Рішення № 41951025, 26.11.2014, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" листопада 2014 р.Справа № 921/1062/14-г/14

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В. розглянув справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" вул. Жилянська, 43, м. Київ, 01033

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Лізинг" с.Васильківці, Гусятинський район, Тернопільська область, 48257

про розірвання договору та зобов'язання повернути предмет лізингу.

за участю представників сторін:

позивача: Бабаєвський Д.О., довіреність № б/н від 02.10.14 р.

відповідача: Накельський Ю.Б., довіреність № б/н від 22.10.14 р.

Учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 20,22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Технічна фіксація (звукозапис) не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання представників сторін.

Суть справи: За результатами розгляду заявленого ТОВ "ОТП Лізинг" позову до ТОВ "Мрія-Лізинг" про розірвання договору та зобов'язання повернути предмет лізингу, господарський суд Тернопільської області визнав подані матеріали достатніми для прийняття позовної заяви і як наслідок, ухвалою суду від 03.10.2014р. порушено провадження у справі № 921/1062/14-г/14.

Заявлені вимоги, які підтримані в судовому засіданні повноважним представником, позивач мотивує неналежним виконанням його контрагентом умов договору фінансового лізингу в частині повної та своєчасної оплати лізингових платежів, у зв'язку із чим господарське товариство просить розірвати вказаний правочин та повернути предмет лізингу його власнику.

Крім того, разом із позовною, ТОВ звернулось до суду із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову, яка з підстав викладених в ухвалі суду від 03.10.2014р., задоволена в частині заборони відповідачу вчиняти демонтаж, відчуження, передачу в найм, оренду, сублізинг предмета лізингу за укладеним правочином.

Відповідач у відзиві на позов, а також наданих у судовому засіданні усних поясненнях свого повноваженого представника, позовні вимоги заперечує, посилаючись при цьому на неправомірність коригування його контрагентом лізингових платежів, що унеможливило їх своєчасну сплату на умовах та в порядку встановленому укладеним договором та законодавством.

В процесі вирішення спору оголошувалась перерва та розгляд справи відкладався, з підстав, викладених у формулярі (протоколі) судового засідання та відповідній ухвалі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, оцінивши представлені докази в їх сукупності та дослідивши норми чинного законодавства, судом встановлено наступне.

Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Із даною правовою нормою кореспондуються і положення статті 174 ГК України, за якою господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

24.09.2009р. між ТОВ "ІНГ Лізинг Україна" (Лізингодавець) та ТОВ "Мрія-Лізинг" (Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №90004-FL-0, згідно п.1.1., 2.1., 3.1. якого Лізингодавець зобов'язується набути у власність та надати у фінансовий лізинг Лізингоодержувачу предмет лізингу, обраний Лізингоодержувачем, а останній, у свою чергу зобов'язується прийняти його від Лізингодавця у фінансовий лізинг, на строк 60 місяців, починаючи з дати початку лізингу.

Водночас, 22.03.2013 року укладено договір купівлі-продажу №130001-FL-0, згідно якого з дати підписання сторонами акту приймання-передачі (підписано 04.06.2013р.), ТОВ "ОТП Лізинг" набуває усіх прав Лізингодавця за договором лізингу та відповідно до п.2.9. даного правочину стає стороною договору лізингу в якості Лізингодавця. При цьому, умови договору лізингу залишаються незмінними.

Укладений договір лізингу набуває чинності з дати його підписання сторонами та припиняється після повного виконання ними взятих на себе зобов'язань або до такого виконання - у випадках та умовах, передбачених договором (п.1.3.).

Предмет лізингу сторонами погоджено у параграфі 2 правочину у редакції додаткової угоди №3 від 21.12.2009р.

На виконання взятих на себе по договору зобов'язань, Лізингодавець, на підставі актів приймання-передачі передав, а Лізингоодержувач прийняв транспортні засоби загальною вартістю 22 717 109,47 грн. (Додатки до договору лізингу №№2/1-2/20).

У свою чергу, відповідач зобов'язувався, поряд з іншим, сплачувати періодичні платежі, на умовах та в порядку, визначеному угодою сторін.

За своїм змістом і правовою природою, укладений між сторонами 24.09.2009р. правочин є договором фінансового лізингу, в якому сторони досягли згоди по всіх істотних умовах, а також визначили взаємні права та обов'язки.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України з урахуванням особливостей, встановлених спеціальним законом, а саме Законом України "Про фінансовий лізинг".

У відповідності до ст. 1 вказаного нормативного акту, фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу, за яким лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі), обов'язок сплати яких в порядку, встановленому договором передбачений вимогами ст.ст. 11, 16 Закону.

Так, пп.d п.4.1. договору лізингу, контрагентами узгоджено, що сума 60-ти періодичних платежів, яка підлягає сплаті Лізингоодержувачем за даним правочином, буде розрахована Лізингодавцем самостійно та повідомлена контрагенту шляхом направлення письмового повідомлення, що міститиме Графік періодичних лізингових платежів.

Згідно п.4.2. угоди, кожний період використання предмету лізингу триває один місяць (Розрахунковий період). Перший розрахунковий період починається з дати приймання-передачі. Періодичні лізингові платежі за кожний розрахунковий період сплачуються шляхом внесення попередньої оплати, тобто не пізніше ніж у перший день відповідного розрахункового періоду.

У відповідності до п.3.3. Додатку №1 до договору лізингу, Лізингодавець виставлятиме за 2 робочі дні до терміну сплати і направлятиме до контрагента рахунок-фактуру стосовно кожного періодичного лізингового платежу, визначеного у відповідності до документів лізингу, втому числі до Графіку орієнтованих періодичних лізингових платежів ( у редакції Додатку до Додаткової угоди № 3 від 21.12.2009р.), а також з урахуванням Графіків періодичних лізингових платежів №1-20 до кожної одиниці техніки.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем, в порушення умов договору, виставлені до оплати рахунки у повному обсязі оплачені не були, зважаючи на що в останнього виникла прострочена заборгованість на суму 1 818 214,58 грн.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, як стверджує позивач, в порушення умов договору фінансового лізингу щодо порядку та строків оплати лізингових платежів, його контрагентом рахунки від 27.04.2014р., 27.05.2014р., 27.06.2014р. та 27.07.2014р. оплачені не були.

Дана обставина не заперечується і відповідачем. Так, згідно письмових та наданих у судовому засіданні його представником усних пояснень, товариство вказує, що розрахунки по спірному договору не проводились у зв'язку із збільшенням суми лізингових платежів, коригування яких здійснене позивачем з порушенням норм чинного законодавства, яке регламентує спірні правовідносини.

Проте, дані судження оцінюються судом критично, з огляду на положення п.4.5. договору лізингу та п.п.3.3.,3.5. Додатку №1 до договору лізингу від 10.09.2009р., у відповідності до яких Лізингодавець наділений правом самостійної зміни розміру будь-якого із лізингових платежів, які, у свою чергу набувають чинності та стають обов'язковими для виконання його контрагентом з моменту виставлення рахунку-фактури або направлення відповідного повідомлення.

Суд зважає і на те, що п.4.5. договору покладає на позивача обов'язок направляти своєму контрагенту рахунки щодо сплати лізингових платежів. Втім, неотримання таких рахунків останнім не звільняє його від обов'язку сплачувати платежі згідно з Договором. Наведеним також спростовується твердження Лізоотримувача щодо неможливості своєчасної оплати лізингових платежів через наявність суперечок щодо їхнього розміру.

Крім того, за приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, відтак, наявність спірних сум, до їх узгодження контрагентами у судовому чи позасудовому порядку, не повинно спричиняти затримку здійснення розрахунків.

За приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Зміна або розірвання договору, за вказівкою ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Буквальне тлумачення вказаних норм права дозволяє стверджувати, що договір може бути розірваний двома способами: позасудовим та судовим.

Принцип свободи договірного регулювання правовідносин, утілений у чинному законодавстві, дозволяє сторонам договору на власний розсуд визначати свої взаємні права та обов'язки, у тому числі щодо односторонньої відмови від договору.

Так, суб'єктами господарювання у п. 11.1 (а) та п. 11.1 (аа) Додатку №1 до договору лізингу обумовлено, що несплата лізингових або інших платежів (частково або в повному обсязі) за умови, що прострочення такої сплати становить більше 30 календарних днів є істотним порушенням умов договору та наділяє Лізингодавця правом, зокрема, відмовитись від договору та вимагати повернення Предмета лізингу. При цьому, зі змісту п.14 Додатку №1 вбачається обов'язок Лізингоодержувача повернути предмет лізингу не пізніше 5 днів з дати отримання повідомлення про відмову від договору лізингу.

З метою досудового врегулювання спірних правовідносин 01.08.2014р. позивач направив на адресу свого контрагента письмове повідомлення про розірвання договору фінансового лізингу № 90004-FL-0 з вимогою повернути предмет лізингу протягом 10 робочих днів, тобто до 10.08.2014р. Із відмітки поштового відділення на конверті слідує, що дана кореспонденція адресату не вручена та повернута позивачу "по закінченню терміну зберігання" (копія у справі). У судових засіданнях відповідач факт розірвання спірного правочину в односторонньому порядку заперечує. Як наслідок, вимога про повернення майна товариством залишена без реагування та задоволення.

Разом з тим, як вбачається із Додатку №1 до договору лізингу, положеннями пункту 11, на який посилається позивач як на підставу для розірвання даного правочину, такого права у Лізингодавця не передбачено.

При цьому суд враховує, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002р. № 15-рп/2002 право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Таким чином, вимога позивача в частині розірвання договору підлягає задоволенню, виходячи з приписів ст. 651 ЦК України, якими передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Суд переконаний, що не виконуючи умови спірної угоди в частині сплати лізингових платежів, відповідач істотно порушував умови договору, чим позбавив позивача того на, що він розраховував при укладенні даного правочину.

Водночас, виходячи з умов договору фінансового лізингу, приписів ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" та ст. 651, 653 Цивільного кодексу України, якими передбачено право вимагати повернення предмета лізингу в разі невиконання (прострочення виконання) грошових зобов'язань лізингоодержувачем за договором лізингу та його розірвання, заявлена позивачем похідна вимога про повернення належного йому майна (предмета лізингу) також підлягає задоволенню в повному обсязі.

Суд не вважає підставними посилання відповідача на передчасність даної вимоги з посиланням на положення п.11. 1 спірної угоди, за яким предмет Лізингу підлягає поверненню протягом 10 днів з дня розірвання договору. Даний пункт, як слідує із його змісту, стосується випадків припинення правовідносин між контрагентами у позасудовому порядку, і на розірвання договору за рішенням суду не поширюється.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України " Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. При цьому, таке повернення здійснюється в розмірі переплаченої суми та в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики

Відповідно до ст. 4 вищевказаного закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Пунктом 2.1 вказаної статті передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується за ставкою - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1 827 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (73080 грн.). Водночас, ставка судового збору по немайновій вимозі становить 1 розмір мінімальної заробітної плати (1218 грн.).

Разом з тим, абзацом третім частини другої статті 6 названого закону, передбачено зменшення розміру судового збору з позовної заяви, поданої після подання заяви про вжиття запобіжних заходів або забезпечення позову, на розмір судового збору, сплаченого за подання такої заяви. Зазначене зменшення здійснюється і в разі одночасного (в один і той же день) подання до господарського суду позовної заяви і заяви про забезпечення позову, в тому числі при об'єднанні їх в одному документі. При цьому, передбачене згаданою нормою зменшення розміру судового збору не ставиться Законом у залежність від результатів судового розгляду.

Тотожна правова позиція викладені у п.2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".

Отже, зважаючи на те, що позивачем одночасно заявлено вимогу майнового та немайнового характеру, з урахуванням зменшення розміру судового збору на суму сплаченого за подання заяви про забезпечення позову (1 827 грн.), сплаті підлягає судовий збір у розмірі 72 471 грн. (1 218,00 грн. + 71253 грн.).

Натомість, згідно платіжного доручення № 16071 від 23.09.2014р. сплачено 74 298,00 грн.

Відтак, товариству з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" слід повернути з державного бюджету України - 1 827 грн. судового збору, як зайво сплаченого.

Решта витрат по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відшкодовуються позивачу за рахунок ТОВ "Мрія - Лізинг" у повному обсязі.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати договір фінансового лізингу № 90004-FL-0 від 24.09.2009 року , що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" , вул. Жилянська, 43, м. Київ (ідент. код 35912126) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія - Лізинг", с. Васильківці Гусятинського району Тернопільської області (ідент. код 35855770).

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія - Лізинг", с. Васильківці Гусятинського району Тернопільської області (ідент. код 35855770) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг", вул. Жилянська, 43, м. Київ (ідент. код 35912126) предмет лізингу за договором фінансового лізингу № 90004-FL-0 від 24.09.2009 року, а саме:

трактор колісний John Deer 7530, заводський номер L07530G635045, реєстраційний номер 58887АА, двигун №CD6068L130875;

трактор колісний John Deer 7530, заводський номер L07530G635064, реєстраційний номер 58895АА, двигун №CD6068L130823;

трактор колісний John Deer 7530, заводський номер L07530G635204, реєстраційний номер 58893АА, двигун №CD6068L120601;

трактор колісний John Deer 7530, заводський номер L07530G635231, реєстраційний номер 58892АА, двигун №CD6068L120603;

трактор колісний John Deer 7530, заводський номер L07530G635237, реєстраційний номер 58894AA, двигун №CD6068L120602;

трактор колісний John Deer 7530, заводський номер L07530G634826, реєстраційний номер 58902AA, двигун №CD6068L124858;

трактор колісний John Deer 7530, заводський номер L07530G634905, реєстраційний номер 58890AA, двигун №CD6068L130643;

трактор колісний John Deer 7530, заводський номер L07530G635247, реєстраційний номер 58889AA, двигун №CD6068L130825;

трактор колісний John Deer 7530, заводський номер L07530G635282, реєстраційний номер 58884AA, двигун №CD6068L130649;

трактор колісний John Deer 7530, заводський номер L07530G635870, реєстраційний номер 58898AA, двигун №CD6068L131443;

трактор колісний John Deer 7530, заводський номер L07530G635944, реєстраційний номер 58901AA, двигун №CD6068L132044;

трактор колісний John Deer 7530, заводський номер L07530G635974, реєстраційний номер 58900AA, двигун №CD6068L131594;

трактор колісний John Deer 7530, заводський номер L07530G635338, реєстраційний номер 58904AA, двигун №CD6068L130822;

трактор колісний John Deer 7530, заводський номер L07530G635349, реєстраційний номер 58886AA, двигун №CD6068L130488;

трактор колісний John Deer 7530, заводський номер L07530G635380, реєстраційний номер 58883AA, двигун №CD6068L130495;

трактор колісний John Deer 7530, заводський номер L07530G635526, реєстраційний номер 58896AA, двигун №CD6068L131294;

трактор колісний John Deer 7530, заводський номер L07530G635575, реєстраційний номер 58897AA, двигун №CD6068L131293;

трактор колісний John Deer 7530, заводський номер L07530G635710, реєстраційний номер 58905AA, двигун №CD6068L130923;

трактор колісний John Deer 7530, заводський номер L07530G635723, реєстраційний номер 58903AA, двигун №CD6068L130925;

трактор колісний John Deer 7530, заводський номер L07530G635838, реєстраційний номер 58904AA, двигун №CD6068L130822.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія - Лізинг", с. Васильківці Гусятинського району Тернопільської області (ідент. код 35855770) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг", вул. Жилянська, 43, м. Київ (ідент. код 35912126) - 74 298 (сімдесят чотири тисячі двісті дев'яносто вісім) грн. в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути з державного бюджету України товариству з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг", вул. Жилянська, 43, м. Київ (ідент. код 35912126) - 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. зайво сплаченого судового збору.

Оригінал платіжного доручення № 16071 від 23.09.2014р. про сплату судового збору в сумі 74 298 (сімдесят чотири тисячі двісті дев'яносто вісім) грн. повернути позивачу.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.

Суддя О.В. Руденко

Повний текст рішення

складено 11.12.2014р.