Ухвала суду № 41950160, 09.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 жовтня 2014 рокусправа № 2а/0470/4566/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Туркіної Л.П. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В. Проценко О.А.

при секретарі - Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.07.2012 р.

у справі № 2а/0470/4566/12

за позовом Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Південний машинобудівельний завод імені О.М. Макарова» (далі - позивач)

до відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000188811 від 11.04.2012 року.

Позивач вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, помилковими та необґрунтованими, а винесене податкове повідомлення-рішення протиправним.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.07.2012 р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000188811 від 11.04.2012 року.

Суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність висновків відповідача про визнання здійснених між позивачем та ТОВ фірма «Промпостачсервіс» правочинів - нікчемними.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.07.2012 р. та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги доводи відповідача, а саме, що правочини укладені з порушенням діючого законодавства за результатами перевірки визнано недійсними, тому в деклараціях з ПДВ відображено недостовірні дані, в зв'язку з цим в акті перевірки правомірно зроблено висновок щодо порушення позивачем п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, ч.ч. 1, 5 ст. 203, ч. 2 ст. 207, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, позивачем у травні-серпні 2011 року безпідставно завищено податковий кредит на суму ПДВ 34 071,86 грн., в т.ч. частку, що включається до складу податкового кредиту у сумі дозволеного податкового кредиту за травень-серпень 2011 року у розмірі 97 %, тобто на суму 33 049,70 грн., за податковими накладними, отриманими від ТОВ фірма «Промпостачсервіс» у зв'язку з дефектністю первинних документів.

Відповідач також вказує, що суд не дав належної оцінки матеріалам перевірки ТОВ фірми «Промпостачсервіс», згідно яких по ланцюгу з ТОВ «Авитек Груп ЛТД» встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг) та не підтверджено податковий кредит з ПДВ, сформований ТОВ фірма «Промснабсервіс» по взаємовідносинам з ТОВ «Авитек Груп ЛТД» у зв'язку з чим операції з поставки товару на адресу подальших покупців, зокрема ДП «ВО «ПМЗ ім.. О.М. Макарова», визнано без настання правових наслідків та недійсними.

Позивач подав до апеляційного суду заперечення на апеляційну скаргу, у яких просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.07.2012 р. - без змін. Зазначає, що висновки, які містяться в акті перевірки, зроблені без врахування податкового законодавства України, дійсних обставин взаємовідносин позивача з контрагентом та ґрунтуються на припущеннях посадових осіб відповідача.

Представник відповідача - Резніков Ю.В. у судовому засіданні доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача - Потуремець Т.І. проти задоволення апеляційної скарги заперечила та просила залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу та дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції було встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2011 року, липень 2011 року, серпень 2011 року, вересень 2011 року та листопад 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення п. 198.1, 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, частини 1, 5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215. ч.2 ст.207. ч.1 ст.216, ст. 228 Цивільного кодексу України, позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту всього у сумі 33 247 грн., в т.ч. за травень 2011 року 10 443 грн., за червень 2011 року 8 358 грн., за липень 2011 року 1 234 грн., за серпень 2011 року на 13 212 грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду декларації за листопад 2011 року на загальну суму 33 247 грн., в т.ч. за травень 2011 року 10 443 грн., за червень 2011 року 8 358 грн., за липень 2011 року 1 234 грн., за серпень 2011 року на 13 212 грн.

За результатами перевірки складено Акт від 26.03.2012 року № 5/14-0/14308368, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000188811 від 11.04.2012 року яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 33 247 грн.

Як вбачається з акту перевірки, підставою висновків про наявність порушень законодавства стали відомості акту перевірки ДПІ Ленінського району м. Харкова від 28.12.2011 року № 2454/23-304/22695445 відносно ТОВ фірми «Промпостачсервіс», яким встановлено, що на підтвердження факту транспортування товару від ТОВ «Авитек Груп ЛТД» до ТОВ фірма «Промпостачсервіс» не надано ніяких підтверджуючих документів.

Таким чином, угоди, що укладені ТОВ фірмою «Промпостачсервіс» з ТОВ «Авитек Груп ЛТД» не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

З висновками відповідача не можна погодитись виходячи з такого.

Згідно акту перевірки позивача від 26.03.2012 року №5/14-0/14308368 встановлено, що позивачем укладено договори поставки з ТОВ фірма «Промпостачсервіс» № 0153 від 21.04.2011 року, № 0154 від 22.04.2011 року, № 0157 від 27.04.2011 року, № 0200 від 25.05.2011 року, № 0231 від 13.05.2011 року, № 503/131 від 08.06.2010 року, № 647/131 від 12.05.2010 року.

Під час перевірки та до суду на підтвердження отримання товару надано видаткові накладні, а саме: №П-05/057 від 05.05.2011 року, №П-05/245 від 16.05.2011 року, №П-05/246 від 16.05.2011 року, №П-06/242 від 16.05.2011 року, №П-06/244 від 16.05.2011 року, №П-05/546 від 30.05.2011 року, №П-05/848 від 30.05.2011 року, №П-05/545 від 30.05.2011 року, №П-06/101-1 від 03.06.2011 року, №П-06/101-2 від 03.06.2011 року, №П-06/408 від 22.06.2011 року, №П-06/388 від 21.06.2011 року, №П-06/389 від 21.06.2011 року, №П-06/390 від 21.06.2011 року, №П-06/409 від 22.06.2011 року, №П-07/216 від 13.07.2011 року, №П-07/217 від 13.07.2011 року, №П-07/432 від 26.07.2011 року, №П-08/258 від 15.08.2011 року, № П-08/257 від 15.08.2011 року, №П-02/255 від 15.08.2011 року, прибуткові ордери № 332 від 13.05.11, № 71 від 18.05.11, № 340 від 20.05.11, № 339 від 20.05.11, № 72 від 18.05.11, № 73 від 18.05.11, № 25 від 03.06.11, № 24 від 03.06.11, № 114 від 06.06.11, № 26 від 08.06.11, № 125 від 09.06.11, № 140 від 29.06.11, № 136 від 01.07.11, № 135 від 24.06.11, № 362 від 23.06.11, № 363 від 23.06.11, № 152 від 18.07.11, № 38 від 18.07.11, № 390 від 28.07.11, № 38 від 18.07.11, № 407 від 22.08.11, № 311 від 18.08.11, № 401 від 15.08.11, № 312 від 18.08.11, т-транспортні накладні - № 05/05 від 05.05.11, № 16/05 від 16.05.11, № 05/30 від 30.05.11, № 05/30/1 від 06.06.11, № 06/22 від 22.06.11, № 06/22 від 22.06.11, № 07/13 від 13.07.11, № 07/27 від 27.07.11, № 08/16 від 17.08.11та податкові накладні, зазначені на сторінці 25 акту перевірки .

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Акт перевірки не містить жодних зауважень щодо змісту конкретних первинних документів на предмет їх відповідності вимогам закону.

За таких обставин слід дійти висновку, що під час здійснення перевірки та судового розгляду справи позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження факту здійснення господарських операцій.

Слід також зазначити, що в акті перевірки відсутні будь-які посилання на те, що відповідні суми ПДВ, які були включені позивачем, як покупцем послуг, до складу свого податкового кредиту в зв'язку із здійсненням господарських операцій за договорами із ТОВ фірма «Промпостачсервіс», не були включені останнім як продавцем в цих ж розмірах до складу своїх податкових зобов'язань з ПДВ.

Актом перевірки не спростовується той факт, що ТОВ фірма «Промпостачсервіс» на момент здійснення фінансово-господарських операцій з позивачем була зареєстрована у встановленому порядку як платник ПДВ, який мав право виписувати та надавати податкові накладні. Отже, показники податкової звітності позивача підтверджено належними доказами.

Крім того, на день розгляду справи не існує судових рішень, вироків суду, які б були підтвердженням фіктивної діяльності ТОВ фірма «Промпостачсервіс», визнання недійсними його установчих документів, та/або злочинної діяльності (скоєння злочинів) посадових осіб цих підприємств.

У відповідності п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з викладеного, слід погодитись з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивач належним чином визначив показники податкової звітності з податку на додану вартість за операціями з ТОВ фірма «Промпостачсервіс».

В обґрунтування правомірності податкового повідомлення-рішення позивач посилається на акт ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 28.12.2011 року № 2454/23-304/22695445 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ фірма «Промпостачсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.10.2010 по 30.09.2011 року валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року, яким встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг) між ТОВ фірма «Промпостачсервіс» та ТОВ «Авітек Груп ЛТД», та не підтверджено податковий кредит з ПДВ сформований ТОВ фірма «Промпостачсервіс» по взаємовідносинам з ТОВ «Авітек Груп ЛТД», у зв'язку з чим операції з поставки операції з поставки товару на адресу подальших покупців, зокрема позивача, визначено без настання правових наслідків та недійсними.

Посилання відповідача на названий акт перевірки не приймаються судом виходячи з такого.

Поняття недійсного правочину та його визначення міститься у Цивільному кодексі України, норми якого згідно ст. 2 ЦК України на податкові правовідносини не поширюються.

Крім того, слід зазначити, що податкове законодавство не пов'язує показники податкового обліку осіб з обставинами щодо дійсності правочинів, якщо вчиняються платниками податків.

Що стосується доводів відповідача про відсутність господарських операцій між позивачем та ТОВ фірма «Промпостачсервіс», слід зазначити наступне.

Як зазначено вище, на день розгляду справи не існує судових рішень, вироків суду, які б були підтвердженням фіктивної діяльності ТОВ фірма «Промпостачсервіс», визнання недійсними його установчих документів та/або злочинної діяльності (скоєння злочинів) посадових осіб названого підприємства та позивача.

Податкове законодавство України не ставить в залежність право покупця на податковий кредит від проведення перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб, а також наявності та змісту правових взаємовідносин цих осіб між собою.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість одним із постачальників товару у ланцюгу постачання не впливає на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту ПДВ, сплаченого при придбанні товару (послуг), оскільки Податковий кодекс України не ставить таке право покупця в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками товару (послуг) своїх договірних (цивільно-правових) та податкових зобов'язань.

Отже колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовного того, що під час судового розгляду відповідач не надав беззаперечних доказів щодо відсутності господарських операцій між позивачем та ТОВ фірма «Промпостачсервіс».

Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином доводи апеляційної скарги не спростовують законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з зазначеного, апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів слід залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.07.2012 р. - без змін.

Керуючись ст. ст. 198, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.07.2012 р. у справі № 2а/0470/4566/12 - без змін.

Ухвалу суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко