Постанова № 41951104, 16.12.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2014 р. Справа№ 910/18149/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Коршун Н.М.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Бугая М.В. - дов. №59/14-Н від 27.01.2014 р.

Гришка С.Ю. - дов. №60/14-Н від 27.01.2014 р.

від відповідача Мануілової Я.І. - дов. №10-94-8/д від 19.02.2014 р.

від третьої особи-1 не з'явився

від третьої особи-2 Семеняки С.В. - дов. №249/12 від 16.07.2012 р.

від третьої особи-3 не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

на рішення господарського суду міста Києва

від 03.11.2014 р. (суддя Лиськов М.О.)

у справі №910/18149/14

за позовом «РАЙФФАЙЗЕН ЦЕНТРАЛЬБАНК ЕСТЕРРАЙХ

АКЦІЕНГЕЗЕЛЛЬШАФТ»

(RAIFFEISEN ZENTRALBANK

OSTERREICH AKTIENGESELLCHAFT) (далі - позивач)

до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

(далі - ПАТ «Укрнафта», відповідач)

третя особа без самостійних вимог на стороні

відповідача: Приватне акціонерне товариство

«Фінансова компанія «Укрнафтогаз»

(далі - ПрАТ «ФК «Укрнафтогаз», третя особа-1)

третя особа без самостійних вимог на стороні

позивача: Приватне акціонерне товариство

«Райффайзен банк Аваль»

(далі - ПрАТ «Райффайзен банк Аваль», третя особа-2)

третя особа без самостійних вимог на стороні

позивача: Центральний територіальний апарат

Національної комісії з цінних паперів

та фондового ринку

(далі - ЦТА НКЦПФР, третя особа-3)

про стягнення 854 592,49 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.11.2014 р. у справі №910/18149/14 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 712 558,08 грн. дивідендів за 2010 рік, 59 503,48 грн. 3% річних нарахованих на суму боргу, 117 741,33 грн. інфляційних втрат нарахованих на суму боргу та 17 796,06 грн. витрат з оплати судового збору. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із згаданим рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати повністю та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржене рішення є необґрунтованим, прийнятим з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, з невідповідністю викладених в рішенні висновків обставинам справи. За твердженнями апелянта, відсутні правові підстави для задоволення позову про стягнення дивідендів за 2010 рік, оскільки позивачем належним чином не реалізовано свого права на їх отримання у встановлені загальними зборами акціонерів ПАТ «Укрнафта» строки, відтак відповідачем не порушено прав позивача на отримання дивідендів за 2010 рік. Крім цього, апелянт не погоджується із висновками суду першої інстанції про застосування до спірних правовідносин положень ст. 625 ЦК України, вважає, що вимога акціонера виплатити частину отриманого прибутку (дивідендів) не є грошовим зобов'язанням в розумінні згаданої статті ЦК України, адже між сторонами існували як корпоративні правовідносини, так й організаційно-господарські зобов'язання. На думку апелянта, місцевий суд належним чином не дослідив наявність правових підстав для залишення позову у даній справі без розгляду, оскільки позовну заяву підписано особами, які не мали права її підписувати тощо.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2014 р. апеляційну скаргу ПАТ «Укрнафта» прийнято до провадження в складі колегії суддів: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М. та призначено розгляд справи на 16.12.2014 року.

В судовому засіданні представник апелянта доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржене рішення скасувати за наведених в скарзі підстав та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представники позивача та третьої особи-2 в судовому засіданні доводи скарги заперечили, просили не брати їх до уваги, скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення суду як законне та обґрунтоване - без змін.

Представники третьої особи-1 та третьої особи-3 в судове засідання не з'явилися, хоча про час і місце розгляду справи їх повідомлено належно, про причини неявки апеляційний господарський суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслали.

Враховуючи, що в матеріалах справи наявні докази вручення згаданим учасникам судового процесу ухвали про порушення апеляційного провадження у даній справі, а неявка їх представників не перешкоджає розглядові апеляційної скарги по суті, апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо розгляду справи за їх відсутності.

Заслухавши пояснення представників апелянта, позивача та третьої особи-2, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ «Укрнафта» про стягнення з відповідача на свою користь, з урахуванням збільшення позовних вимог та зміну предмету позову, суми невиплачених за 2010 рік дивідендів в розмірі 791 731,20 грн., 66 114,98 грн. 3% річних та 130 823,71 грн. нарахованих на суму боргу інфляційних втрат. Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем законного права позивача на отримання дивідендів, яке передбачено п. 2 ч. 1 ст. 116 ЦК України, ч. 1 ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» тощо.

В ході розгляду справи судом першої інстанції, до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору залучено ПрАТ «ФК «Укрнафтогаз», ПрАТ «Райффайзен банк Аваль» та ЦТА НКЦПФР.

Суд першої інстанції, заслухавши доводи присутніх в судовому засіданні представників учасників судового процесу по суті даного спору та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку про обґрунтованість частини позовних вимог, відтак прийняв рішення про їх задоволення, в решті позову відмовив.

Так, задовольняючи позов частково, місцевий суд встановив, що як позивач, так і ПрАТ «Райффайзен банк Аваль» як зберігач акцій ПАТ «Укрнафта», що належать позивачу, неодноразово зверталися до відповідача з заявами про виплату дивідендів й додавали підтверджуючі на виплату дивідендів за 2010 рік документи, в тому числі у встановлені рішенням загальних зборів акціонерів від 25.02.2011 р. для виплати дивідендів строки та після спливу таких строків. Оскільки відповідач свого обов'язку по виплаті позивачу дивідендів за 2010 рік не виконав, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення з відповідача основного боргу з виплати дивідендів в сумі 791 731,20 грн. Проте, при здійсненні фактичної виплати належних позивачу дивідендів, відповідач в силу приписів п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України, ст. 10 Конвенції між Урядом Республіки Австрія і Урядом України про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно, ратифікованої Законом України №500-XIV від 17.03.1999 р., зобов'язаний утримати на користь Державного бюджету України податок з доходів нерезидентів (репатріацію) у розмірі 10% від їх суми, відтак належним до стягнення є основний борг з виплати дивідендів в сумі 712 558,08 грн. (791 731,20 грн. - 10% від такої суми). Таким чином, суд вважав правомірним застосування до відповідача передбаченої ст. 625 ЦК України відповідальності з нарахування інфляційних втрат та 3% річних саме від суми дивідендів в розмірі 712 558,08 грн., за перерахунком суду та визначених позивачем періодів суми таких нарахувань становлять 117 741,33 грн. та 59 503,48 грн. відповідно.

Як встановлено матеріалами справи, 25.02.2011 р. загальними зборами акціонерів відповідача було прийнято рішення про виплату дивідендів за 2010 рік, визначено строки та порядок такої виплати з розрахунку 14.64 грн. на одну просту акцію й встановлено граничний строк виплати дивідендів з 01.03.2011 р. по 31.12.2011 року.

Згаданим рішенням встановлено також порядок виплати дивідендів відповідача за 2010 рік, а саме: дивіденди виплачуються пропорційно до загальної кількості належних акціонеру акцій на дату початку виплати дивідендів, тобто на 01.03.2011 р., виплата дивідендів здійснюється відповідачем акціонерам-юридичним особам із залученням реєстратора - ПрАТ «ФК «Укрнафтогаз» шляхом перерахування на їх банківський рахунок; виплата дивідендів проводиться після надходження від акціонерів оформлених згідно вимог чинного законодавства України листів із зазначенням (уточненням) всіх необхідних банківських реквізитів, на які необхідно здійснити перерахування належних їм дивідендів.

На момент прийняття рішення загальними зборами та початку перебігу визначених ними строків виплат дивідендів позивач був акціонером відповідача із кількістю акцій 54 080 штук, що підтверджується відповідною випискою про стан рахунку в цінних паперах № 500543, виданою зберігачем позивача - ПрАТ «Райффайзен банк Аваль».

Судом першої інстанції встановлено, що з метою отримання дивідендів, як позивач, так і ПрАТ «Райффайзен банк Аваль» як зберігач акцій ПАТ «Укрнафта», що належать позивачу, неодноразово зверталися до відповідача з заявами про виплату дивідендів з доданням підтверджуючих на це документів, в тому числі у строки, встановлені рішенням загальних зборів акціонерів від 25.02.2011 р. для виплати дивідендів, та після спливу таких строків, згадані обставини підтверджено матеріалами справи.

Місцевим судом також встановлено та не заперечується відповідачем, що належна позивачеві сума дивідендів до закінчення строків виплати не була сплачена відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у встановленому установчим документом товариства та законом порядку брати участь в розподілі прибутку товариства і одержувати його частину, установчим документом акціонерного товариства на підставі ч. 1 ст. 154 ЦК України є його статут.

Учасники господарського товариства ( ст. 88 ГК України, ст. 10 Закону України «Про господарські товариства») мають право брати участь в розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди), право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

У відповідності до ст. 41 Закону України «Про господарські товариства», вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства, до компетенції яких належить, зокрема, затвердження порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати часток прибутку (дивідендів), а на підставі п. 8.5. статуту відповідача, виплата дивідендів здійснюється відповідно до рішення загальних зборів акціонерів та Положення про порядок нарахування і виплати дивідендів, яке затверджується загальними зборами акціонерів.

Таким чином, законодавство та статут відповідача регламентують виплату дивідендів відповідно до реєстру власників цінних паперів, складеного на дату початку виплати дивідендів та даних цього реєстру, і не встановлюють ніяких інших додаткових умов для виплати дивідендів, як і не передбачають обов'язку акціонера звертатися до акціонерного товариства з вимогою про виплату дивідендів й не встановлюють термінів такого звернення.

З огляду на наведене, відповідач не мав жодних причин не сплачувати нараховані позивачу дивіденди у встановлений загальними зборами акціонерів від 25.02.2011 року строк.

Як встановлено місцевим судом, станом на початок строку виплати дивідендів за 2010 рік позивач володів 54 080 штуками простих іменних акцій відповідача, а відтак мав право на виплату 791 731,20 грн.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції, в тому числі й щодо того, що при здійсненні фактичної виплати належних позивачу дивідендів, відповідач згідно чинного законодавства зобов'язаний утримати на користь Державного бюджету України податок з доходів нерезидентів (репатріацію) у розмірі 10% від їх суми, тому належною до стягнення є сума основного боргу з виплати дивідендів в розмірі 712 558,08 грн.

Зобов'язанням на підставі ч.1 ст.509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони.

В силу приписів ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства», дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, який виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами.

Таким чином, при прийнятті загальними зборами акціонерного товариства рішення про виплату акціонерам дивідендів, у товариства виникає обов'язок такої виплати акціонерам. Невиконання товариством обов'язку у строк тягне передбачені за прострочення виконання грошового зобов'язання на підставі ст. 625 ЦК України наслідки,.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Аналіз положень ст. 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

З огляду на наведене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що нарахування позивачем суми інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання по виплаті суми дивідендів, яке виникло із корпоративних відносин, є правомірним. Законним є перерахунок цих сум місцевим судом згідно визначених позивачем періодів нарахування (з 04.01.2012 р. по 15.10.2014р.), відтак розміри інфляційних втрат та 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання по виплаті спірних дивідендів на суму 712 558,08 грн. становлять 117 741,33 грн. та 59 503,48 грн. відповідно.

Доводи апелянта щодо наявних правових підстав для залишення позову без розгляду є необґрунтованими, оскільки згідно доданої до позовної заяви довіреності одноособове представництво заборонено, тобто довіреність вимагає вчинення дій по представництву двома представниками, що і було дотримано при підписанні позовної заяви тощо.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для його скасування не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 03.11.2014 р. у справі №910/18149/14 - без змін.

Матеріали справи №910/18149/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді С.О. Алданова

Н.М. Коршун