході досудового розслідування фактичних обставин справи на підставі яких стороною обвинувачення йому пред»явлено обвинувачення. Пояснив про обставини справи як викладено вище у вироку.

Прокурор не висловив жодних заперечень щодо встановлених обставин.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з»ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, що немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснив учасникам кримінального провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, суд, переконавшись у правильності розуміння вказаних положень закону сторонами кримінального провадження, визнав недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінального правопорушення, та винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Суд визнає винуватим ОСОБА_2 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб, та кваліфікує його дії за ч.3 ст. 286 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд у відповідності до вимог ст.65 КК України, бере до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, наслідки які наступили, особу обвинуваченого.

Судом досліджені докази, що характеризують особу обвинуваченого і встановлено, що він має постійне місце роботи, раніше не судимий, має постійне місце проживання, де характеризується позитивно, на наркологічному та психоневрологічному обліках не перебуває, має на утриманні малолітню дитину.

Обставинами, які, відповідно до ст. 66 КК України, пом'якшують покарання судом визнається щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину, повне відшкодування потерпілим шкоди, заподіяної злочином, наявність на утриманні малолітньої дитини. Обвинувачений у судовому засіданні надав критичну оцінку своїй протиправній поведінці, виявив бажання виправити ситуацію. Під час досудового розслідування вчинив заходи щодо повного відшкодування спричиненої потерпілим матеріальної та моральної шкоди, про що не заперечували самі потерпілі, та надали заяви про відмову від позовних вимог в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди з ОСОБА_2

Обставин, які, відповідно до статті 67 КК України, обтяжують покарання, судом не встановлено.

Згідно п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23.12.2005 року №14 при призначенні покарання за ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину.

При призначенні покарання ОСОБА_2, з урахуванням принципу індивідуалізації покарання, суд ураховує, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин, який за формою вини, відносно наслідків, що настали є необережним. Упродовж всього досудового розслідування ОСОБА_2 давав показання про обставини дорожньо-транспортної пригоди, чим сприяв розкриттю злочину, розкаявся у вчиненому, вживав дієві заходи для залагодження провини перед потерпілими, зокрема, відшкодував повністю заподіяну злочином шкоду. Окрім того, представником потерпілих в судовому засіданні заявлено, що вони просять призначити покарання обвинуваченому, не пов»язане із позбавленням волі.

За наведених обставин справи, з урахуванням декількох обставин які пом»якшують та відсутністю обставин, що обтяжують покарання, суд вважає необхідним і достатнім призначення покарання ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі у межах даного виду покарання з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Враховуючи характер та ступінь суспільно-небезпечного діяння, тяжкість злочину, дані про особу винного ОСОБА_2, де він має постійне місце проживання, виключно позитивно характеризується за місцем проживання, щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину, вік обвинуваченого, наявність малолітньої дитини, позицію потерпілих щодо призначення покарання, не пов»язаного із позбавленням волі, повне відшкодування обвинуваченим заявленої потерпілими до відшкодування суми матеріальної та моральної шкоди, та відсутності в зв»язку з цим будь-яких претензій з боку потерпілих, що вказує на наявність декількох обставин. які пом»якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд вважає можливим виправлення ОСОБА_2 без відбування покарання, та дійшов висновку про звільнення обвинуваченого від відбування покарання, застосувавши ст. 75 КК України.

Відповідно до вимог ст.. 77 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

З урахуванням приписів даної норми, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_2 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Зазначене узгоджується із абз.5 п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», де при звільненні з випробуванням від відбування основного покарання суд відповідно до ст. 77 КК ( 2341-14 ) може призначити додаткові покарання: штраф (за умови, що він передбачений санкцією закону, за яким засуджується особа); позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Додаткові покарання підлягають реальному виконанню, про що суд зазначає в резолютивній частині вироку.

Вирішуючи питання цивільних позовів у даному кримінальному провадженні, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 29 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров»я особи» вирішуючи цивільний позов у кримінальній справі про відшкодування матеріальної чи моральної шкоди, заподіяної внаслідок смерті, каліцтва або іншого ушкодження зоров»я потерпілого (витрат на лікування, посилене харчування, протезування, сторонній догляд, поховання тощо), суди повинні керуватися відповідним цивільним законодавством.

При розгляді цивільного позову в кримінальній справі діє принцип диспозитивності, де представник цивільних позивачів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 - ОСОБА_1 в судових дебатах просила закрити провадження у справі в частині стягнення з ОСОБА_2 матеріальної та моральної шкоди, у зв'язку з відмовою позивачів від позовних вимог, в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди з Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» - залишити без розгляду, про що цивільними позивачами ОСОБА_7 та ОСОБА_6 надані відповідні заяви (а.с. 127, 128, 131)

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач подав заяву про залишення позову без розгляду.

Керуючись ст.ст.349,374,376 КПК України, суд,-

засудив:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 ( п»ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.

У відповідності до вимог ст. 76 КК України на період іспитового строку, покласти на ОСОБА_2 такі обов»язки:

1) не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції,

2) повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання,

3) періодично з»являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Додаткове покарання у виді позбавлення ОСОБА_2 права керувати транспортними засобами - підлягає реальному виконанню самостійно.

Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, обраний ОСОБА_2 продовжити до набрання вироком законної сили, до 19 січня 2015 року.

Провадження за цивільним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди закрити, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 205 ЦПК України у зв»язку з відмовою цивільного позивача від позову.

Провадження за цивільним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди закрити, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 205 ЦПК України у зв»язку з відмовою цивільного позивача від позову.

Цивільний позов ОСОБА_6 в частині стягнення з Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» матеріальної та моральної шкоди залишити без розгляду, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.

Цивільний позов ОСОБА_7 в частині стягнення з Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» матеріальної та моральної шкоди залишити без розгляду, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.

Судові витрати у розмірі 586 (п'ятсот вісімдесят шість) грн. 80 коп. за проведення -автотехнічної експертизи № 578/14 від 21.07.2014 року та 586 (п»ятсот вісімдесят шість) грн.. 80 коп. за проведення автотехнічної експертизи № 549/14 від 21.06.2014 року стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕККЦ при ГУМВС України в Харківській області. Код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011. УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова.

Арешт, накладений за ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 25.06.2014 у справі № 640/10490/14-к на майно ОСОБА_8, а саме: автомобіль «АЗЛК-21412» р.н. НОМЕР_1 у спосіб заборони його відчуження, продажу та керування - скасувати.

Вирок може бути оскаржений в судову палату з кримінальних справ апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з дня отримання копії вироку.

Суддя О.В. Бібік