Постанова № 41949390, 12.11.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 листопада 2014 року 12:47 № 826/12788/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Іконніковій О.Ю., за участю представників: позивача - Чашник І.В., Асауленко П.П., відповідача - Руцької А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС ОЙЛ Україна»до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 серпня 2014 року № 0000974102, - На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 листопада 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29 серпня 2014 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС ОЙЛ Україна» (далі - ТОВ «АЛЬЯНС ОЙЛ Україна», позивач) з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 серпня 2014 року № 0000974102.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «АЛЬЯНС ОЙЛ Україна» зазначає, що підприємство здійснювало імпорт нафтопродуктів, до митної вартості яких було включено ті платежі, які стосуються їх ціни. А, оскільки, роялті ні прямо, ні опосередковано не сплачувалось позивачем на користь нерезидентів-продавців в ціні нафтопродуктів та не було умовою продажу нафтопродуктів, у товариства не було підстав для включення відповідних сум до митної вартості нафтопродуктів.

В судових засіданнях представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «АЛЬЯНС ОЙЛ Україна» (код ЄДРПОУ 34531124) зареєстроване 16 серпня 2006 року Шевченківською районною державною адміністрацією у місті Києві, номер запису про державну реєстрацію 107410200000019078. Місцезнаходження ТОВ «АЛЬЯНС ОЙЛ Україна» відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 01030, м. Київ, вул. І. Франка, буд. 6.

ТОВ «АЛЬЯНС ОЙЛ Україна» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 17 серпня 2006 року за № 26120/29-107 та перебуває на обліку в Міжрегіональному Головному управлінні Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників.

Відповідно до свідоцтва від 14 березня 2011 року № 100273694 позивач у періоді, за який проводилась перевірка, мав статус платника податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 345311226591).

До видів діяльності ТОВ «АЛЬЯНС ОЙЛ Україна» відносяться: 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами;

46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (основний); 47.30 Роздрібна торгівля пальним; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 35.23 Торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи; 36.00 Забір, очищення та постачання води.

Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС ОЙЛ Україна» (код ЄДРПОУ 34531124) щодо дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи в частині невключення суми роялті за використання знаку для товарів і послуг «НК Альянс» при визначенні митної вартості ввезених на митну територію України товарів (нафтопродукти) за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 07 серпня 2014 року № 5/14/28-10-41-20/34531124.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог абзацу 10 пункту 3 статті 267 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-ІV, пункту 9, пункту 10 статті 58 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VІ, внаслідок чого зроблено висновок, що ТОВ «АЛЬЯНС ОЙЛ Україна» занижено митну вартість імпортованих товарів на суми роялті 3420681,87 грн. Зазначене призвело до порушення пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ «АЛЬЯНС ОЙЛ Україна» занижено податок на додану вартість при митному декларуванні ввезених ПММ на загальну суму 684 136, 37 грн., в тому числі: за січень 2011 року на суму 113, 19 грн., за лютий 2011 року на суму 277, 48 грн., за березень 2011 року на суму 181, 12 грн., за квітень 2011 року на суму 5 375, 83 грн., за травень 2011 року на суму 3 765, 63 грн., за червень 2011 року на суму 11 492, 37 грн., за липень 2011 року на суму 14254,71 грн., за серпень 2011 року на суму 31 963, 83 грн., за вересень 2011 року на суму 35 681, 37 грн., за жовтень 2011 року на суму 22 471 ,68 грн., за листопад 2011 року на суму 25 350, 81 грн., за грудень 2011 року на суму 22 126, 22 грн., за січень 2012 року на суму 24 657, 83 грн., за лютий 2012 року на суму 31 556, 33 грн., за березень 2012 року на суму 45 050, 69 грн., за квітень 2012 року на суму 60 998, 22 грн., за травень 2012 року на суму 76 574, 40 грн., за червень 2012 року на суму 57 138, 25 грн., за липень 2012 року на суму 40 720, 56 грн., за серпень 2012 року на суму 32 834, 32 грн., за вересень 2012 року на суму 29 981, 73 грн., за жовтень 2012 року на суму 35 974, 13 грн., за листопад 2012 року на суму 53 999, 03 грн., за грудень 2012 року на суму 21 596, 04 грн.

20 серпня 2014 року на підставі акту перевірки від 07 серпня 2014 року № 5/14/28-10-41-20/34531124 Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000974102, яким згідно із підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України за порушення абзацу 10 пункту 3 статті 267 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-ІV, пункту 9, пункту 10 статті 58 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VІ, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України ТОВ «АЛЬЯНС ОЙЛ Україна» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів в загальному розмірі 973 014, 06 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 648 676, 04 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 324 338, 02 грн.

Незгода з рішенням відповідача обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з доводами ТОВ «АЛЬЯНС ОЙЛ Україна», виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Митним кодексом України від 11.07.2002 № 92-IV, Митним кодексом України від 13.03.2012 № 4495-VI та Податковим кодексом України.

Відповідно до пп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 ПК України роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Згідно п.3 ч. 2 ст. 267 МК України від 11.07.2002 № 92-IV при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються патентів, знаків для товарів і послуг та авторських прав. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Водночас, аналогічні норми містяться і в пп. 10.3 п. 10 ст. 58 МК України від 13.03.2012 № 4495-VI, відповідно до якої при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності.

Аналіз вказаних вище норм чинного законодавства свідчить про те, що роялті враховуються при визначенні митної вартості товарів у тому випадку, коли покупець сплачує їх як умову продажу оцінюваних товарів.

Відповідно до п. 190.1 ПК України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39 1 цього Кодексу.

Окрім цього, відповідно до підпункту 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України виплата роялті не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, в перевіряємому періоді позивач придбавав нафтопродукти за наступними зовнішньоекономічними договорами та контрактами:

- контракт від 26 березня 2010 року № 01-16/155 із ЗАТ «Нафтова компанія «Білоруська нафтова компанія» (Білорусь);

- контракт від 18 травня 2011 року № 01-16/198 із ЗАТ «Нафтова компанія «Білоруська нафтова компанія» (Білорусь);

- контракт від 01 березня 2012 року № 01-16/67 із ЗАТ «Нафтова компанія «Білоруська нафтова компанія» (Білорусь);

- контракт від 12 лютого 2009 року № LPS 0016/09 з компанією «LIA OIL S.A.» (Швейцарія);

- контракт від 27 червня 2011 року № LPS 0016/11 з компанією «WEST OIL GROUP S.A.» (Швейцарія);

- контракт від 09 серпня 2011 року № 66-V/09-08/2011 з компанією «Велуна Імпекс ЛТД» (Нікосія, Кіпр);

- контракт від 19 лютого 2012 року № АОU 0016/11 з компанією «Doespun LTD» (Кіпр);

- контракт від 23 жовтня 2012 року № АОU 0016/12 з компанією «Doespun LTD» (Кіпр);

- контракт від 26 жовтня 2012 року № АОU 0016/13 з компанією «Doespun LTD» (Кіпр);

- договір купівлі-продажу від 21 грудня 2009 року № LT/10/040/R/TW/E з АТ «Орлен Летува» (Литва);

- договір купівлі-продажу від 29 грудня 2010 року № LT/11/083/R/TW/E з АТ «Орлен Летува» (Литва);

- договір купівлі-продажу від 10 травня 2011 року № LT/11/562/R/SN/E з АТ «Орлен Летува» (Литва);

- договір купівлі-продажу від 11 травня 2011 року № LT/11/564/R/SN/E з АТ «Орлен Летува» (Литва);

- договір купівлі-продажу від 24 травня 2011 року № LT/11/586/R/SN/E з АТ «Орлен Летува» (Литва);

- договір купівлі-продажу від 29 грудня 2011 року № LT/12/098/R/TW/E з АТ «Орлен Летува» (Литва);

- договір купівлі-продажу від 11 липня 2012 року № LT/12/407/R/SN/E з АТ «Орлен Летува» (Литва);

- договір купівлі-продажу від 05 червня 2012 року № LT/12/385/R/SN/E з АТ «Орлен Летува» (Литва);

- контракт від 28 листопада 2012 року № 12/89 з ТОВ «Газпромнефть-Белнефтепродукт» (Білорусь);

- контракт від 06 вересня 2012 року № 1166/12-Ю з ПП «Лукойл-Білорусія» (Білорусь);

- контракт від 18 лютого 2011 року № 11/2011-АU з компанією «Nord-Ost Ressourcen GMBH» (Німеччина);

- договір купівлі-продажу від 16 травня 2012 року № LTD12/TS/0001 з компанією Gazprom NEFT TRADING GMBH (Австрія);

- договір купівлі-продажу від 16 липня 2012 року № LTD12/TS/0002 з компанією Gazprom NEFT TRADING GMBH (Австрія);

- договір купівлі-продажу від 13 серпня 2012 року № LTD12/TS/0003 з компанією Gazprom NEFT TRADING GMBH (Австрія);

- договір купівлі-продажу від 08 жовтня 2012 року № LTD12/TS/0004 з компанією Gazprom NEFT TRADING GMBH (Австрія);

- договір купівлі-продажу від 02 листопада 2012 року № LTD12/TS/0005 з компанією Gazprom NEFT TRADING GMBH (Австрія);

- договір купівлі-продажу від 18 вересня 2012 року № PL/610188201/12/0057 з Польською нафтовою компанією «Орлен С.А.» (Польща).

Згідно умов вказаних договорів не передбачено сплату роялті на користь нерезидента-продавця чи будь-якої іншої особи за ввезені на територію України нафтопродукти.

Ввезення на територію України нафтопродуктів за вказаними зовнішньоекономічними договорами та контрактами підтверджується митними деклараціями, копії яких містяться в матеріалах справи.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що митні декларації були прийняті митним органом, рішення про коригування митної вартості товарів не приймались, товар було оформлено у митному відношенні та випущено у вільний обіг.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли у позивача під час митного оформлення вищевказаного вантажу та сплати відповідних сум митних платежів, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 15 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV та п. 24 ч. 1 ст. 4 Митному кодексі України від 13.03.2012 № 4495-VI митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Митною декларацією, відповідно до пункту 12 статті 1 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV, письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

Процедура прийняття митної декларації врегульована статтею 86 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV.

Митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом.

Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом.

Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставленням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу.

З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.

Аналогічні норми містяться в Митному кодексі України від 13.03.2012 № 4495-VI, зокрема відповідно до частини третьої статті 54 якого за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Платників податку на додану вартість, вимоги щодо реєстрації осіб як платників податку на додану вартість, порядок визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг, розміри ставок податку на додану вартість містить глава V Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно п. «б» ч. 1 ст. 187.1 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Суд зазначає, що під час імпорту нафтопродуктів за вказаними вище контрактами митним органом здійснювалася перевірка заявленої позивачем їх митної вартості, за наслідками чого ним було сплачено всі необхідні платежі.

Згідно ст. 69 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує.

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Таких обставин у вказаній справі встановлено не було, а відтак, якщо митні органи погодилися з заявленою митною вартістю та пропустили товар на митну територію України, то в подальшому органи доходів і зборів не мали правових підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення про донарахування податкових зобов'язань, у зв'язку з переглядом правильності визначення митної вартості як бази оподаткування відповідно до ст. 190 ПК України.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, викладеної у постановах від 16 січня 2012 року у справі № 21-116а11 за позовом ТОВ «НеоКард» до Полтавської митниці; від 06 листопада 2012 року у справі № 21-330а12 за позовом ОСОБА_5 до Державної митної служби України.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Отже, висновки відповідача щодо заниження ПДВ при митному декларуванні паливно-мастильних матеріалів у період з січня 2011 року по травень 2012 року не ґрунтуються на вимогах закону.

У той же час, суд зазначає, що з набранням чинності Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (з 01.06.2012 року), відповідно до ст. 345 якого органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, в межах строків давності, визначених ст. 102 ПК України.

Отже, вирішуючи питання щодо правомірності висновків відповідача щодо визначення податкових зобов'язань позивачу, суд виходить з наступного.

13 лютого 2008 року та 14 грудня 2011 року між ТОВ «АЛЬЯНС ОЙЛ Україна» (за договорами - субліцензіат) та ТОВ «Нафтова компанія «Альянс-Україна» (за договорами - субліцензіар) укладено:

- субліценійний договір про передачу прав на використання знака для товарів і послуг;

- субліценійний договір про надання права на використання знаку для товарів і послуг.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 зазначених Договорів субліцензіар отримав право на використання комбінованого знака для товарів і послуг «НК Альянс» (свідоцтво на комбінований знак для товарів і послуг «НК Альянс» від 16 вересня 2002 року № 27228), субліцензіару видана виключна ліцензія на використання комбінованого знаку для товарів і послуг «НК Альянс» на території України з наданням права видавати невиключні ліцензії (субліцензії), а субліцензіат бажає придбати невиключну ліцензію на право використання знаку для товарів і послуг «НК Альянс», на який було отримано свідоцтво, в цілях виготовлення, використання (застосування), ввезення, пропозиції до продажу, продажу та іншого введення в господарський обіг товарів і послуг з використанням знаку для товарів і послуг «НК Альянс», відповідно до переліку товарів і послуг, вказаних в свідоцтві.

Відповідно до п. 8 вказаних Договорів за надання права на використання знака для товарів і послуг «НК Альянс» субліцензіат сплачує субліцензіару винагороду (роялті) згідно додатка № 2 до цього договору.

Водночас, відповідно до Додатку № 2 до Субліцензійного Договору про надання права на використання знаку для товарів і послуг від 14 грудня 2011 року, що для встановлення розміру роялті Субліцензіат повинний надати Субліцензіару звіт щодо обсягу виробництва і реалізації товарів і послуг з використанням знаку для товарів і послуг «НК Альянс», тобто товарів і послуг відповідно яких ТОВ «Альянс Ойл Україна» фактично використовувало знак для товарів і послуг «НК Альянс».

На виконання вищезазначених умов ТОВ «Альянс Ойл Україна» надало ТОВ «НК «Альянс-Україна» звіти щодо фактичного використання знаку для товарів і послуг «НК Альянс», з яких вбачається кількість тис. тн та тис. грн., а саме:

- за І квартал 2011 року згідно договору від 13 лютого 2008 року б/н (90,3 тис. тн; 953240,5 тис. грн.);

- за ІІ квартал 2011 року згідно договору від 13 лютого 2008 року б/н (118,5 тис. тн; 1421119,5 тис. грн.);

- за ІІІ квартал 2011 року згідно договору від 13 лютого 2008 року б/н (180,1 тис. тн; 2089178,6 тис. грн.);

- за період з 01 жовтня 2011 року по 12 грудня 2011 року згідно договору від 13 лютого 2008 року б/н (123,7 тис. тн; 1427890,9 тис. грн.);

- І квартал 2012 року згідно договору від 14 грудня 2011 року б/н (112,1 тис. тн; 1331,1 тис. грн.);

- ІІ квартал 2012 року згідно договору від 14 грудня 2011 року б/н (139,6 тис. тн; 1703842,2 тис. грн.);

- ІІІ квартал 2012 року згідно договору від 14 грудня 2011 року б/н (166,5 тис. тн; 1990887,8 тис. грн.);

- ІV квартал 2012 року згідно договору від 14 грудня 2011 року б/н (171,1 тис. тн; 2096749,7 тис. грн.).

Окрім цього, за вказаними Договорами позивачем було сплачено на користь ТОВ «Нафтова компанія «Альянс-Україна» суми роялті, що підтверджується банківськими виписками про операції за 15 вересня 2011 року, за 19 вересня 2011 року, за 20 вересня 2011 року, за 30 вересня 2011 року, за 12 жовтня 2011 року, за 14 жовтня 2011 року, за 21 жовтня 2011 року, за 26 жовтня 2011 року, за 01 грудня 2011 року, за 09 грудня 2011 року, за 14 грудня 2011 року, за 15 грудня 2011 року, за 27 грудня 2011 року, за 01 лютого 2012 року, за 31 травня 2012 року, за 14 червня 2012 року, за 18 червня 2012 року, за 19 червня 2012 року, за 20 червня 2012 року, за 27 червня 2012 року, за 16 липня 2012 року, за 19 липня 2012 року, за 23 липня 2012 року, за 20 серпня 2012 року, за 17 вересня 2012 року, за 18 вересня 2012 року, за 19 вересня 2012 року, за 01 жовтня 2012 року, за 08 жовтня 2012 року, за 09 жовтня 2012 року, за 16 жовтня 2012 року, за 18 жовтня 2012 року, за 22 жовтня 2012 року, за 30 жовтня 2012 року, за 14 листопада 2012 року, за 30 листопада 2012 року, за 12 грудня 2012 року, за 26 грудня 2012 року, за 28 лютого 2013 року, за 06 березня 2013 року, за 14 березня 2013 року, за 02 квітня 2013 року, за 29 квітня 2013 року.

При цьому, суд звертає увагу на той факт, що митна вартість, як база оподаткування, визначалася позивачем виходячи із ціни зовнішньоекономічних договорів, укладених з зазначеними вище контрагентами, а не з ТОВ «Нафтова компанія «Альянс-Україна».

Таким чином, оскільки товарами, які імпортувались ТОВ «АЛЬЯНС ОЙЛ Україна» на митну територію України були виключно нафтопродукти, то до митної вартості таких товарів повинні включатися виключно ті платежі, які стосуються їх ціни. Роялті, що сплачувались ТОВ «Альянс Ойл Україна» на підставі субліцензійних договорів ні прямо, ні опосередковано не сплачувались на користь нерезидентів-продавців нафтопродуктів та не були умовою продажу товарів (нафтопродуктів), вони не повинні включатися до митної вартості нафтопродуктів як вартість товарів (нафтопродуктів) або її частина.

Отже, висновок відповідача про заниження позивачем митної вартості імпортованих товарів, а також податку на додану вартість при митному декларуванні ввезених товарів не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи.

Водночас, доводи податкового органу в обґрунтування своєї позиції є припущеннями, які не доведено належними доказами.

Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування, тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Виходячи із вказаної норми Закону застосування штрафу, можливо лише у разі порушення платником податків норм чинного законодавства та самостійним визначенням у зв'язку з цим податкового зобов'язання контролюючим органом.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів у загальному розмірі 973014,06 грн. (648676,04 грн. - основний платіж, 324338,02 грн. - штрафні (фінансові) санкції) відповідно до податкового повідомлення-рішення від 20 серпня 2014 року № 0000974102, було здійснено відповідачем протиправно, у зв'язку із чим податкове повідомлення-рішення від 20 серпня 2014 року № 0000974102 підлягає скасуванню.

За правилами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач в обґрунтування правомірності своїх висновків та прийнятого рішення не надав жодних доказів порушень закону позивачем, а тому суб'єктом владних повноважень не доведено своєї правоти.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 487, 20 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС ОЙЛ Україна» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників від 20 серпня 2014 року № 0000974102.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС ОЙЛ Україна» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487, 20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 17.11.2014р.