Рішення № 41956664, 16.12.2014, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/3211/14-ц

Провадження № 2/185/1685/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2014 року

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Перекопського М. М.,

за участю cекретаря судового засідання Воротник В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді у приміщені суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя, -

в с т а н о в и в:

У березні 2014 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про поділ спільного майна, набутого у шлюбі. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 24 вересня 1993 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2013 року. За період перебування у шлюбі ними було придбано квартиру АДРЕСА_2, а також автомобіль Камаз-5511, державний номер НОМЕР_1. Після розірвання шлюбу сторони не дійшли домовленості про поділ майна. На теперішній час відповідач самостійно користується квартирою та автомобілем. Тому позивач просить визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири. Автомобіль просить залишити у власності відповідача, стягнувши на її користь 1/2 частину вартості автомобіля.

Відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою, у якій просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 та визнати за ним право особистої приватної власності на зазначену квартиру; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/5 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2; стягнути з нього на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості частини спільного сумісного майна.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. У задоволенні зустрічного позову просили відмовити.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, просив у їх задоволенні відмовити. Наполягав на задоволенні його зустрічної позовної заяви.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача ОСОБА_1 підлягають задоволенню , а зустрічний позов ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 24 вересня 1993 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2013 року /а. с. 8-9/ .

За період перебування у зареєстрованому шлюбі сторонами була придбана квартира АДРЕСА_2, що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 15 грудня 2004 р., витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно /а.с.85,86/. Право власності на квартиру зареєстровано за ОСОБА_2.

Також, у період перебування у шлюбі, сторонами придбано автомобіль Камаз-5511, державний номер НОМЕР_1, 1982 року випуску, який зареєстровано за ОСОБА_2 /а.с.39/. Згідно висновку експерта від 24.06.2014 р., ринкова вартість вказаного транспортного засобу дорівнює 33602 грн. /а.с.54-59/.

Відповідно до статті 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

З огляду на наведені положення закону діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, якщо воно набуте ними за час шлюбу.

Відповідно до ст. 370 ЦК України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

У відповідності до ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Договору про зміну часток у праві сумісної власності між сторонами укладено не було, шлюбний договір між ними не укладався. Режим окремого проживання між сторонами по справі на час придбання спірного майна судом не встановлювався.

У відповідності до ч.1,4 ст.71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2, яка зареєстрована за відповідачем, була придбана сторонами саме під час шлюбу та належить сторонам на праві спільної сумісної власності. Позивач ОСОБА_1 не погоджувалась на грошову компенсацію замість своєї частки у праві спільної сумісної власності на квартиру, тому вимоги про визнання за позивачем права власності на 1/2 частину квартири є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а позовні вимоги за зустрічним позовом про визнання за ОСОБА_2 права власності на зазначену квартиру задоволенню не підлягають.

Вимоги ОСОБА_2 про визнання за ОСОБА_1 права власності на належну йому 1/5 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, в обмін на визнання за ОСОБА_2 права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, задоволенню не підлягають, оскільки сторонами не досягнуто згоди щодо такого варіанту поділу майна. Частина квартири, яка належить ОСОБА_2, не є спільною сумісною власністю у розумінні ч. 1 ст.368 ЦК України та не є об'єктом поділу майна подружжя.

Позовні вимоги про визнання за ОСОБА_2 права власності на автомобіль Камаз-5511, державний номер НОМЕР_1 та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частини вартості автомобіля підлягають задоволенню, оскільки вказане майно набуте у шлюбі, сторони погодилися, що вартість його становить 33602 грн., та у судовому засіданні сторони дійшли згоди стосовно того, що автомобіль залишається у власності ОСОБА_2, який сплатить ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/2 частину автомобіля.

Керуючись ст.ст.10,11,57,60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя задовольнити.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя - залишити без задоволення.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на транспортний засіб КАМАЗ-5511, 1982 року виготовлення, реєстраційний НОМЕР_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/2 частини транспортного засобу КАМАЗ-5511 у сумі 16801 (шістнадцять тисяч вісімсот одна) грн.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 17 грудня 2014 року.

Суддя М. М. Перекопський

Згідно з оригіналом. Суддя М.М. Перекопський