Рішення № 41950847, 16.12.2014, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 грудня 2014 р. Справа № 903/1065/14

за позовом Державного підприємства "Український транспортно-логістичний центр"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД ЛІС"

про стягнення 36 310,87 грн.

Суддя Слупко В.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: н/в

від відповідача: Синельников Г.К., директор

Суть спору: державне підприємство "Український транспортно-логістичний центр" просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД ЛІС" 36 310,87грн., в т. ч. 35 272,00грн. основного боргу за невиконання зобов'язань по оплаті отриманих послуг згідно договору про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах від 11.03.2013р. №2570/147-2013, 1 038,87 грн. пені за несвоєчасну оплату послуг відповідно до п.4.3 договору.

Ухвалою суду від 18.11.2014р. розгляд справи відкладався у зв'язку з неподачею витребуваних доказів, необхідністю витребування додаткових доказів по справі. Зобов'язано сторони провести звірку взаєморозрахунків, акт звірки подати суду.

Сторони вимоги ухвали суду не виконали, взаємозвірку розрахунків не провели.

У судовому засіданні 16.12.2014р. представник відповідача позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 35 272,00грн. визнав повністю.

Господарський суд,заслухавши пояснення представника відповідача, визнав зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, та -

встановив:

11.03.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД ЛІС» (замовник), державним підприємством «Український транспортно-логістичний центр» (основний виконавець), державним підприємством «Дарницький вагоноремонтний завод» (співвиконавець перший) та державним підприємством «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» (співвиконавець другий) уклали договір №2570/147-2013 про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах, відповідно до умов якого основний виконавець та співвиконавці зобов'язалися за плату і за рахунок замовника виконати або організувати виконання послуг, пов'язаних з організацією внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів у напіввагонах співвиконавців (а.с. 8-19).

Як вбачається з матеріалів справи, ДП «Укрспецвагон» були надані вагони (№№66238858, 68748516, 67875567, 66487455) ТзОВ «ЗАХІД ЛІС» для перевезення деревини, одержувач ПП «Олвей», одержання вантажу останнім стверджується відмітками в п. 53 накладних №36613123 від 25.03.2014р., №36621647, №36623569, №36623577 від 26.03.2014р. (а.с. 27-30).

У протоколі погодження договірної ціни №1 між основним виконавцем та замовником від 11.03.2013р., який є невід'ємною частиною договору від 11.03.2013р. №2570/147-2013, сторони узгодили, що вартістю (ціна) послуг з організації перевезення вантажів замовника включає в себе: тариф на перевезення вантажу, вартість додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням, тариф на перевезення напіввагону у порожньому стані, плату за користування вагонами (а.с. 22).

У протоколі погодження договірної ціни №1 між основним виконавцем та співвиконавцями від 11.03.2013р. зазначено, що основний виконавець розраховується з кожним співвиконавцем за вагони, задіяні в перевезеннях в розмірі вагонної складової плати та пов'язані з ними послуги для вагонів парку залізниці на час відправлення вантажу (а.с. 23).

Відповідач оплату наданих послуг здійснив частково на суму 1 000,00грн., що стверджується випискою з особливого рахунку ТзОВ «ЗАХІД ЛІС» станом на 01.08.2014р. (а.с. 25), у зв'язку з чим на момент подання позову до суду заборгував ДП «Український транспортно-логістичний центр» 35 272,00 грн. (а.с. 31).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За своєю правовою природою спірні правовідносини, що виникли між сторонами, є комплексними правовідносинами з договорів перевезення, надання послуг.

Згідно зі ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

У відповідності до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних на піввагонах №2570/147-2013 від 11.03.2013р. з додатками №№1, 2, 3 предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач у судовому засіданні 16.12.2014р. позов в сумі 35 272,00грн. визнав повністю.

Згідно ч.5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Господарським судом прийнято визнання позову відповідачем, оскільки його дії не суперечать законодавству та судом не встановлено порушення прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Заборгованість за надані послуги на день розгляду спору становить 35 272,00грн., стверджується договором про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних на піввагонах №2570/147-2013 від 11.03.2013р. з додатками №№1, 2, 3(а.с. 8-23), залізничними накладними №36613123 від 25.03.2014р., №36621647, №36623569, №36623577 від 26.03.2014р. (а.с. 27-30), випискою з особливого рахунку ТзОВ «ЗАХІД ЛІС» станом на 01.08.2014р. (а.с. 25), відповідачем не оспорена та підлягає до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД ЛІС» в силу ст.193 ГК України, ст.ст. 901, 903, 909 ЦК України

Договором про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах №2570/147-2013 від 11.03.2013р. (п.4.3) передбачено, що у разі виникнення заборгованості за надані послуги з організації перевезення вантажів, сторони сплачують пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми боргу за кожен день прострочення платежу до моменту повного погашення заборгованості (включаючи день сплати).

Відповідачу за прострочку платежу за надані послуги було нараховано пеню у розмірі 1 038,87грн. за період з 02.09.2014р. по 13.10.2014р. (а.с. 32).

Згідно ст.ст.230-232 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст.ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зважаючи на викладене, до стягнення підлягає 1 038,87грн. грн. за період з 02.09.2014р. по 13.10.2014р. в силу ч. 6 ст. 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", п. 4.3 договору.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827,00грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 174, 181, 193, 230-232, 265 ГК України, ст.ст.901, 903, 909 ЦК України, ст.ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД ЛІС» (43020, Волинська область, м. Луцьк, вул. Рівненська, буд. 76А., офіс 10-А, код ЄДРПОУ 37537716) на користь державного підприємства «Український транспортно-логістичний центр» (03680, м. Київ, вул.Предславинська, 28, ЄДРПОУ 34619229) 35 272,00грн. заборгованості, 1 038,87 пені, 1 827,00грн. витрат по судовому збору. Всього - 38 137,87грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено

18.12.2014р.

Суддя В.Л. Слупко