Ухвала суду № 41950252, 11.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 грудня 2014 року

справа № 808/10178/13-а

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Лукманової О.М.

суддів: Божко Л.А. Прокопчук Т.С.

при секретарі: Фірсіку Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2014 року у справі №808/10178/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАН» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и л а:

У вересні 2010 року ТОВ «ДАН» (далі по тексту – позивач) звернулося до суду з позовом до ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя (далі по тексту - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.01.2010 року №0000032301/0 та №0000042301/0.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.03.2014 року позовні вимоги задоволено.

З постановою суду першої інстанції не погодилась ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області та подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтувала тим, що прийняті податкові повідомлення-рішення є такими, що відповідають приписам діючого законодавства. Апелянт вважав, що позивач у перевіряємому періоді здійснював реалізацію продукції власного виробництва за ціною нижче собівартості її виробництва.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що чинне законодавство України гарантує суб'єктам господарювання вільне здійснення господарської діяльності на власний ризик та надає можливість самостійно визначати вартість продукції, що передбачається до продажу. Суд зазначив, що недосягнення мети, як то отримання прибутку, не може вважатися порушенням вимог чинного законодавства. Суд також зазначив, що для цілей оподаткування не можна керуватися поняттям «собівартість продукції», оскільки для цього немає законних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя з 07.12.2009 року по 25.12.2009 року було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ДАН» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.09.2009 року, валютного та іншого 01.01.2008 року по 30.09.2009 року, за результатами якої 30.12.2009 року було складено акт №159/23-5/32463742. Згідно висновків ТОВ «ДАН» порушено п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 44451 грн., в т.ч. за січень 2008 року в сумі 13861 грн., лютий 2008 – 11383 грн., жовтень 2008 року – 2740 грн., грудень 2008 року – 16395 грн., лютий 2009 року – 72 грн.; п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 55564 грн. На підставі акту ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя 15.01.2010 року було винесено податкове повідомлення-рішення №0000032301/0, яким ТОВ «ДАН» донараховані податкові зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 83346 грн. у тому числі за основним платежем - 55564 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 27782 грн., №0000042301/0, яким ТОВ «ДАН» донараховані податкові зобов’язання з ПДВ на загальну суму 66676,5 грн., у тому числі за основним платежем - 44451 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 22225,5 грн. В акті зазначено, що товариство реалізовувало профіль CD, UD, CW за ціною нижче їх собівартості, що призвело до заниження податкових зобов’язань.

Матеріалами справи встановлено, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.10.2010 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011 року, позовні вимоги були задоволені, скасовані спірні податкові повідомлення-рішення. Ухвалою Вищого адміністративного суду від 04.12.2013 року вищевказані судові рішення були скасовані. Суд касаційної інстанції у своїй ухвалі послався на те, що судам при новому розгляді справи необхідно дослідити, які економічні та ринкові фактори зумовили позивача здійснювати продажу товару нижче його собівартості; чи відповідає застосована позивачем ціна продажу рівню звичайної ціни на аналогічну продукцію у співставних умовах, необхідно встановити статистичну оцінку рівня цін реалізації таких товарів на внутрішньому ринку України, надану уповноваженими державними органами.

Встановлено, що основним видом господарської діяльності ТОВ «ДАН» є виробництво оцинкованих профілів і комплектуючих для гіпсокартонних систем.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «ДАН» у періоді, що перевірявся здійснював операції з придбання матеріалів (сталь), комплектуючих, малоцінних та швидкозношувальних предметів, послуг, а також здійснював реалізацію продукції власного виробництва.

Встановлено, що при співставленні калькуляцій собівартості виробництва готової продукції та даних первинного обліку (видаткових накладних на реалізацію), ціна реалізації нижча за собівартість. В податковому обліку з податку на прибуток підприємства ТОВ «ДАН», валові витрати, що перевищують валові доходи по вищенаведеним операціям з реалізації продукції за ціною нижче собівартості, включені до складу валових витрат в декларації підприємства про податок на прибуток по рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг)».

Відповідно до письмових пояснень позивача було з’ясовано, що на формування ціни при виробництві профілів у спірний період впливали наступні складові: вартість сировини; співвідношення з покупцями; конкуренція серед виробників; давальницькі очікування; використання кредитних коштів. Так, доля вартості сировини у виробничій собівартості профілів складає більш 95%. Товариством враховувались орієнтовні ціни на сировину імпортного виробництва, вартість яких зростає у періоді лютий-квітень та стабілізується лише у травні, платник змушений був залучати додаткові фінансові кошти.

Згідно пп.1.20.1, пп.1.20.2, пп.1.20.9 п.1.20, п.1.32 ст.1, п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», звичайною вважається ціна товарів (робіт,послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Для визначення звичайної ціни товару (робіт,послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи,послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань,умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари(роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей;закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання(придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів. Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках,визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту. Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, спрямована на одержання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, якщо особиста участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.4.1. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Колегія суддів, аналізуючи докази у справі та законодавство, що регулює спірні правовідносини, зазначає, що позивач не заперечував, що здійснював продаж товару за ціною нижче собівартості. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вжив усіх заходів для повного з’ясування обставин у справі. Суд першої інстанції на виконання вказівок Вищого адміністративного суду, які викладені в ухвалі від 04.12.2013 року витребовував у податкового органу інформацію про те, чи відповідає застосована позивачем ціна продажу рівню звичайної ціни на неаналогічну продукцію у співставних умовах, статистичну оцінку рівня цін реалізації таких товарів на внутрішньому ринку України, надану уповноваженими органами, проте, як встановлено судом, такої інформації податковим органом надано не було. У листі від 27.02.2014 року №14-08/131 Головного управління статистики у Запорізькій області, наданого на запит суду зазначено, що надати інформацію стосовно цін на профілі CD, UD, CW не може, оскільки спостереження за споживчими цінами на вказаний товар в органах державної статистики не передбачено. Також зазначено, що розрахунок середніх цін на вказану продукцію не передбачено ні в регіональному розрізі, ні на державному рівні. Листом від 28.02.2014 року №05.6.2/193 Запорізька торгово-промислова палата повідомила, що не веде систематичного відстеження, збору і аналізу цінової інформації на вказані у запиті товари, тому не може надати відомості щодо їх середньоринкової вартості у 2008-2009 роках.

Колегія суддів виходить з того, що законодавством передбачено обов’язок доведеності рівня звичайної ціни податковим органом, що відповідачем не було зроблено ні під час перевірки, ні під час розгляду справи у судах.

Колегія суддів приймає до уваги, що законодавством передбачено право суб’єкта господарської діяльності проводити господарську діяльність на власний ризик та те, що одержання економічного доходу від продажу товару не може обмежуватися окремим періодом, а оцінюється з урахуванням різних факторів, у тому числі на які послався позивач.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що прийнята з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2014 року у справі №808/10178/13-а – залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: Т.С. Прокопчук