Рішення № 41953120, 15.12.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/2985/14-ц Головуючий у І інстанції Чернов Д.Є.Провадження № 22-ц/780/6181/14 Доповідач у 2 інстанції Березовенко Р.В.Категорія 51 15.12.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

15 грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого:Березовенко Р.В., суддів:Воробйової Н.С., Верланова С.М.,при секретарі:Бобку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 08 серпня 2014 року у справі за позовом органу опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_5 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2014 року орган опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що ОСОБА_5 являється матір'ю малолітніх дітей: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 проте не приймає участі у їх вихованні та утриманні.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 08 жовтня 2013 року діти були відібрані у ОСОБА_5

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було влаштовано до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей, а ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до КЗ «Спеціалізований обласний будинок дитини м. Боярка».

12 листопада 2013 року дітям було надано статус дітей, позбавлених батьківського піклування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було влаштовано до дитячого будинку сімейного типу родини Батурських, а ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до державної дитячої установи.

Прокурор просив позбавити ОСОБА_5 батьківських прав відносно її малолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4 та передати їх органу опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради для влаштування подальшої долі та стягнути з ОСОБА_5 аліменти на користь установи чи особи, під опікою якої буде перебувати малолітні діти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 08 серпня 2014 року позов задоволено.

Позбавлено батьківських прав ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5, відносно її малолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4 передано органу опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради для влаштування їх подальшої долі.

Стягнуто щомісячно з ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5, на користь установи чи особи, під опікою якої будуть перебувати діти, аліменти на утримання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/4 частини всіх видів її заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28.05.2014 року і до досягнення дітьми повноліття.

Допущено негайне виконання рішення суду у частині стягнення аліментів за один місяць.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду через порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначав, що про розгляд справи її не повідомлялось, рішення суду отримано випадково в канцелярії суду, а також апелянту не було відомо про засідання Комісій у справах дітей.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що ОСОБА_5 являється матір'ю малолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується свідоцтвами про народження Серії: НОМЕР_1 НОМЕР_2, НОМЕР_3 та НОМЕР_4 (а.с.5-8).

Запис про батька ОСОБА_9 та ОСОБА_8 внесено відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, що підтверджується витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 СК України (а.с.12-13).

Батьком ОСОБА_10 та ОСОБА_7 записано ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_5 (а.с.11).

ОСОБА_5 проживає за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією паспорту громадянина України (а.с.10), не приймає участі у вихованні та утриманні дітей.

Діти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були влаштовані до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей, а ОСОБА_9 та ОСОБА_8 до КЗ «Спеціалізований обласний будинок дитини м. Боярка».

Діти були відібрані у Відповідача рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 08 жовтня 2013 року.

12 листопада 2013 року дітям було надано статус дітей, позбавлених батьківського піклування та влаштовано до дитячих установ, що підтверджується Висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 відносно її малолітніх дітей (а.с.17-18).

Задовольняючи позовні вимоги, судом першої інстанції правомірно встановлено та вказано, що ОСОБА_5 ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню та утриманню дітей, своєю поведінкою та діями довела, що насправді не зацікавлена долею дітей, свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, як мати малолітніх дітей, ухиляється від виконання обов'язків по їх матеріальному утриманню, діти знаходяться на повному державному утриманні, а позбавлення батьківських прав не звільняє Відповідача від обов'язку щодо утримання дітей.

Виходячи з викладеним, судова колегія погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно ч. 1, 2, 3 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавленні судом батьківських прав, якщо вони не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування та ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Згідно з ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Згідно ч. 3 ст. 5 Сімейного кодексу України передбачено, держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Згідно з п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Крім того, відповідно до положень абз. 7 п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення, позбавлення і поновлення батьківських прав» одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Проте із висновком суду про стягнення аліментів на користь дітей колегія суддів погодитись не може, оскільки вони не узгоджуються із вимогами закону.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 08 жовтня 2013 року, з ОСОБА_5 стягнуто аліменти на користь установи чи особи, під опікою якої будуть перебувати ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/2 частини усіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дітьми повноліття.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України, оскільки при апеляційному розгляді встановлено, що має місце, подвійне стягнення аліментів, що суперечить нормам діючого законодавства, оскільки ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а тому одночасне стягнення аліментів за двома судовими рішеннями призведе до притягнення відповідача до подвійної цивільно-правової відповідальності.

За таких обставин заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 08 серпня 2014 року необхідно скасувати в частині стягнення аліментів та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 08 серпня 2014 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_5 аліментів на утримання дітей та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з моменту набрання ним законної сили.

Головуючий: Р.В.Березовенко

Судді: Н.С.Воробйова

С.М.Верланов