Постанова № 41949556, 03.12.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2014 року Житомир справа № 806/4894/14

категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Токаревої М.С.,

за участі секретаря Смолінської І.П.,

за участі представників позивача та відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард-Житомир" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авангард-Житомир" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. В обгрунтування позову позивач зазначив, що Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Авангард-Житомир" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Тексоіл" за вересень 2013 року, за результатами якої було складено акт №6075/06-25-22-03/33802224 від 02.10.2014 року. На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000052203 від 14 жовтня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні на 35228, 75 грн. у т.ч. 28183 грн. - за основним платежем та 7045,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. Позивач не погоджується з даним податковим повідомленням-рішенням, оскільки на його думку висновки, викладені у акті не грунтуються на нормах чинного законодавства, а тому, у відповідача не було підстав для винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та заперечував щодо його задоволення з підстав викладених у письмових запереченнях.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Авангард-Житомир" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Тексоіл" за вересень 2013 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт №6075/06-25-22-03/33802224 від 02.10.2014 року у якому вказано, що підприємством порушено п.44.1, ст.44, п.198.1, п.198.2 п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту у загальній сумі 140915 грн. у ПДВ 28183,05 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000052203 від 14 жовтня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні на 35228, 75 грн. у т.ч. 28183 грн. - за основним платежем та 7045,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем, з ТОВ "Тексоіл" було укладено договір підряду №29/17 від 29.07.2013 року. За умовами даного договору ТОВ "Авангард-Житомир", за завданням замовника ТОВ "Тексоіл" зобов’язувалось виконати роботи по проведенню будівельно-монтажних робіт з реконструкції зернотоків.

Позиція контролюючого органу щодо заниження позивачем податкового кредиту грунтується на тому, що, на думку контролюючого органу, позивач не мав можливості здійснювати господарські операції з ТОВ "Тексоіл", оскільки у цього контрагента відсутнє майно та інші матеріальні ресурси, економічно необхідні для здійснення операцій, відсутні необхіді умови для досягнення результатів економічної діяльності у зв’язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів та транспортних засобів. Крім того, у акті контролюючий орган вказує, що правочини укладені між позивачем та ТОВ " Тексоіл" вчинені з порушенням ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, п.1 ст.216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Суд не по погоджується з такою позицією відповідача зважаючи на наступне.

У акті, вказано, що отримано від ДПІ у м. Сумах акту від 21.02.2014 року №269/2204/37654450/79 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Тексоіл" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з червня по грудень 2013 року". У вказаному акті зазначено, що ТОВ "Тексоіл" у період з 01.06.2013 року по 31.12.2013 року не могло здійснювати фінансово-господарську діяльність і тому, реалізація товарів (робіт/послуг) покупцям контрагентам не носить характер реальності здійснення фінансово-господарських операцій. Також вказано, що звіркою ТОВ "Тексоіл", за період з 01.06.2013 року по 31.12.2013 року встановлено відсутність об’єктів оподаткування по операціях з придбання робіт (послуг) у підприємств-постачальників, які мають ознаки нереальності здійснення операцій по яких відсутній факт реального вчинення та по операціях з продажу цих робіт ( послуг) підприємствам-покупцям.

У ході судового розгляду дане твердження відповідача було спростовано у зв’язку з тим, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного від 18.04.2014 року по адміністративній справі №804/4298/14 було визнано неправомірними дії державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області по проведенню зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Тексоіл», за результатами якої складено акт від 21.02.2014р. №269/2204/37654450/79 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тексоіл» (код ЄДРПОУ 37654450) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період червень-грудень 2013р. Визнано протиправними дії державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області щодо коригування (виключення) на підставі акту від 21.02.2014р. №269/2204/37654450/79 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тексоіл» (код за ЄДРПОУ 37654450) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період червень-грудень 2013 року", з електронної бази даних "Автоматизована система співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України "Податковий блок" та інших будь-яких електронних баз та систем даних, суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені ТОВ «Тексоіл» у податкових деклараціях за період з 01.06.2013р.по 31.12.2013р. Зобов'язано державну податкову інспекцію у м.Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області відновити в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України "Податковий блок" та в будь-яких інших електронних базах та системах даних, показники податкової звітності ТОВ «Тексоіл» (код ЄДРПОУ 37654450), зазначених останнім в податкових деклараціях за період 01.06.2013р.по 31.12.2013р.

Наведені обставини свідчать, що ще до початку проведення перевірки ТОВ "Авангард-Житомир" судом було надано належну правову оцінку акту від 21.02.2014 року №269/2204/37654450/79 державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області та обставинам викладеним у ньому, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття його до уваги посилання на вказаний акт при проведенні перевірки ТОВ "Авангард-Житомир".

Згідно п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Зауважень до податкових накладних та інших первинних документів, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит, у перевіряючих контролюючого органу при проведенні перевірки та у судовому засіданні не було.

Слід відмітити, що твердження щодо того, що підприємство не знаходиться за своїм місцезнаходженням не може бути підставою до висновку, про неможливість укладення ним будь яких господарських договорів, оскільки у ЄДР відсутній запис про припинення діяльності даного підприємства, а тому підприємство може здійснювати господарську діяльність на власний розсуд.

На думку суду, відсутність персоналу, транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкт господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена Законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам Закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Договір, укладений між ТОВ "Авангард-Житомир" та ТОВ "Тексоіл" спрямований на реальне настання правових наслідків, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦКУ, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Крім того, згідно ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На думку суду, при визнанні угод нікчемними податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод між ТОВ "Авангард-Житомир" та ТОВ "Тексоіл" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Одночасно суд вважає за необхідне відмітити, що норми ст.203, ст.204 та інших статей глави 16 Цивільного кодексу України, яка передбачає недійсність правочинів, не відносяться до податкового, валютного або іншого законодавства, контроль за яким здійснює державна податкова служба, а отже контролюючий орган не вправі визнавати господарські правочини фіктивними, оскільки це є виключною компетенцією суду.

Оскільки правочини, що укладалися ТОВ "Авангард-Житомир" та ТОВ "Тексоіл" і були предметом перевірки, в установлений законом спосіб та порядку судом фіктивними не визнані, контролюючий орган не вправі застосовувати до них правові наслідки визнання таких правочинів фіктивними та обґрунтовувати даним фактом безпідставність формування податкового кредиту.

Дане твердження суду ґрунтується на правовій позиції висловленій Вищим адміністративним судом України в справі №К/9991/49378/12 від 19.12.2012 року.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб’єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі “Інтерсплав проти України”).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що висновки перевіряючих податкового органу, викладені в акті, на підставі якого прийнято оспорюване податкове повідомлення - рішення ґрунтуються лише на припущеннях та не підтверджені документами, а тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард-Житомир" задовольнити.

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області №0000052203 від 14 жовтня 2014 року та скасувати його.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя М.С. Токарева

Повний текст постанови виготовлено: 10 грудня 2014 р.