Ухвала суду № 41949686, 10.12.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 року Справа № 876/7855/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Дяковича В.П., Іщук Л.П.,

з участю секретаря судових засідань Гелецького П.В.,

представника позивача Гаврильця О.В.,

представника відповідача Свистун Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальності «Тернопільський центральний універмаг» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

У березні 2013 року товариство з обмеженою відповідальності «Тернопільський центральний універмаг» (далі - Універмаг) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби (далі - ОДПІ) № 0000052230 від 08.01.2013 року, яким до позивача було застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, у розмірі 14809 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2013 року у справі № 819/777/13-а позов було задоволено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач ОДПІ просить зазначену постанову скасувати і ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог Універмагу.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що при споживанні електричної енергії Універмаг є основним споживачем електричної енергії, а орендарі його торгових приміщень - субспоживачами. У зв'язку із цим апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що Універмаг, виходячи із приписів пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), не здійснював оптової або роздрібної торгівлі електричною енергією, .

Тому, відповідно до пп. 125.1 ст. 125 ПК України та рішення Тернопільської міської ради від 05.01.2011 року № 6/4/3, яким було встановлено ставки збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності, відповідачем правомірно було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення № 0000052230 від 08.01.2013 року.

Представник відповідача у ході апеляційного розгляду підтримала доводи, викладені у апеляційній скарзі. Просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позову Універмагу відмовити.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційного суду заперечив обґрунтованість доводів апелянта, просив залишити оскаржуване судове рішення без змін, а подану апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Задовольняючи позов Універмагу, суд першої інстанції виходив із того, що ОДПІ було проведено перевірку Універмагу на предмет дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, результати якої оформлено актом перевірки від 20.12.2012 року.

Під час перевірки відповідачем зроблено висновок про те, що Універмаг протягом 2011-2012 років здійснював постачання товарів (торгівля електроенергією) без придбання відповідного торгового патенту та оплати збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності у порушення пп. 267.1.1. п. 267.1. ст. 267 ПК України.

На підставі вказаних висновків 08.01.2013 року ОДПІ було прийняте оспорювань податкове повідомлення - рішення № 0000052230.

При цьому судом було встановлено, що Універмаг отримує електричну енергію відповідно до умов договору №160 про постачання електричної енергії від 26.07.2010 укладеного з ВАТ «Тернопільобленерго», відповідно до умов якого виступає споживачем електричної енергії, не є ні виконавцем, ні виробником житлово-комунальних послуг, а готівкові кошти, які ним отримані протягом 2011 - 2012 року від орендарів за користування електроенергією, є компенсацією за спожиту електроенергію в приміщеннях за умовами договорів оренди. Тому позивач не здійснював торговельну діяльність в пункті продажу товарів і не зобов'язаний придбавати торговий патент.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.

Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України платниками збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності є суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності:

а) торговельна діяльність у пунктах продажу товарів;

б) діяльність з надання платних побутових послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України;

в) торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти; г) діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).

Положеннями пп. 14.1.246 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що торговельною діяльністю для цілей розділу XII цього Кодексу є роздрібна та оптова торгівля, діяльність у торговельно-виробничій (ресторанне господарство) сфері за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з використанням платіжних карток;

Згідно із пп. 14.1.211 п. 14.1 ст. 14 ПК України пунктом продажу товарів для цілей розділу XII цього Кодексу є:

- магазин, інша торговельна точка, що розташовані в окремому приміщенні, будівлі або їх частині, і мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину;

- кіоск, палатка, інша мала архітектурна форма, яка розташована в окремому приміщенні, але не має вбудованого торговельного залу для покупців;

- автомагазин, розвозка, інший вид пересувної торговельної мережі;

- лоток, прилавок, інший вид торговельної точки у відведеному для торговельної діяльності місці, крім лотків і прилавків, що надаються в оренду суб'єктам господарювання - фізичним особам та розташовані в межах спеціалізованих підприємств сфери торгівлі - ринків усіх форм власності;

- стаціонарна, малогабаритна і пересувна автозаправна станція, заправний пункт, який здійснює торгівлю нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом;

- фабрика-кухня, фабрика-заготівельня, їдальня, ресторан, кафе, закусочна, бар, буфет, відкритий літній майданчик, кіоск, інший пункт ресторанного господарства;

- оптова база, склад-магазин, інші приміщення, що використовуються для здійснення оптової торгівлі за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з використанням платіжних карток.

При цьому приписами абзацу д) пп. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інші послуги з утримання виробничих приміщень включаються до складу загальновиробничих витрат, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Абзацом в) пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК України визначено, що витрати на утримання основних фондів загальногосподарського використання (опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення) враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у складі адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством.

Як встановлено судом, Універмагом (орендодавець) було укладено однотипні договори оренди приміщень (їх частин) з суб'єктами господарювання (орендарями), відповідно до умов яких останні зобов'язалися щомісяця компенсувати позивачу вартість спожитих комунальних послуг, зокрема, і електроенергії. У вказаних договорах сторони досягли згоди про те, що орендарі сплачують орендодавцеві орендну плату та компенсацію за фактично використані комунальні послуги шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця або шляхом внесення готівки в його касу.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Приписами статті 1 вказаного Закону визначено, що виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробником - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; споживачем - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу; власником приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, готівкові кошти, отримані як компенсація від орендарів за спожиту електроенергію, обліковувались через реєстратор розрахункових операцій в касі Універмагу.

Відповідно до п. 1.2. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України №72 від 19.02.2001 року, касою підприємства є приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі та зберігання готівкових коштів, інших цінностей і касових документів.

При цьому апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що касу підприємства не можна вважатися пунктом продажу товарів в розумінні розділу ХІІ ПК України.

Відповідно до умов договору з ВАТ «Тернопільобленерго» № 160 від 26.07.2010 року про постачання електричної енергії Універмаг отримує електричну енергію у якості її споживача і не є ні виконавцем, ні виробником житлово-комунальних послуг.

Виходячи з наведених правових норм та умов укладених Універмагом договорів оренди приміщень (їх частин) з суб'єктами господарювання (орендарями), апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що готівкові кошти, отримані позивачем протягом 2011 - 2012 року від орендарів за користування електроенергією, слід вважати компенсацією за спожиту електроенергію в приміщеннях за умовами договорів оренди.

Відтак, слід погодитися із думкою суду першої інстанції про те, що Універмаг не здійснював оптової або роздрібної торгівлі електричною енергією в пунктах продажу товарів в розумінні розділу ХІІ ПК України, а отже не є платником збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності і не порушував приписи пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2013 року у справі № 819/777/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Дякович

Л.П.Іщук

Ухвала у повному обсязі складена 12 грудня 2014 року.