Постанова № 41949382, 24.09.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 вересня 2014 року 10:27 № 826/9908/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Хилі І.В., за участю представників: позивача - Фоменка М.С., відповідача - Мильнікової М.М. третьої особи - Лісовського Б.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «РЕГІОН РІЕЛТІ ГРУП»до третя особа, Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 травня 2014 року № 0000321530, - На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 24 вересня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10 липня 2014 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕГІОН РІЕЛТІ ГРУП» (далі - ТОВ «РЕГІОН РІЕЛТІ ГРУП», позивач) з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 травня 2014 року № 0000321530, прийнятого Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач).

03 вересня 2014 року в судовому засіданні протокольною ухвалою було задоволено клопотання представника відповідача та залучено до розгляду справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, третя особа).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що винесене податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на фактичних обставинах та нормах чинного законодавства.

Позивач вказує на те, що укладені господарські договори з суб'єктами господарювання: ТОВ «Рікомб», ДП «Маркет-Плазо» відповідають вимогам чинного законодавства. На виконання умов договорів були належним чином оформлені та підписані акти прийому-передачі, що на думку позивача, свідчить про реальний та фактичний характер взаємовідносин між ним та вказаними контрагентами.

Позивач наголошує, що укладені ним договори та складені на підтвердження їх виконання первинні документи спрямовані на здійснення господарської діяльності товариства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві подала заперечення на позовну заяву, в яких зазначає, що враховуючи висновки акту від 31.01.2014 р. № 38/15-01-50/35316423, враховуючи ненадання підтвердження реалізації даних послуг контрагентам-покупцям чи використання у власній господарській діяльності та норми законодавчих актів, немає підстав для включення ТОВ «РЕГІОН РІЕЛТІ ГРУП» до складу податкового кредиту з податку на додану вартість вартості виконаних робіт, здійснених ДП «Маркет-Плазо».

За таких обставин, відповідач вважає, що на підставі виявлених порушень, контролюючим органом правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення.

В наданих запереченнях, представник відповідача просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Третя особа своїми правами на подання заперечень проти адміністративного позову, пояснень, передбаченими статтею 49 Кодексу адміністративного судочинства України, не скористалася.

В судовому засіданні представник третьої особи проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕГІОН РІЕЛТІ ГРУП» (ідентифікаційний код юридичної особи 35316423) зареєстроване Святошинською районною в м. Києві державною адміністрацією 21.08.2007 р. за № 10721020000020913 (Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 253628). Вказане товариство розташоване за адресою: 02090, м. Київ, вул. Володимира Сосюри, 6.

ТОВ «РЕГІОН РІЕЛТІ ГРУП» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 22.08.2007 р. за № 8702 та на дату підписання акту перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Згідно Свідоцтва № 100340067 від 14.06.2011 р. ТОВ «РЕГІОН РІЕЛТІ ГРУП» є платником податку на додану вартість з 17.12.2008 р. (індивідуальний податковий номер 353164226576).

В період з 16.01.2014 р. по 25.01.2014 р. ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГІОН РІЕЛТІ ГРУП» (код за ЄДРПОУ 35316423) залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2013 року, за результатами якої складено Акт № 38/15-01-50/35316423 від 31.01.2014 р. (далі - Акт № 38/15-01-50/35316423).

В ході перевірки контролюючим органом встановлено порушення ТОВ «РЕГІОН РІЕЛТІ ГРУП» вимог п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями, яким було завищено суму податкового кредиту за жовтень 2013 року на 2 584 141 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на 2 584 141 грн., що в свою чергу призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2013 року в розмірі 861 929 грн. та заниженню суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками звітного періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду за листопад 2013 року в розмірі 932 558 грн., грудень 2013 року в розмірі 1 003 834 грн.

07 лютого 2014 року позивач до податкового органу подав заперечення на Акт № 38/15-01-50/35316423.

У висновку відповідача, складеного за результатами розгляду заперечень, від 13 лютого 2014 року № 1850/15-01-34 висновки, викладені в акті № 38/15-01-50/35316423 залишено без змін.

18 лютого 2014 року ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі Акта перевірки № 38/15-01-50/35316423, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 0000101501 про завищення від'ємного значення податку на додану вартість за жовтень 2013 року у розмірі 2 584 141 грн. та податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000111501 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 420 490 грн., у тому числі за основним платежем - 1 936 392 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 484 098 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до Головного управління Міндоходів у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України.

За результатами розгляду первинної скарги, Головним управлінням Міндоходів у м. Києві винесено рішення від 25 квітня 2014 року № 3814/10/26-15-10-07-15, яким скасовано податкове повідомлення-рішення від 18 лютого 2014 року № 0000111501 в частині 214 180 грн. збільшення податку на додану вартість та 53 545 грн. штрафних (фінансових) санкцій, в іншій частині залишено без змін; скасовано податкове повідомлення-рішення від 18 лютого 2014 року № 0000101501 та зобов'язано ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винести податкове повідомлення-рішення про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість на суму 2 584 141 грн. за формою, передбаченою Порядком направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 р. № 1236, зареєстрованого в Мін'юсті України 20.12.2012 р. за № 2135/22447, а первинну скаргу генерального директора ТОВ «РЕГІОН РІЕЛТІ ГРУП» Безсмертної А.О. від 26.02.2014 р. № 26/02/14-1 (вх. від 26.02.2014 р. № 4752/10) задоволено частково.

За результатами розгляду повторної скарги, Міністерством доходів і зборів України винесено рішення від 24 червня 2014 року № 11327/1/99-99-10-01-15, яким вирішено, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 18 лютого 2014 року № 0000111501 та № 0000101501 з урахуванням рішення, прийнятого за результатами розгляду первинної скарги (податкове повідомлення-рішення від 29.05.2014 р. № 0000321530), не підлягають адміністративному оскарженню, але з урахуванням строків давності можуть бути оскаржені до суду у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Крім того, судом встановлено, що оскільки, позивач змінив місцезнаходження та станом на 11 квітня 2014 року (відповідно до Витягу з реєстру платників податку на додану вартість № 1426534500256) перебував за адресою: 02090, м. Київ, Дніпровський район, вулиця Володимира Сосюри, будинок № 6, тому виконання рішення за результатами розгляду первинної скарги від 25 квітня 2014 року № 3814/10/26-15-10-07-15 було покладено на ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Так, 29 травня 2014 року ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі Акта перевірки № 38/15-01-50/35316423 та рішення про результати розгляду первинної скарги № 3814/10/26-15-10-07-15 від 25.04.2014 р., прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000321530, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58 глави 4 розділу II Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) та згідно з пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 2 152 765 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 1 722 212 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 430 553 грн.

Незгода з винесеним податковим повідомленням-рішенням відповідача обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані особами, які беруть участь у справі докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами ТОВ «РЕГІОН РІЕЛТІ ГРУП», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704 (далі - Положення № 88).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України (в редакції, чинній в момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.6 ст. 44 ПК України визначено, що в разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Як вбачається з акту перевірки, за наслідками проведення останньої контролюючим органом встановлені порушення позивачем вимог п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України зі змінами і доповненнями.

З цього приводу, суд зазначає, що відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 123.1 ст. 123 ПК України в разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ «Рікомб» (Орендодавець) та ТОВ «РЕГІОН РІЕЛТІ ГРУП» (Орендар) 31 березня 2011 року був укладений Договір оренди № 31/03-11 про передачу в строкове, платне користування (оренду) нерухомого майна, яке розташоване за адресою: АРК, м. Ялта, пров. Дарсанівський, буд. 10, загальною площею 8 461,40 кв.м., строком дії договору до 31 січня 2013 року. ТОВ «Рікомб» є фактичним власником орендованого приміщення відповідно до договору купівлі-продажу від 15.06.2006 р., зареєстрованого Ялтинським БТІ за № 14761290.

Згідно Договору суборенди від 31 березня 2011 року № 31/03, укладеного між ТОВ «РЕГІОН РІЕЛТІ ГРУП» (Орендар) та ДП «Маркет-Плазо» (Суборендар), вищезазначене нерухоме майно передано в строкове, платне користування (суборенду) ДП «Маркет-Плазо». Згідно зазначеного договору суборенди, вартість майна, переданого в суборенду ДП «Маркет-Плазо» становить 7 070 903 грн. 97 коп. Плата за суборенду складає - 490 251 грн. 87 коп.

31 жовтня 2013 року між ТОВ «РЕГІОН РІЕЛТІ ГРУП» (Покупець) та ДП «Маркет-Плазо» (Продавець) був укладений Договір купівлі-продажу № 10/13-1 (далі - Договір № 10/13-1), в якому було визначено, що Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві матеріальні активи, а саме результати ремонтних робіт (далі - Майно), виконаних Продавцем в нежитлових приміщеннях, які він орендував відповідно до Договору суборенди від 31 березня 2011 року № 31/03, що знаходяться за адресою: м. Ялта, пров. Дарсанівський, 10, а Покупець зобов'язується прийняти Майно і сплатити за нього грошову суму на умовах, передбачених цим Договором. До складу Майна, яке передається Покупцю у власність за цим Договором належать: будівельно-монтажні роботи, благоустрій території, монтажні роботи, будівельні роботи, газопостачання, пусконаладжувальні роботи на загальну суму 15 504 842 грн. 85 коп., в т.ч. ПДВ - 2 584 140 грн. 48 коп.

Відповідно до Акту прийому-передачі майна від 31.10.2013 р. ДП «Маркет-Плазо» передає, а ТОВ «РЕГІОН РІЕЛТІ ГРУП» приймає у власність наступне майно:

- будівельно-монтажні роботи на суму 695 537,70 грн. (які були введені в експлуатацію 30.09.2005 р.);

- монтаж вентиляції на суму 355 228,00 грн. (який був введений в експлуатацію 31.12.2005 р.);

- благоустрій території на суму 771 192,57 грн. (яке було введено в експлуатацію 30.09.2005 р.);

- монтажні роботи на суму 1 084 434,78 грн. (які були введені в експлуатацію 30.09.2005 р.);

- будівельні роботи на суму 656 993,43 грн. (які були введені в експлуатацію 30.11.2005 р.);

- будівельно-монтажні роботи на суму 730 583,70 грн. (які були введені в експлуатацію 30.06.2005 р.);

- будівництво приміщення на суму 980 563,05 грн. (яке було введено в експлуатацію 30.04.2007 р.);

- проектно-вишукувальні роботи по енергопостачанню на суму 810 011,58 грн. (які були введені в експлуатацію 30.06.2007 р.);

- ремонтно-будівельні роботи на суму 2 285 784,83 грн. (які були введені в експлуатацію 31.12.2007 р.);

- ремонтно-будівельні роботи на суму 1 951 894,47 грн. (які були введені в експлуатацію 28.02.2007 р.);

- газопостачання на суму 365 120,00 грн. (яке було введено в експлуатацію 31.05.2007 р.);

- пусконалагоджувальні роботи на суму 916 760,14 грн. (які були введені в експлуатацію 30.04.2007 р.);

- ТЕ оцінка впливу на навколишнє середовище на суму 2 135 000,00 грн. (яка була введена в експлуатацію 28.02.2009 р.);

- монтажні роботи на суму 1 765 738,61 грн. (які були введені в експлуатацію 30.09.2011 р.).

З аналізу вказаних вище документів, вбачається, що згідно з текстом Договору купівлі-продажу № 10/13-1 від 31.10.2013 р., укладеного між ТОВ «РЕГІОН РІЕЛТІ ГРУП» та ДП «Маркет-Плазо» (код за ЄДРПОУ 32251573), Суборендарем відповідно до Акту прийому-передачі майна від 31.10.2013 р. було продано Орендареві (позивачу) результати ремонтних робіт, виконаних Продавцем (ДП «Маркет-Плазо») в нежитлових приміщеннях, які він орендував відповідно до Договору суборенди № 31/03 від 31.03.2011 р. (предмет Договору купівлі-продажу № 10/13-1 від 31.10.2013 р.).

На виконання Договору купівлі-продажу № 10/13-1 від 31.10.2013 р. та Акту прийому-передачі майна від 31.10.2013 р. ДП «Маркет-Плазо» було виписано податкову накладну № 3/011 від 31.10.2013 р.

У зв'язку з таким придбанням, Орендар (ТОВ «РЕГІОН РІЕЛТІ ГРУП») відніс суми ПДВ в складі ціни продажу на податковий кредит з ПДВ, що підтверджується Податковою декларацією з ПДВ за жовтень 2013 року.

В той же час, як встановлено під час розгляду справи та що підтверджується матеріалами перевірки, Суборендарем за період дії Договору суборенди № 31/03 (з 31.03.2011 р. - по 31.01.2013 р.) ремонт суборендованого приміщення не здійснювався, документів, які б підтверджували протилежне, в ході розгляду даної адміністративної справи, а так само в ході перевірки позивачем не надано.

Таким чином, суд вважає, що Майна, про продаж якого йдеться у Договорі купівлі продажу від 31.10.2013 р. № 10/13-1, на момент його укладення не існувало, а отже Продавець за цим договором не міг його продати, а Покупець (позивач) - купити, що свідчить про відсутність підстав для віднесення ним сум ПДВ до податкового кредиту.

Також, в Акті № 38/15-01-50/35316423 вказано на те, що відповідно до інформації Слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві в процесі аналізу ланцюга постачання ДП «Маркет-Плазо» за жовтень 2013 року встановлено перелік суб'єктів господарської діяльності, які мають ознаки надання ризикового податкового кредиту з податку на додану вартість, підприємства з ознаками ризику, які мають стан відмінний від нульового, а фінансово-господарські операції мають ознаки безтоварності.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що оскільки, фактично операція з придбання Майна, зазначеного у Договорі купівлі-продажу № 10/13-1, не мала місця у зв'язку з відсутністю самого Майна, тому позивачу правомірно збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 2 152 765 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 1 722 212 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 430 553 грн., що свідчить про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Виходячи із вищевикладеного, суд вважає, що під час перевірки були встановлені порушення, які знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, по результатам перевірки, у відповідності до приписів Податкового кодексу України, посадовою особою суб'єкта владних повноважень складений відповідний акт, на підставі якого правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення, а тому, підстав для визнання його протиправним та скасування у суду не має.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, в зв'язку із чим, в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд вирішив стягнути з позивача 4 384,80 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГІОН РІЕЛТІ ГРУП» відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГІОН РІЕЛТІ ГРУП» судовий збір у розмірі 4 384,80 грн. на р/р: 31218206784007, отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 29.09.2014 р.