Ухвала суду № 41953598, 04.12.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 538/1192/14-ц

Номер провадження 22-ц/786/3778/14 Головуючий у 1-й інстанції Сегет Я. С.

Доповідач Бондаревська С. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Бондаревської С.М.

суддів: Омельченко Л.М., Дорош А.І.

при секретарі Коваль А.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2

на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 22 жовтня 2014 року

по справі за позовом представника позивача ОСОБА_2 в інтересах позивача ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-банк» про захист прав споживача банківських послуг, визнання нікчемними третейської угоди та кредитного договору.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2014 року представник позивача ОСОБА_2 в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк".

Просив визнати нікчемною третейську угоду (третейське застереження), зазначену в частині 6 проекту Договору від 13 вересня 2008 року про відкриття відновлювальної кредитної лінії за №600003678, яку ОСОБА_1 не підписував; згідно якої судовий захист прав та законних інтересів сторін Договору провадиться у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській Громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз».

У вересні 2014 року представник позивача в порядку, визначеному ст. 31 ЦПК України, надіслав до суду позовну заяву про збільшення позовних вимог, в якій, окрім вищевказаної вимоги, просив визнати нікчемним кредитний договір від 13 вересня 2008 року про відкриття відновлювальної кредитної лінії за №600003678, який не підписував ОСОБА_1

В обґрунтування позовних вимог вказував, що не підписаний ОСОБА_1 проект правочину (та навіть і в тому випадку, якщо б ним і була підписана третейська угода по даному зобов»язанню) - є нікчемним, оскільки він порушує публічний порядок та конституційне право його довірителя на захист порушеного права, як споживача послуг відповідача, у судовому порядку.

Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 22 жовтня 2014 року позовну заяву представника позивача ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 - залишено без задоволення.

Не погодившись з даним рішенням місцевого суду, представник позивача оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив оскаржуване ним судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «Альфа-банк», правонаступником якого є відповідач, укладено договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії за №600003678 від 13 вересня 2008 року.

За умовами доданого до позову вказаного правочину ЗАТ «Альфа-банк» повідомляв, що акцептував пропозицію ОСОБА_1 на укладення Договору про відкриття та порядок ведення рахунку покриття особистої міжнародної платіжної картки VISA Альфа-Банк з відновлю-вальною кредитною лінією, зі встановленням ліміту кредитної лінії у сумі 25000 грн.; розміру відсоткової ставки за користування відновлювальною кредитною лінією, визначеного в Додатку №1 до цього Договору; остаточної дати повернення загальної суми заборгованості - 13 вересня 2010 року.

Умовами частини 6 зазначеного договору передбачено, що судовий захист прав та законних інтересів сторін Договору, в тому числі розгляд та вирішення спорів, що виникають при виконанні або припиненні даного Договору, підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» у відповідності до його Регламенту /а.с. 8/.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними у справі доказами, що рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 18 листопада 2010 року по справі № 3487-2/375/10 за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №600003678 від 13 вересня 2008 року - позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 56880 грн. 05 коп., що складалася з основної заборгованості за тілом кредиту - в розмірі 8155 грн. 34 коп.; прострочених платежів за тілом кредиту - в розмірі 29510 грн. 30 коп.; відсотків за кредитом - в сумі 19204 грн. 41 коп.

При цьому, як вбачається зі змісту вказаного судового рішення, третейським судом було встановлено, що Позивач та Відповідач уклали договір відновлювальної лінії №600003678 від 13 вересня 2008 року. Кредитний договір було укладено шляхом акцептування позивачем оферти відповідача про надання йому кредиту. На підставі кредитного договору відповідачу було відкрито рахунок НОМЕР_1 та надано міжнародну платіжну карту з відновлювальною кредитною лінією з лімітом 25000 грн.

Згідно умов кредитного договору відносини між позивачем та відповідачем, що виникли в результаті укладання договору, регулюються Загальними умовами відкриття та порядок ведення рахунку покриття особистої міжнародної платіжної картки VISA Альфа-Банк з відновлювальною кредитною лінією фізичної особи-резидента, згідно розпорядження «Альфа-Банк» (Загальні Умови), які разом з офертою та акцептом складають Кредитний договір та всі разом (оферта, акцепт та Загальні умови) є його невід»ємними частинами.

Відповідно до умов кредитного договору відповідач зобов»язався вчасно розміщувати на рахунку кошти, достатні для здійснення оплати суми мінімального платежу.

Також встановлено, що у порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов»язання належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 10 серпня 2010 року загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за вказаним кредитним договором становить 56880 грн. 05 коп.

Зазначене рішення третейського суду, ніким не було оскаржено, набрало законної сили та є чинним на час вирішення даного спору.

Виходячи з вищенаведеної кредитної заборгованості, наявність якої встановлено вказаним рішенням третейського суду, що дає підстави вважати доведеним факт використання ОСОБА_1 коштів банку, місцевий суд дійшов правомірного висновку про належне укладення 13 вересня 2008 року сторонами договору №600003678.

Колегія суддів погоджується також і з висновком суду про те, що відсутність підпису позивача на екземплярі даного договору, доданого до позовної заяви, не може бути свідченням того, що вказана угода між сторонами не була заключена, - з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними у справі доказами, ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 жовтня 2011 року задоволено заяву Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про видачу виконавчого документа.

Постановлено видати ПАТ «Альфа-Банк» виконавчий лист на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 18 листопада 2010 року у третейській справі № 3487-2/375/10 за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №600003678 в сумі 56880 грн.05 коп. та судових витрат в сумі 10 грн.

Зі змісту зазначеного судового рішення вбачається, що ОСОБА_1 в судове засідання не з"явився, надавши до суду письмове заперечення, в якому просив відмовити у видачі виконавчого документа у зв"язку з нікчемністю третейської угоди, застосувавши в порядку ч. 5 ст. 216 ЦК України наслідки недійсності нікчемного правочину. При цьому в обґрунтування своїх доводів ОСОБА_1 посилався на обставини, аналогічні тим, які наведені його представником ОСОБА_2 у позовній заяві по даній справі.

Окрім того, зі змісту ухвали Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 жовтня 2011 року слідує, що судом були досліджені матеріали справи Третейського суду № 3487-2/375/10 та встановлено, що ОСОБА_1 підписав договір №600003678 від 13 вересня 2008 року (оферту), в п. 4 якого зазначено, що підписуючи цю Оферту він розуміє та погоджується з тим, що складовою та невід»ємною частиною Договору про Картку, крім цієї Оферти є Загальні умови про відкриття та порядок ведення рахунку покриття особистої міжнародної платіжної картки VISA Альфа-Банк з відновлювальною кредитною лінією фізичної особи-резидента. В п. 5 Договору, який підписав заявник та п. 6.10 Загальних умов, зазначено, що будь-які спори в зв»язку з наданням, обслуговуванням або поверненням Кредиту підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» у відповідності до його Регламенту.

Вказане судове рішення набрало законної сили, а тому встановлені ним обставини, в силу положень ч. 3 ст. 61 ЦПК України, при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, - не доказуються.

За наведених обставин, безпідставними є доводи представника позивача щодо нікчемності третейської угоди /третейського застереження/ з підстав відсутності підпису його довірителя на наданій ним до справи фотокопії договору №600003678 про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 13 вересня 2008 року, оскільки зазначений документ згідно наведених вище обставин, а також з урахуванням положень ч. 1 ст. 642 ЦК України, є акцептом /згодою/ Банку на оферту /пропозицію/ ОСОБА_1 щодо укладення Договору про відкриття та порядок ведення рахунку покриття особистої міжнародної платіжної картки VISA Альфа-Банк з відновлювальною кредитною лінією на погоджених сторонами умовах /ч. 1 ст. 641 ЦК України/ - тобто є лише невід»ємною частиною Кредитного договору, та підпису останнього, як клієнта Банку, - не потребує.

Не є обґрунтованими також доводи представника позивача і в тій частині, що третейська угода /третейське застереження/, зазначене в кредитному договорі щодо вирішення спірних питань, які виникають при виконанні або припиненні даного Договору, підлягають остаточному вирішенню третейським судом, порушує конституційні права позивача, оскільки позбавляє його права на судовий захист.

Так, відповідно до ст. 17 ЦПК України, сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про третейські суди» юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 12 цього Закону третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

На час виникнення спірних правовідносин Закон не містив заборони на укладення третейської угоди.

В роз"ясненнях, наведених в абзаці 5 частини 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року № 2 вказано, що договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (стаття 17 ЦПК України) не є відмовою від права на звернення до суду за захистом.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII «Третейське самоврядування» Закону України «Про третейські суди» (справа про завдання третейського суду) визнано, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (ст. 17 ЦПК України, ст. 12 ГПК України, ст. 6 Закону України «Про третейські суди»), оскільки, гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 2 ст. 22, ст. 64 Конституції України).

З огляду на вищезазначене, колегія суддів не вбачає в діях банку недобросовісності, та приходить до висновку про відсутність порушень прав позивача на публічний захист, оскільки укладення сторонами третейської угоди про передачу спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.

Окрім того, відповідно до норм ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

За правилами ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З урахуванням викладених норм, третейське застереження у тексті кредитного договору, є належним виявом волі щодо передачі можливих спорів з питань виконання договору недержавному юрисдикційному органу.

За наведених обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків місцевого суду, як і не підтверджують належними доказами їх неправомірність.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 22 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: