Постанова № 41949846, 18.12.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

18 грудня 2014 р. справа № 820/17140/14

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до особи з назвою "Управління пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області" та Реєстраційної служби Новоайдарського районного управління юстиції Луганської області про визнання незаконними дій та скасування державної реєстрації, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до особи з назвою "Управління пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області" та Реєстраційної служби Новоайдарського районного управління юстиції Луганської області, з урахуванням уточнених позовних вимог, про визнання незаконними дій особи з назвою "Управління пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області" щодо складання вимоги №Ф-327 від 03.05.2013 року у зв'язку з відсутністю відповідного обсягу повноважень та скасування державної реєстрації особи з назвою "Управління пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області", як таку, що проведена за відсутності факту створення цієї особи та за відсутності жодного установчого документу з істотним порушенням порядку створення юридичної особи.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що листом з рекомендованим повідомленням про вручення позивачем отримано вимогу про сплату недоїмки від 03.05.2013 №Ф-327, яка складена громадянкою України - ОСОБА_2 від імені особи з назвою "Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі", та якою вимагає перерахувати грошові кошти у розмірі 4572,42 грн. на небюджетний рахунок № 37193076001226 особи з назвою "Управління ПФУ в Новоайдарському районі Луганської області", яка є приватним суб'єктом господарської діяльності. Ці вимоги заявлені без жодної законної підстави та за відсутності будь-яких договірних чи інших зобов'язань за угодами чи правочинами та без згоди позивача. Позивач вважає, що особа з назвою "УПФУ в Новоайдарському районі Луганської області" не є уповноваженим територіальним органом Пенсійного фонду України, а, отже, не має повноважень для складення вимоги від 03.05.2013 №Ф-327 в порядку Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". У зв'язку з цим дії особи з назвою "УПФУ в Новоайдарському районі Луганської області" щодо складення вимоги від 03.05.2013 №Ф-327 є незаконними. Також, позивач зазначив, що з огляду на відсутність факту створення особи з назвою "УПФУ в Новоайдарському районі Луганської області" та за відсутності жодного установчого документу з істотним порушенням порядку створення юридичної особи слід скасувати державну реєстрацію особи з назвою "УПФУ в Новоайдарському районі Луганської області".

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. У позовній заяві просив розглянути справу без участі позивача. За таких умов, враховуючи клопотання позивача, виходячи з рівності сторін в адміністративному судочинстві, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів без участі представника позивача.

Представник відповідача - Управління пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області, в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. 16.12.2014 року надіслав до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначив, що вимога про сплату недоїмки від 03.05.2013 №Ф-327 винесена з дотриманням вимог діючого законодавства та уповноваженим на це органом, з огляду на вказане вважає, що позовні вимоги необґрунтовані та є такими, що не підлягають задоволенню. Окрім цього, у вказаних запереченнях міститься клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.

Представник відповідача - Реєстраційної служби Новоайдарського районного управління юстиції Луганської області, в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. 16.12.2014 року надіслав до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначив, що згідно Закону України від 15.05.2003 року №755-1У «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», який набув чинності з 01.07.2004 року, державний реєстратор був зобов'язаний при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки провести включення відомостей про діючі юридичні особи та фізичних осіб - підприємців і видати їм свідоцтво з ЄДР, що і підтверджує реєстраційна картка форми №6-включення на підставі якої і було виконано 07.02.2008 року реєстраційну дію про включення відомостей про юридичну особу, тобто на той час Управління пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області вже існувало, з огляду на вказане вважає, що позовні вимоги необґрунтовані та є такими, що не підлягають задоволенню. Окрім цього, у вказаних запереченнях міститься клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.

За таких умов, відповідно до ст.128 КАС України, враховуючи заявлені сторонами клопотання про розгляд справи без їх участі, виходячи з рівності сторін в адміністративному судочинстві, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів без участі представників сторін.

Відповідно до вимог ч.6 ст.128 КАС України справа підлягає розгляду у письмовому провадженні на основі наявних у суду матеріалів.

У зв'язку з неявкою учасників судового засідання, відповідно до положень ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України суд розглянув адміністративну справу без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд зазначає, що відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок). Відповідно до вимог вказаного Положення основними завданнями Пенсійного фонду України є, зокрема, реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску; керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; здійснення контролю за додержанням законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески) та інших платежів, за достовірністю поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та іншими виплатами, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, інших джерел, визначених законодавством.

Відповідно до пункту 7 положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

З 01.01.2011 набрав чинності Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон №2464), яким визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону №2464, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону №2464 застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України № 2464, платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №2464, облік осіб, зазначених у частині першій статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону №2464, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У відповідності до частини восьмої статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Згідно з частиною дванадцятою статті 9 Закону № 2464, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно з пунктом другим розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464, з дня набрання чинності цим Законом, суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування відповідно до Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", нараховують, обчислюють та сплачують єдиний внесок відповідно до цього Закону.

Взяття на облік осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється Пенсійним фондом шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється (пункт третій розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 від 08.07.2010).

Згідно з положеннями частини 4 статті 25 Закону №2464, територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Відповідно до пунктів 2.2 та 2.4 розділу II Положення про управління Пенсійного фонду управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах відповідно до покладених на нього завдань контролює надходження страхових внесків та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності нарахування та сплати страхових внесків, призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, цільового використання коштів Фонду в організаціях що здійснюють виплату і доставку пенсій; та мають право, серед іншого, застосовувати фінансові санкції, адміністративні стягнення, передбачені законом, та стягувати з платників страхових внесків їх несплачені суми.

Тобто, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах у прийнятті рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом № 2464-VI, діють як органи державної влади у здійсненні ними владних управлінських функцій і, відповідно, як суб'єкти владних повноважень.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач - ОСОБА_1, зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця. Сторонами не оспорюється та обставина, що позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування та знаходиться на обліку в УПФУ в Старобільському районі Луганської області.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 7 та частиною 11 статті 8 Закону № 2464 фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, зобов'язані сплачувати єдиний внесок у розмірі 34,7% від суми, що визначається такими платниками самостійно, при цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

За відповідачем станом на 01.05.2013 виникла заборгованість зі сплати єдиного внеску, у зв'язку з чим, УПФУ в Новоайдарському районі Луганської області було винесено вимогу про сплату боргу від 03.05.2013 №Ф-327 на суму 4572,42 грн. (арк. справи 10).

Враховуючи наявність у позивача заборгованості зі сплати єдиного внеску, у судовому засіданні не встановлено порушень вимог діючого законодавства України з боку відповідача при прийнятті ним оскаржуваної вимоги від 03.05.2013 №Ф-327, оскільки на момент прийняття вказаної вимоги позивач перебував на обліку у відповідача в якості платника страхових внесків та не сплатив зазначену суму єдиного внеску.

Посилання позивача щодо відсутності такої юридичної особи як Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області ґрунтуються на хибному тлумаченні норм чинного законодавства. Відповідачем надано суду копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відносно Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області, та довідку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на підтвердження правового статусу відповідача як юридичної особи, з організаційно правовою формою - орган державної влади.

Під час вирішення даного спору судом застосовані норми Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011, які визначають повноваження та напрями діяльності Пенсійного фонду та його територіальних органів. Вказаним Положенням передбачено, що Пенсійний фонд є органом державної влади, входить до системи органів виконавчої влади, та до повноважень якого віднесено застосування фінансових санкцій відповідно до закону. Наведені в позові доводи позивача не спростовують факту порушення обов'язку останнього сплачувати страхові внески до органів Пенсійного фонду України. Тому в суду відсутні підстави для визнання незаконними дій відповідача щодо складання вимоги про сплату боргу від №Ф-327 від 03.05.2013 року.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції та процесом реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несе акт індивідуальної дії - вимога про сплату недоїмки. Саме вона має вплив на його права та інтереси. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної чи юридичної особи прав (чи інтересів). З огляду на викладене, вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права.

Що стосується позовних вимог в частині скасування державної реєстрації УПФУ в Новоайдарському районі Луганської області, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію, повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ, порядок звернення до адміністративних судів та порядок здійснення адміністративного судочинства (стаття 1 Кодексу адміністративного судочинства України).

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України).

У відповідності із ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно із п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій ч бездіяльності.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, виходячи з системного аналізу вищенаведених норм Кодексу адміністративного судочинства України, випливає, що фізична особа має право звернутися до адміністративного суду із позовом щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, відповідно прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій щодо цієї фізичної особи.

Крім того, суд вважає за потрібне зазначити, що згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Однак, позивачем не надано суду жодних доказів того, що свідчили б про наявність порушень його прав як фізичної особи з боку відповідачів при створенні та реєстрації управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області.

Таких порушень прав позивача не встановлено і під час розгляду адміністративної справи.

Отже, відсутність з боку відповідачів порушень прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 при створенні та реєстрації управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області, винесенні оскаржуваної вимоги, виключає можливість захисту судом порушеного права та, відповідно, прийняття судом рішення на користь позивача.

За викладених обставин, суд прийшов до висновку, що оскаржувані дії відповідачів, вчинено без порушення вимог чинного законодавства, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені діючим законодавством України, з використанням повноважень, з метою, якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Таким чином, дії відповідача є правомірними, вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до особи з назвою "Управління пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області" та Реєстраційної служби Новоайдарського районного управління юстиції Луганської області про визнання незаконними дій та скасування державної реєстрації - відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова у повному обсязі виготовлена 18.12.2014 року.

Суддя Біленський О.О.